Місячні кратери оточені кільцевим валом, який має висоту від 300 до 7000 м. Вал, пологий зовні, круто обривається всередину.

Великі темні плями — це місячні моря. Найбільші з них — Море Ясності і Море Спокою.

Для пояснення походження місячних кратерів і цирків висунуто дві гіпотези вулканічну й метеоритну.

Зразки місячних порід складаються із тих же хімічних елементів, що і земні породи. Дослідження зразків місячних порід, доставлених на Землю, показало, що їх вік коливається в межах від 3*13 до 4,4 мільярдів років, тобто Місяць і Земля утворилися приблизно в один і той самий час. Вулканічні явища на Місяці припинилися близько З мільярдів років тому.

Атмосфера на Місяці відсутня.

Меркурій

За своїми розмірами ця найближча до Сонця планета лише ненабагато більша від Місяця. Рухається вона навколо Сонця по витягнутій еліптичній орбіті. Протягом 176 земних діб Меркурій робить два оберти по орбіті й один оберт навколо Сонця. Іншими словами — одна доба на цій планеті триває два її роки.

Поверхня Меркурія щедро всіяна кратерами, як і на Місяці. '

За допомогою "Маринера-10" було встановлено наявність атмосфери, правда, дуже розрідженої, що складається, в основному, з гелію.

Температура поверхні планети на боці, повернутому до Сонця, дуже висока (+ 420 °С), уночі вона зменшується до -180 °С.

Супутників Меркурій не має.

Венера

Це найближча до нас планета, щільно огорнута хмарами. Тривалий час вона була для нас "планетою загадок". Тільки в 1966 р. було встановлено, що період її осьового обертання дорівнює 243,16 доби, причому обертання відбувається не як у всіх інших планет, а у зворотному напрямку. Період обертання Венери навколо Сонця становить 224,7 земної доби.

Венера — найяскравіше небесне світило після Сонця й Місяця. У максимумі блиску вона в 12 разів яскравіша за Сиріус. Венера має атмосферу. Планета огорнута щільною завісою білих хмар, які відбивають близько 59 % потрапляючого на неї сонячного світла. Вимірювання показали, що товщина хмарного покриву Венери досягає 30-60 км. Про хімічний склад хмар відомо далеко не все. Припукають, що в них є концентрована сірчана кислота, сполуки ртуті із сіркою або з хлором. Висока температура поверхні (~ 500 °С) установилася на ній, очевидно, унаслідок парникового ефекту. За допомогою радіолокаційних методів вивчаються й окремі деталі планети. Було встановлено - цікавий факт - що Венера, як і Місяць, вкрита кратерами. Супутників у Венери немає.

Марс

Ця загадкова Червона Планета хвилювала людство з кінця XIX століття — з того часу, як італійський астроном Джованні Шипереллі побачив у свій телескоп канали. Ці канали протягом десятиліть викликали суперечки про те, є на Марсі життя чи немає. "Канали Марса, вірніше, їх тлумачення підвищують кров'яний тиск не в одного астронома. І в наш час є багато людей, які вірять у те, що на Марсі існує життя або гаряче бажають цього" (У. Р. Корлісс, США). Пройшло більш як сто років із часу відкриття марсіанських каналів, і людська фантазія прикрашала відтоді Марс дивними формами життя. На жаль, насправді все виявилося набагато прозаїчніше.

За розмірами Марс майже вдвічі менший за Землю, а за масою — у дев'ять разів. Навколо Сонця планета обертається за 687 земних діб, навколо своєї осі — за 24 години 37 хвилин. На Марсі відбувається регулярна зміна пір року, як і на Землі.

Дві третини поверхні Марса займають світлі ділянки, які називають материками, інші темні ділянки дістали назву морів. Поблизу полюсів восени утворюються білі плями — полярні шапки, які зникають на початку літа. Температура на поверхні коливається від +30 °С удень до -80 °С уночі.

Атмосферний тиск біля поверхні Марса майже в 160 разів менший від земного. До складу атмосфери входять вуглекислий газ, кисень, азот, аргон, водяна пара і двоокис вуглецю.

Поверхня Марса всіяна кратерами. У Марса є два дуже маленькі супутники — Фобос і Деймос, які подібно до Місяця завжди повернуті до Марса одним боком.

Більш як двадцять експедицій було споряджено до Марса, одержано величезний обсяг інформації, але вчені і дотепер не припиняють пошук свідчень існування життя на Марсі в минулому.

