Концентрацію хлорид-іонів, мг/л (Сх) або ммоль-екв/л (Су), обчислюють за формулами:

де 1 і 2 – об'єми робочого розчину нітрату срібла, витрачені на титрування відповідно проби та холостого розчину, мл;

С - концентрація робочого розчину АgNО3, моль/л;

- об'єм проби, мл;

М - молярна маса еквіваленту Сl- , М(Сl-)= 35,45.

5. Визначення вмісту оксиду вуглецю (IV).

Вміст оксиду вуглецю (IV) визначають титруванням лугом у присутності індикатора - фенолфталеїну до появи забарвлення еталонового розчину (рожевого забарвлення).

3.5. РЕАКТИВИ І ОБЛАДНАННЯ

3.5.1. Розчин гідроксиду натрію концентрацією 0,1 моль/л, розчин фенолфталеїну (1%-ний), еталонний розчин.

3.5.2. Колби на 250 мл, градуйована бюретка.

4.5. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

В конічну колбу відміряють 200 мл досліджуваної води, добавляють 0,2 мл розчину фенолфталеїну і перемішують. Зрівнюють одержане забарвлення з контрольним розчином. Якщо вона більш інтенсивна, то вода не містить оксиду вуглецю (IV). Якщо вода не забарвилась або забарвлення слабше еталону, то розчин титрують розчином гідроксиду натрію до забарвлення контрольного розчину. Вміст оксиду вуглецю (IV) розраховують за формулою:

де m(CO2) — вміст оксиду вуглецю (IV), мг/л;

V – об'єм розчину гідроксиду натрію, витраченого на титрування проби, мл;

V - об'єм води, взятої на аналіз, мл;

С - концентрація гідроксиду натрію, моль/л;

М - молекулярна маса оксиду вуглецю (IV) г/моль.

6. Визначення вмісту завислих речовин у воді.

Вміст завислих частинок у воді визначають шляхом обробки води флокулянтом – поліакриламідом (ПАА). Поліакриламід – співполімер поліакриламіду і солей акрилової кислоти (молекулярна маса 5,2-5,6 106)

Завислі частинки, які містяться у воді, сорбуються молекулами ПАА і зв'язуються з молекулами полімеру, утворюючи крупні пластівці. Флокулянт добавляють невеликими порціями (0,4 - 2,0 % від маси твердих частин).

3.6. РЕАКТИВИ І ОБЛАДНАННЯ

3.6.1. 0,1 %- вий розчин поліакриламіду.

3.6.2. Скляні мірні стакани, фарфорові чашки, піскова баня.

4.6. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Пробу води, яка містить шлаки (тверді речовини з розміром частин менше 10 мкм) збовтують і наливають по 250 мл у два скляні стакани. Потім в кожний стакан добавляють по 5-10 крапель розчину поліакриламіду (0,1 %-вого) і перемішують скляною паличкою. Осадження завислих частинок закінчується через 2-3 хв. Освітлену воду в стаканах відділяють декантацією, а тверду частину переносять у попередньо зважені фарфорові чашки. Після цього їх висушують на пісковій бані до постійної маси, зважують (після охолодження) і розраховують вміст завислих частинок у воді (мг/л) за формулами:

де тх- вміст завислих частинок, мг/л;

ту - вміст залишку після прожарювання, мг/л;

т2 - втрати при прожарюванні, мг/л;

т1 - маса чашки, мг;

т2 - маса чашки з висушеним залишком, мг;

т3 - маса чашки після прожарювання, мг;

V - об'єм проби води, мл.

7. Визначення вмісту нафтопродуктів.

Вміст нафтопродуктів у воді визначають ваговим методом, який полягає у багатократному екстрагуванні нафтопродуктів із води хлороформом і наступному хроматографічному відділені їх від всіх інших домішок.

3.7. РЕАКТИВИ І ОБЛАДНАННЯ

3.7.1. 10 %-вий розчин гідроксиду амонію, 10 %-вий розчин сірчаної кислоти, хлороформ, н-гексан або петролейний ефір, оксид алюмінію, універсальний індикаторний папір.

3.7.2. Ділильна лійка на 500-1000 мл, конічні колби на 250 мл,
колба з притертим корком на 150 мл, колба Вюрца на 100 мл, низхідний
холодильник, алонж, водяна баня, колонка (бюретка) на 50 мл.

4.7. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

200-250 мл досліджуваної води поміщають у ділильну лійку ємністю 500-1000 мл, з допомогою універсального індикаторного паперу встановлюють рН 7-8 шляхом добавки по краплях 10 %-вого розчину NH4OН. Якщо досліджувана проба води має рН 8, її підкиснюють 10 %-вим розчином Н2SО4. Воду у лійці добре перемішують і додають 10 мл хлороформу. Розчин енергійно збовтують 2 хв., дають рідині добре розшаруватися. Екстракт фільтрують у суху колбу з притертим корком ємністю 100-150 мл. Операцію проводять ще раз і після розділення рідин шар хлороформу зливають у ту ж колбу. До води, що залишилася у ділильній лійці, по краплях додають 10%-вий розчин Н2SО4 до рН 3 (за універсальним індикаторним папером), потім додають 10 мл. хлороформу, збовтують 2 хв. Після розшарування органічний шар зливають у ту ж колбу. Екстрагування повторюють ще раз, приєднуючи екстракти до попередніх трьох порцій. Потім із цієї рідини відганяють хлороформ на водяній бані при 60-70 °С. Залишок після відгонки хлороформу розчиняють у 3 мл н-гексану або петролейного ефіру і переносять розчин у колонку з оксидом алюмінію (об'єм оксиду алюмінію 50 мл, висота шару 30 мм). Колбочку промивають 2-3 рази (порціями по 2 мл) петролейним ефіром і пропускають одержаний розчин через колонку з А12О3, слідкуючи, щоб рівень розчину в колонці не опускався нижче верхнього шару оксиду алюмінію. Потім ще раз промивають колонку 1-2 мл н-гексану або петролейного ефіру. Швидкість проходження розчину в колонці залежить від типу нафтопродуктів, але тривалість повинна бути не більше 1 год. Розчин, що пройшов через шар А12О3 збирають у доведеній до постійної маси колбочку на 100 мл. Потім відганяють петролейний ефір при 60-70 °С і колбочку доводять до постійної маси. Розраховують масу по різниці.

Вміст нафтопродуктів знаходять за формулою:

де m – маса нафтопродуктів у пробі, мг;

mн – вміст нафтопродуктів, мг/л;

V – об’єм проби, л.

Результати роботи і розрахунків записують у таблицю

Контрольні питання

1.