С - концентрація трилону Б, моль-екв/л

V2 - об'єм води, взятий для визначення, мл.

3.2. РЕАКТИВИ І ОБЛАДНАННЯ

3.1.1 Розчин трилону Б концентрацією 0,05 моль/л, буферний розчин, індикатор - хромоген синій або чорний, сульфід натрію, розчин солянокислого гідроксиламіну (1%-ний), розчини хлориду цинку концентрацією 0,05 моль/л і сульфату магнію - 0,25 моль/л.

3.1.2 Конічні колби на 250 мл, бюретки на 100 мл, піпетки на 100 мл, циліндри мірні на 25 мл.

4.2. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

В колбу вносять 100 мл досліджуваної води. Потім добавляють 5 мл буферного розчину, 5-7 крапель індикатора і зразу ж титрують при сильному збовтуванні розчином трилону Б до зміни забарвлення у еквівалентній точці.

Якщо на титрування витрачено більше 10 мл розчину трилону Б то це вказує, що у відміряному об'ємі води сумарний вміст іонів Са2+ і Мg2+ більше 5 ммоль-екв/л. У таких випадках визначення слід повторити, взявши менший об'єм води і довівши його до 100 мл дистильованою водою.

Визначенню загальної твердості мішають домішки іонів міді, цинку, марганцю і високий вміст карбонатних і гідрокарбонатних солей. Нечітка зміна забарвлення в еквівалентній точці вказує на присутність іонів цинку і міді. Для усунення впливу заважаючих речовин до відміряної для титрування проби води добавляють 1-2 мл розчину сульфіду натрію, після чого проводять титрування як показано вище. Якщо після добавки до відміряного об'єму води буферного розчину і індикатора розчин поступово знебарвлюється, набуваючи сірого кольору, то це вказує на присутність марганцю. Тоді до проби води перед внесенням реактивів слід добавити 5 крапель розчину солянокислого гідроксиламіну і визначати твердість, як показано вище. Титрування набуває вкрай затяжного характеру, з постійним і нечітким забарвленням у еквівалентній точці, що спостерігається при високій лужності води. Для усунення лужності прибавляють до проби води, відібраної для титрування, розчин соляної кислоти концентрацією 0,1 моль/л з наступним кип'ятінням або продуванням повітря на протязі 5 хв. Після цього прибавляють буферний розчин, індикатор і визначають твердість. В подальшому розраховують загальну твердість води за формулою (1).

3. Визначення окиснюваності води.

Окиснювальність води визначається методом перманганатометрії. При цьому окиснюються тільки легкоокиснювані органічні домішки. Для одержання більш точних результатів використовують зворотне титрування надлишку перманганату калію. До прокип'яченої проби добавляють надлишок щавлевої кислоти, при цьому частина її окислюється перманганатом калію, що залишився, а решта щавлевої кислоти відтитровують перманганатом калію.

3.3. РЕАКТИВИ І ОБЛАДНАННЯ

3.3.1. Розчини перманганату калію концентрацією 0,002 моль/л, щавлевої кислоти – 0,05 моль/л, сірчаної кислоти — 2,5 моль/л.

3.3.2. Колби конічні на 250 мл, піпетки на 100 мл, бюретки градуйовані.

4.3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

У конічну колбу відміряють піпеткою 100 мл досліджуваної води, добавляють 5 мл сірчаної кислоти та із бюретки приливають 10 мл розчину перманганату калію. Колбу закривають лійкою, суміш кип'ятять 10 хв., рахуючи з моменту закипання. Щоб не було бурного кипіння, в колбу ставлять скляні капіляри. До гарячої зафарбованої рідини приливають із бюретки 10 мл розчину щавлевої кислоти, перемішують. Гарячий обезбарвлений розчин титрують розчином перманганату калію концентрацією 0,002 моль/л до появи слабо-рожевого забарвлення, яке не зникає 2-3 хв.

Якщо при титруванні після введення в досліджувану воду щавлевої кислоти розхід розчину перманганату калію буде більше 5 мл, аналіз слід повторити з попереднім розбавленням досліджуваної води дистильованою. При цьому необхідно визначити окиснюваність дистильованої води, а також, врахувати кратність розбавлення. Окиснюваність води (в перерахунку на кисень) розраховують за формулою (2):

де V1 – загальний об'єм перманганату калію, добавленого в пробу, мл;

V2 - об'єм розчину перманганату калію, що йде на окиснення органічних речовин у воді, введеній у пробу для розбавлення досліджуваної води, мл;

V3 - об'єм перманганату калію, який йде на окиснення 10 мл щавлевої кислоти, мл;

V4 - об'єм досліджуваної води, мл;

С - концентрація перманганату калію, моль/л

158 — молярна маса перманганату калію, г/моль;

0,253 – коефіцієнт перерахунку окиснюваності води на кисень;

m(O2) – окислюваність води, мг/л.

Приклад розрахунку.

Досліджувана вода розбавлена в 10 разів (1 об'єм досліджуваної води і 9 об'ємів дистильованої води), окиснювальність одержаної суміші, обчислена за формулою (2), складає 8,4 мг/л О2. Окиснювальність дистильованої води рівна 0,4 мг/л О2. Отже окиснювальність досліджуваної води складає 8.4-0,4 0,9=8,04

Відповідь: 8,04 мг/л О2.

4. Визначення хлор-іону у воді.

Титрометричне визначення хлоридів аргентометричним методом Мора грунтується на утворенні в нейтральному або слабокислому середовищі (рН=7- 10) малорозчинного осаду хлориду срібла

Для встановлення кінця титрування як індикатор використовують хромат калію, який з надлишком іонів срібла утворює червоний осад - хромат срібла:

Зміна забарвлення індикатора від малиново-жовтого до оранжево-жовтого свідчить про виділення хлориду срібла і утворення хромату срібла. Метод Мора застосовують для визначення хлоридів у воді при концентрації понад 2 мг/л. Без додаткового розбавлення можна титрувати проби води з концентрацією хлоридів до 400 мг/л. Залежно від концентрації хлоридів проби титрують 0,1; 0,05 або 0,02 моль/л робочими розчинами нітрату срібла. Титруванням розчином нітрату срібла визначають також броміди, йодиди та ціаніди; останні розкладають пероксидом водню в лужному середовищі.

3.4. РЕАКТИВИ І ОБЛАДНАННЯ

3.4.1. Розчини нітрату срібла концентрацій 0,1; 0,05 або 0,02 моль/л, розчин хромату калію концентрацією 1 моль/л.

3.4.2. Конічні колби на 250 мл, піпетка на 100 мл, градуйована бюретка.

4.4. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Для аналізу відбирають 100 мл природної води або меншу кількість, доводячи її об'єм бідистилятом до 100 мл. Кислі або лужні проби нейтралізують їдким натром з концентрацією приблизно 1 моль/л або сірчаною кислотою з концентрацією приблизно 0,5 моль/л