1990 році до 183,5 тис. у 2002. Як і будь- який інший абсолютний демографічний показник, числа шлюбів (розлучень) дуже залежать від загальної чисельності і від демографічної структури населення, у т.ч. і від уже сформованих пропорцій у шлюбній структурі населення. А ми знаємо, що в Україні за цей час відбулося значне скорочення чисельності населення, зміни вікової структури — старіння, тому абсолютні дані про шлюби і розлучення — це лише початок аналізу—для повної картини цього явища необхідні відносні показники.*
Загальні коефіцієнти
Шлюбність належить до числа процесів, для яких характерні повторні події. Шлюб за сучасних умов можна взяти кілька разів протягом життя. Інша справа, що перший (а також другий, третій та ін.) шлюб можна взяти лише один раз. Серед відносних показників шлюбності найпершим є загальний коефіцієнт шлюбності (с), що дорівнює відношенню числа укладених шлюбів до середнього (середньорічного, якщо мова йде про рік) населення:
де С —число укладених шлюбів, або осіб, що уклали шлюб, Р — середня чисельність населення за період Т.
де D — число розлучень за період.
Як правило, розрахунки ведуть за період, який дорівнює 1 року. Тому формулу можна записати як:
За аналогією обчислюють і загальний коефіцієнт розлучуваності (d):
Загальні коефіцієнти шлюбності і розлучуваності вільні від впливу загальної чисельності населення: як і всі загальні коефіцієнти, вони залежать від особливостей демографічної структури, насамперед вікової і шлюбної. Знаменник дробу містить у собі і кількості дітей у віці до 15 років, і тих, хто вже є одруженим, або розлученим. Природно, що частки тих та інших у різних населеннях досить сильно варіюють, а отже, впливають на відповідний загальний коефіцієнт: чим більші ці частки, тим менший за інших рівних умов загальний коефіцієнт. Тому, як і за іншими загальними коефіцієнтами, можна лише приблизно, грубо оцінити рівні шлюбності і розлучуваності. Точніший вимір цих рівнів забезпечують спеціальні коефіцієнти, а також ряд інших показників, про які мова йтиме нижче.*
Спеціальні коефіцієнти
Розраховують окремо для всього населення в шлюбоздат- ному віці (15 років і більше), а також для шлюбоздатного населення окремо чоловіків і жінок, що не перебувають у шлюбі. Крім того, розраховують і спеціальні коефіцієнти шлюбності для перших шлюбів.
Спеціальний коефіцієнт шлюбності для населення шлюбоздатного віку розраховують за формулою:
де Р15+ — населення шлюбоздатного віку — старше 15 років.
Цей коефіцієнт має певний недолік, оскільки включає населення яке перебуває в шлюбі, разом з тим, що не перебуває в шлюбі. Оскільки шлюби укладають особи шлюбоздатного віку, які не перебувають у шлюбі, то більш інформативним для демографії є показник, вирахований на основі співвіднесення чисельності осіб, що уклали шлюб до чисельності населення шлюбоздатного віку, яке не перебуває у шлюбі. Цей показник називають чистим спеціальним коефіцієнтом шлюбності :
Так само розраховують спеціальні коефіцієнти шлюбності окремо для кожного шлюбного статусу, тобто для тих, хто ніколи не був одруженим (спеціальні коефіцієнти шлюбності для перших шлюбів), для вдових і для розлучених. У цьому випадку в чисельнику подають відповідно або число перших шлюбів, або число шлюбів вдових або розлучених, а в знаменнику — чисельність чоловіків або жінок відповідного шлюбного статусу (тих, хто ніколи не перебував у шлюбі, вдових або розлучених). Аналогічно розраховують спеціальні коефіцієнти шлюбності для жіночого і чоловічого шлюбоздатного населення.
Оскільки достовірні дані про шлюбну структуру населення звичайно одержують тільки при переписах населення, спеціальні коефіцієнти шлюбності розраховують, як правило, тільки для років, близьких до перепису. Спеціальні коефіцієнти шлюбності дозволяють проводити точніші територіальні порівняння (між країнами, різними регіонами однієї і тієї ж країни), а також порівнювати шлюбність у різні періоди часу. Однак спеціальні коефіцієнти шлюбності не вільні від впливу вікового складу шлюбоздатного населення.
Тому, крім спеціальних коефіцієнтів для всіх перерахованих вище категорій населення, розраховують також повікові коефіцієнти шлюбності. Останні розраховують стосовно або шлюбоздатного населення, або всього населення кожного віку.
У першому випадку вони називаються спеціальними повіко- вими коефіцієнтами шлюбності і показують чисту інтенсивність цього процесу в окремих вікових групах. Вони дорівнюють відношенню числа шлюбів, укладених особами певного віку, до середньорічної чисельності шлюбоздатного населення цього віку. Ці коефіцієнти також можуть бути розраховані як для усього шлюбоздатного населення, так і окремо для чоловіків і жінок або для кожного шлюбного стану. Найчастіше спеціальні повікові коефіцієнти шлюбності розраховують для перших шлюбів, тобто для неодружених (що ніколи не перебували в шлюбі), а також для повторних шлюбів (без поділу на вдових і розлучених). Розрахунок повікових коефіцієнтів шлюбності також можливий тільки для років, близьких до перепису населення.
