АЕС володіють високою реакційною здатністю, особливо при утвердженні амінними отверджувачами. Цю властивість необхідно враховувати при їх переробці.

Аліфатичні епоксидні смоли легко суміщаються практично з усіма епоксидними смолами . Завдяки їх низькій в’язкості застосовують як активний розчинник епоксидних смол. Крім того, АЕС надають епоксидним композиціям у отвердженому стані підвищену еластичність, тому їх можна розглядати і як флексибілізатори.

Аліфатичні смоли містять до 9% гідроксильних груп, тому введення великої кількості їх у вигляді епоксидних композицій приводить до зниження водостійкості епоксидних полімерів. Максимальна кількість введених при отвердінні амінами не повинна перевищувати 25% маси від маси основної смоли. З метою підвищення водостійкості проводять етерифікацію АЕС метиловими ефірами жирних кислот (ДЕГ-Ж) і ізоціанами (ДНГ-У).

Більшого значення приділяють виробництву епоксидних матеріалів з пониженою горючістю. Розроблені і випускаються галогеновмісні епоксидні смоли. За структурою вони не відрізняються від смол, які розглядаються вище, але містять у ланцюзі атоми галогенів. Останні забезпечують знижену горючість отверджених композицій.

Смола УП (6-05-041-346-72) – це продукт конденсації епіхлоргідрину з тетрабромдифенілолпропаном у присутності лугу. Застосовується як компонент клеїв, компаундів і зв’язуючих для склопластиків з метою зниження горючості отверділого матеріалу.

Смола УП-614 (ТУ П-226-70) – продукт конденсації епіхлоргідрину з дифенілолпропаном у присутності трьохфтористого бору, дегідрохлорованим їдким натром. Застосовується як смола для залиття, герметизації ізоляційних і захисних покриттів.

Смола ЕХД (ТУ 6-05-041-321-71) – це продукт взаємодії епіхлоргідрину і хлоровмісного ароматичного поліаміну, дегідрохлорованим їдким натром.

Смолу застосовують для виготовлення заливних компаундів, герметиків, клеїв, зв’язуючих для склопластиків.

Смола Е-181 (ТУ П-206-68) – це продукт дегідрохлоруванням хлоровмісних полімерів, які одержуються взаємодією епіхлоргідрину з водою у присутності каталізатора – активованої глини “кіл”. Смолу застосовують в основному як активний розчинник високов’язких смол. В свою чергу ці смоли використовуються в заливних композиціях, клеях і зв’язуючих для склопластиків.

Складні дигліцидилові ефіри одержують взаємодією епіхлоргідрину з дикарбоновими кислотами. Найбільш практичне значення мають смоли на основі гідроароматичних дикарбонових кислот. У порівнянні з іншими епоксидними смолами, вони володіють меншою токсичністю, ретельно очищені від епіхлоргідрину, оскільки сполучення цього класу не викликають подразнення на шкіру чи слизової оболонки очей.

Смола УП-640 (ТУ 6-05-241-24-72) – складний дигліцидиловий ефір метилтетрагідрофталевої кислоти.

Динамічна в’язкість при 25 °С, П, не більше 13

Вміст, %

епоксидних груп, не менше 23,5

загального хлору, не більше 2,1

йону хлору, не більше 0,005

летких речовин, не більше 1,0

За механічними властивостями смола УП-60 не поступається диановим, але за стійкістю до атмосферних взаємодій, за дуго- і трекінгостійкістю, а також стійкістю до струмовитікання має значні переваги.

Особливістю будови циклоаліфатичних епоксидних смол є те, що оксисен в них зв’язаний з атомами гідрогену ациклічного радикалу. Цим обумовлені специфічні властивості циклоаліфатичних смол.