За багатьма ознаками Земля і Марс між собою дуже схожі. Обидві планети мають шапки з льоду на полюсах, на обох планетах спостерігаються вітер і пил, є система каньйонів. Припускають, що вода — основа життя на Землі — була колись і на поверхні Марса. Те, що в рідкому стані її там зараз немає, найімовірніше, є наслідком тонкої атмосфери й низького тиску. Завдання майбутніх експедицій — зібрати колекції зразків порід та дослідити їх на наявність свідчень про давнє життя.

Першу космічну експедицію до Марса спорядили радянські вчені в 1960 році. Завдяки міжнародним програмам "Марс", "Вікінг", "Фотон", "Маринер" було одержано величезний обсяг інформації.

У липні 2003 року стартував космічний корабель, який доставив на поверхню Марса роботів "Спірит" та "Опотьюніті".

Наступні експедиції заплановано на 2005,2007 і 2009 роки.

Юпітер

Це найбільша планета Сонячної системи; вона в 317,84 рази перевершує нашу Землю за масою. Доба на Юпітері триває всього 9 годин 50 хвилин. Період обертання навколо Сонця становить 11,8 року.

На Юпітері добре помітні світлі й темні смуги. Головною деталлю поверхні є Велика Червона Пляма (ВЧП). Цей об'єкт спостерігають уже принаймні 200 років. Сто років тому розміри ВЧП були майже в 2 рази більшими, ніж у наш час.

Середня густина Юпітера - 1 г/см3 (як і в Сонця та інших планет-лгантів). Атмосфера Юпітера містить молекулярний водень, гелій, неон, аміак і метан.

Юпітер має могутнє магнітне поле.

Чотири із 13 супутників Юпітера — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — відкрив у свій час ще Галілей. За своїми розмірами й масою вони подібні до нашого Місяця; інші ж супутники в 50-100 разів менші, причому чотири зовнішніх супутники обертаються навколо планети у зворотний бік.

Сатурн

Це друга за величиною планета Сонячної системи, яка має екваторіальний радіус 59900 км. Маса планети в 95 разів більша за масу Землі. Середня густина речовини Сатурна всього 0,7 г/см3 Це свідчить про те, що планета складається, головним чином, з водню і гелію. Розрахунки показують, що Сонце може нагріти поверхню планети всього до -200 °С. Насправді ж температура дещо вища. Не виключено, що Сатурн, як і Юпітер, перебуває в стані повільного гравітаційного стиснення.

Сатурн має 10 супутників і кільце, завдяки якому дуже популярний серед спостерігачів. Кільце (а, точніше, система з декількох концентричних кілець) починається на висоті -15000 км і закінчується на висоті - 270000 км від поверхні Сатурна. Складається воно з частинок, спектри яких схожі на спектри звичайного інею. Розміри частинок — від кількох сантиметрів до кількох метрів. Товщина кільця не перевищує 4 км.

Найбільший супутник Сатурна — Титан (діаметр 5830 км) — має атмосферу з метану й аміаку. Розміри інших супутників набагато менші. Обертаючись навколо планети, вони завжди повернуті до неї одним і тим же боком.

Уран

Маса Урана в 14,6 рази більша від маси Землі. Період обертання навколо Сонця — 84 роки. Уран — планета Сонячної системи, що має зворотне осьове обертання. Ця обставина виявилася "каменем спотикання" для багатьох космогонічних теорій.

Температуру атмосфери планети визначити дуже важко, тому що її теплове випромінювання в інфрачервоному й радіодіапазоні настільки слабке, що його важко виміряти. Очевидно, температура навіть освітленого Сонцем боку не перевищує -200 вС. Аміак при такій температурі перебуває вже у твердому стані.

У 1977 р. у планети було виявлено систему кілець, хоч і менш щільних, ніж у Сатурна. Чотири з п'яти кілець мають ширину близько 10 км, а п'яте — 50-100 км.

Уран виглядає як зірка 6-ї величини.

Нептун

Маса Нептуна в 17,2 рази більша від маси Землі. Радіус Нептуна 25270 км, його атмосфера складається з молекулярного водню з домішкою метану. Нептун має 2 супутники (Тритон і Нереїда). Радіус Тритона близько 3000 км, а маса майже вдвічі більша, ніж у Місяця. Обертається Тритон навколо Нептуна у зворотному напрямку. Період обертання Нептуна навколо Сонця становить близько 165 років.

Плутон

У період з 1969 по 2009 роки Плутон знаходиться ближче до Сонця, ніж Нептун, — така форма його орбіти. Маса Плутона, очевидно, приблизно така ж, як і маса Землі. Температура його поверхні становить -220 "С. Плутон, можливо, має тонку атмосферну оболонку.

Плутон — єдина планета Сонячної системи, до