Спеціальний коефіцієнт розлучуваності дорівнює відношенню числа розлучень за період до середнього числа існуючих шлюбних пар на середину того ж періоду (звичайно за даними перепису населення). Крім спеціального коефіцієнта розлучуваності для всіх шлюбних пар розраховують також повікові спеціальні коефіцієнти (окремо для кожної статі). Ці коефіцієнти дорівнюють відношенню числа розлучень чоловіків або жінок певного віку до середньої чисельності одружених (заміжніх) у певному віці за той або інший період. Свого максимуму повікові спеціальні коефіцієнти розлучуваності сягають у чоловіків у віці 25-29 років, у жінок — 20-24 років.
Ще одним різновидом спеціальних коефіцієнтів розлучуваності є спеціальні коефіцієнти розлучуваності за тривалістю шлюбу. У свою чергу їх поділяють ще на коефіцієнти, розраховані стосовно загального числа шлюбів, укладених певне число років тому, і на коефіцієнти, розраховані стосовно числа шлюбів, укладених певне число років тому і збережених до відповідного часу. Коефіцієнти 2-го виду називають також приведеними числами розлучень. Вони точніші за коефіцієнти 1-го виду, оскільки поряд з розлучуваністю враховують також і ов- довіння. Сума наведених чисел показує, скільки шлюбів з кожної 1000 або 100 шлюбів, укладених певне число років тому, закінчується розлученням протягом усього життя.*
Часткові коефіцієнти
Серед часткових коефіцієнтів розлучуваності можна назвати коефіцієнти для чоловіків і жінок, для міського і сільського населення та ін. Найбільш важливу роль у демографічному аналізі розлучуваності відіграють повікові коефіцієнти розлучуваності — відношення числа розлучень чоловіків або жінок за той або інший період часу до їх середньої чисельності за той же період. Показник характеризує частоту розлучень в осіб різного віку.
Ще однією характеристикою розлучуваності є відношення річного числа розлучень до річного числа шлюбів. Цей показник називають індексом розлучуваності. Крім показника для всього населення обчислюють і повікові індекси розлучуваності. Однак, ці показники непридатні для характеристики інтенсивності розлучуваності, тому що річне число шлюбів аж ніяк не дорівнює тому числу шлюбів, що теоретично могли би бути розірваними. До того ж величина індексу розлучуваності значною мірою залежить від числа щорічно укладених шлюбів.*
Сумарні коефіцієнти
За допомогою повікових коефіцієнтів шлюбності розраховують кумулятивні (накопичені до визначеного віку) і сумарні (накопичені до 50 або 70 років) коефіцієнти, що показують середнє число шлюбів (всіх або тієї чи іншої черговості) у розрахунку на одну жінку (чоловіка) реального або умовного покоління. Сумарні коефіцієнти характеризують ту частку населення, що одружується хоча б один раз у житті.
Сумарний коефіцієнт шлюбності до віку 70 років дорівнює сумі повікових і розраховується за формулою:
де h — довжина вікового інтервалу, Сх — повікові коефіцієнти шлюбності. При цьому шлюби, укладені після 69 років, умовно відносять до попередньої вікової групи.
Сумарний коефіцієнт шлюбності можна розраховувати як для всіх шлюбів, так і для шлюбів кожної черговості. У випадку реального покоління сумарний коефіцієнт узагальнено характеризує частоту укладання шлюбів у певному поколінні. Він залежить від безшлюбності, і від поширеності повторних шлюбів, але не залежить від віку одруження. Сумарний коефіцієнт перших шлюбів показує частку покоління, що взяло перший шлюб. Його доповнення до 1 є показником рівня безшлюбності. Сумарний коефіцієнт повторних шлюбів показує поширеність повторних шлюбів у поколінні.
Аналогічно одержують сумарний коефіцієнт розлучуваності, що показує середнє число розлучень протягом життя когорти (реальної або умовної).*
Таблиці шлюбності
Таблиці шлюбності це статистичні моделі шлюбного процесу в населенні, вони дають кількісні характеристики шлюбності і безшлюб'я. Перша таблиця шлюбності була побудована швейцарським пастором І. Мюре у 1764 році. А з кінця XK ст. ці таблиці почали будувати у більшості розвинутих країн.
Таблиці шлюбності бувають декількох видів. Залежно від тривалості дошлюбного періоду та черговості шлюбу, будують таблиці шлюбності одинаків, а також таблиці шлюбів наступної черговості для удових і розлучених. За ознакою зміни дошлюбного стану — будують комбіновані і чисті таблиці шлюбності. Комбіновані таблиці містять ймовірності вступити у шлюб та померти, не узявши шлюб. У чистих таблицях є лише одна ймовірність — узяти шлюб.
Як і всі інші демографічні таблиці, таблиці шлюбності можна будувати за методом умовного, або реального покоління.
Першим показником таблиці шлюбності, як і в інших демографічних таблицях, є вік -х. Початковий вік для таблиці шлюбності беруть 15 років, закінчуючи максимально можливим віком — 100 років, або 50, як вік