Автоматизовані реєстри населення фактично створюють передумови для збільшення міжпереписних термінів або, навіть, для відмови від переписів. Скажімо, у таких країнах, як Фінляндія, Данія, Нідерланди, Швеція, традиційні переписи населення не проводяться, вся необхідна інформація отримується переважно на основі реєстрів. У Фінляндії в 1990 р. «перепис» уперше здійснено без звернень до населення, тобто повністю на базі реєстрів...» [8, с. 23].

Дуже важливим джерелом інформації про населення є спеціальні вибіркові обстеження населення. Попри те що ці обстеження вибіркові, а не всезагальні, їм властиві певні переваги: вони, як правило, детальніші й глибші порівняно з переписами, а тому дають змогу дослідити особливості демографічних змін та чинники, що їх визначають. Прикладом такого обстеження може бути соціально-економічне обстеження населення 1985 року. Ним було охоплено 5 % населення колишнього СРСР. На основі матеріалів цього обстеження було вивчено склад населення, отримано характеристики шлюбності, типів сімей, народжуваності, припинення шлюбу, смертності та інших демографічних процесів. Одне з перших у світовій практиці демографічне обстеження — вивчення ставлення до розмірів сім'ї — було проведене в Харкові під керівництвом українського вченого С. А. Томіліна в 1927 році.

Відомі також демографічні обстеження, що проводяться на міжнародному рівні. До таких, зокрема, належить Всесвітнє обстеження народжуваності, проведене в 1974-1982 рр. Міжнародним статистичним інститутом та Міжнародним союзом з вивчення проблем народонаселення в 21 економічно розвиненій країні та 41 країні, що розвиваються.

Загальні дані про населення та демографічні процеси публікуються в національних статистичних щорічниках. Наприклад, у Статистичному щорічнику України є розділ «Населення», який містить інформацію про кількість наявного населення, природний рух населення, шлюби та розлучення, народжуваність, смертність та природний приріст населення, розподіл смертей за основними причинами смерті, про кількість осіб, які мали статус біженців та ін. [47, с. 345-358]. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року Держкомстат України опубліковано збірник «Статево-віковий склад населення України».

У ряді країн (наприклад, Угорщині, Болгарії, Польщі та ін.) видаються спеціальні демографічні щорічники, періодичні серії поточної інформації щодо основних демографічних процесів.

Важливе місце серед видань демографічної інформації належить демографічним щорічникам ООН. Поточні дані публікуються у виданні «Населення та демографічна статистика».

Дані про смертність, згруповані за причинами смерті, регулярно публікуються ВООЗ у щорічнику світової санітарної статистики «World Health Statistics Annual» [25 с. 67-68].

Література

1. Аналитические обозрения Центра комплексных социальных исследований и маркетинга. — Сер. «Социология». — 1996. — Вып. 56.

2. Архангельский В. Н. Демографическая политика: цели, принципы, приоритеты. — Саранск, 2000.

3. Афанасьев И. Кем будут управлять украинские лидеры в XXI веке?// Персонал. — 2001. — № 2.

4. Брисов В. А. Демография: Учебник для вузов. — М., 1999.

5. Валентей Д. И., Кваша А. Я. Основы демографии. — М., 1989.

6. Валентей С., Нестеров Л. Человеческий потенциал: новые измерения и новые ориентиры // Вопр. экономики. — 1999. — № 2.

7. Власюк О. С., Прирожков С. І. Індекс людського розвитку: досвід України. — К., 1995.

8. Гозулов А. Перепись населення России 1999 года // Вопр. статистики. — 1997. — № 3.

9. Демографические процессы и их закономерности / Под ред. Д. И. Валентея. — М., 1991.

10. Демографическое развитие и становление рынка труда Республики Беларусь: Сб. трудов. — Минск, 1996.

11. Демография: настоящее и будущее. — Саранск, 2000.

12. Демография. Современное состояние и перспективы развития / Под ред. Д. И. Валентея. — М., 1997.

13. Жилкина Т. Семейная политика и формы помощи семье. Зарубежный опыт// Международная экономика и международные отношения. — 1994. — № 1.

14. Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 р.

15. Злоказов И. А. Демографическая ситуация и демографическая политика в ФРГ. — М., 1989.

16. Котлер Ф. Основы маркетинга. — М., 1992.

17. Кузнецова Е. В. Индекс человеческого развития и тенденции его изменения в России и зарубежных странах // Вопр. статистики. 1999. — № 2.

18. Курило І. О. Про демоекономічну оцінку трудового потенціалу населення та деякі проблеми його відтворення в сучасних умовах // Зайнятість та ринок праці. — К., 1998 — Вип. 7.

19. Курс демографии /Под. ред. А. Я. Боярского. — М., 1985.