У відмінності від смол, що одержують внаслідок застигання епіхлоргідрину, циклоаліфатичні епоксидні смоли не отверджуються поліамінами, оскільки швидкість такої реакції дуже мала. Реакція з ангідридами полікарбонових кислот, навпаки, проходить із значно більшою швидкістю, особливо у присутності поліолів. Крім того, молекули циклоаліфатичних епоксидних смол більш компактно упаковані, а при отвердженні утворюють трьохмірні структури з великим числом поперечних зв’язків, що в свою чергу з’єднують небезпосередньо цикли. Останні зумовлюють підвищення деформаційної теплостійкості полімеру. Завдяки відсутності ароматичних ядер отверджені циклоаліфатичні епоксидні смоли володіють високою дуго-, трекінгостійкістю і стійкістю до ультрафіолетових променів.

Смола УП-612 (ВТУ 6-260-68) – диокис циклічного ацеталю, який одержаний конденсацією тетрагідробензальдегіду з 1,1-біс(гідроксиметил)циклогексаном-3. Отверджується ангідрином полікарбонових кислот, комплексами трьохфтористого бору з амінами, фенолоформальдегідними смолами. Смола застосовується як основа зв’язуючих для виготовлення термостійких армірованих пластиків, просочуваних і заливних компаундів та клеїв.

Смола УП-632 (ВТУ 6-307-69) – це диокис циклічного складного естеру, який одержують із ?і-тетрагідробензальдегіду у присутності ізопропілату алюмінію за реакцією Тищенка. Отверджується тими ж компонентами, що і смола УП-612. Застосовується для виготовлення просочуваних і заливних компаундів, і як активний розчинник високов’язких епоксидних смол.

Поліепоксидними смолами називають сполуки, які містять у ланцюзі більше двох епоксидних груп. Їх одержують при взаємодії епіхлоргідрину з три- і поліфункціональними сполуками (новолачними смолами, ціанурової кислоти, поліфункціональними багатоатомними фенолами та ін.), а також прямим епоксидуванням ненасичених сполук, що містять у ланцюзі два подвійні зв’язки.

Синтезовані циклоаліфатичні поліепоксидні смоли типу ЕН-6, ЕЦ, циклічні (ЕДЦ) і інші.

Поліепоксидні смоли утворюються отвердженішими продуктами із збільшеного густиною “зшивки”. Характеризуються високою теплостійкістю, та стабільністю діелектричних властивостей при підвищених температурах, але крихкість їх вища, ніж у отверджених дианових смолах.

Неотверджені поліепоксидні смоли тверді продукти з температурою пом’якшення 50 °С. Їх отверджують ангідридами полікарбонових кислот, ароматичних амінами, фенолоформальдегідними смолами та ін.

Деформаційна теплостійкість поліепоксидних смол складає 200 - 300 °С. Для зниження крихкості і в’язкість полі епоксидних смол їх суміщають з диановими епоксидними смолами (ЕД-5, ЕД-Л), з смолою ЕА.

Поліепоксидні застосовують як зв’язуючі для конструкційних теплостійких екпопластилів, для виготовлення теплостійких клеїв і електроізоляційних матеріалів.

Смола поліепоксидна 5Н (ВТУ № П-206-60) – продукт взаємодії еріхлоридрину з фенолоформальдегідними конденсаційним розчином. Це суміш низькомолекулярної полі епоксидної смоли і фенілгліцидилового ефіру.

Смола поліепоксидна ЕН-6 (ТУ № П-202-68) – продукт взаємодії новолачної смоли з епіхлоргідрином.

Температура плавлення, °С 56-70

Вміст епоксидних груп, % 18-22

Смола ЕН-6 застосовується головним чином як зв’язуючи при виготовленні теплостійких склопластиків і як складова частина теплостійкої цоколевочної мастики, теплостійких клеїв і компаундів. Для покращення технологічних властивостей і зниження крихкості отверджених злитків смолу ЕН-6 змішують зі смолою ЕД або ЕД-Л (компаунд К-106).

Епоксидна смола ЕТФ (ТУ № П-516-67) – це продукт взаємодії трифенолу з епіхлоргідрином.

Температура плавлення (по Кремер -