вміст двоокису титану, % - 13-16;

в’язкість за віскозиметром Хеплера, спз – 60-110.

Отверджувач УП-575 (ВТУ 181-5-66) – продукт конденсації гексаметилендиаміну з циклогексанолом. Це рідина від світло- до темно-коричневого кольору з показником заломлення у межах 1,49-1,51. Застосовують при виготовленні компаундів, які отверджуються при температурі, вищій за 20°C. Цей отверджувач збільшує життєздатність композицій.

Отверджувач УП-583 (ВТУ 182-5-66) – продукт конденсації гексаметилендиаміну з фенолом і формальдегідом. Рідина від світло- до темно-коричневого кольору з показником заломлення 0,56-1,57. Застосовують для збільшення життєздатності композицій.

Отверджувач ММФ – адукт поліефіракрилату МГФ-9 з м-фенілдиаміном. Вводиться в кількості 35-50 мас. ч. на 100 мас. ч. смоли ЕД-5, отвердження проводять при 60-120°C. Одержані композиції відрізняються великою життєздатністю і низьким екзотермічним ефектом. Отверджувач ММФ застосовують для отвердження заливних композицій при виготовленні великогабаритних виробів, що працюють при 60-120°C.

Отверджувач АФ-2 – продукт на основі фенолу, етилендіаміну і формаліну. Це в’язка рідина червоно-коричневого кольору, нерозчинна у воді. При 20°C отвердження у його присутності проходить за 15-20 хв., може застосовуватись при умові підвищеної вологості.

Отверджувач 1-5М – продукт конденсації метилових ефірів жирних кислот з ПЕПА. На 100 мас. ч. смоли ЕД-5 вводять 65-70 мас. ч. отверджувача 1-5М.

Отверджувач УП-581 – евтектична суміш Едикового ангідриду (93 мас. ч.) і адукту малеїнового ангідриду з антраценом (7 мас. ч.). Режим отвердження: 5 год при 80°C, 6 год при 140°C, і 6 год при 180°C [15].

Каталізатори отвердження

Каталітична дія каталізатора отвердження визначається його оптимальною концентрацією і температурою активації. Оптимальну концентрацію каталізатора підбирають експериментально, зазвичай вона складає 2-10 мас. ч. на 100 мас. ч. смоли. Каталізатори отвердження використовують і як прискорювачі процесу отвердження епоксидних смол ангідридами, амінами та іншими “зшиваючими” отверджувачами. У такому випадку їх вводять у кількості 0,05-1,5 мас. ч. на 100 мас. ч. смоли.

Кислотні каталізатори отвердження

Показники властивостей кислотних каталізаторів отвердження епоксидних смол – комплексів трьохфтористого брому з аніліном [УП-605/1 (ТУ 15П-419-68)], з бензиламіном [УП-605/3 (ТУ 6-09-6099-69)], з n-толуїдином [УП-605/5 (ТУ 6-09-6100-69)], з моноетиламіном [УП-606 (ТУ 15П-389-67)] наведені в таблиці 1.7.

Основні каталізатори отвердження

У групу основних каталізаторів отвердження включені основи Менніха і їх солі – 2,4,6-трис(диметиламінометил)фенол [УП-606/2 (ТУ 6-09-6101-69)] і дослідні продукти – 2,4,6-трис(диметиламінометил)резорцин (УП-0628), а також солі 2,4,6-трис(диметиламінометил)фенолу (УП-0613, УП-0632). Показники властивостей цих отверджувачів наведені в таблиці 1.8.

Таблиця 1.7

Властивості кислотних каталізаторів отвердження

Показники | УП-605/1 | УП-605/3 | УП-605/5 | УП-606

Зовнішній вигляд | Білий порошок | Білий порошок | Жовтуватий порошок | Жовтуватий порошок

Температура плавлення, ?C |

240 |

137-139 |

240 |

86-93

Вміст азоту,

% |

8,55±0,2 |

7,75±0,3 |

7,75±0,3 |

12,2±0,3

Питомий екзотермічний ефект, ккал/кг |

1362 |

1362 |

1362 |

1390

Температура активації |

32-35 |

100 |

63-66 |

138-142

Час желати-нізації, год:

при 25±2?C

при 100±0,5?C |

9,2

0,01 |

> 1 

18,1 |

> 24

0,05 |

> 1 

>20

Термін зберігання, місяці |

6 |

6 |

6 |

6

Руйнуюча напруга, кгс/смІ:

при розтягуванні

при стисканні

при статичному згинанні |

678±48

1330±18

810±45 |

608±43

1050±28

972±38 |

661±51

1124±20

900±34 |

680±36

1184±22

1025±44

Відносне видовження при розриві, % |

1,8±0,4 |

2,0±0,3 |

2,0±0,3 |

1,4±0,6

Ударна в’язкість, кгс/смІ |

18±3,8 |

21±6,8 |

20±4,1 |

16±6,9

Водопоглин.,

% |

0,058 |

0,058 |

0,74 |

0,032

Таблиця 1.8

Властивості основних каталізаторів отвердження

Показники | УП-606/2 | УП-0613 | УП-0627 | УП-0628 | УП-0632

Зовнішній вигляд | В’язка темна рідина | В’язка темна рідина | В’язка рідина | В’язка рідина | Тверда смолоподібна маса

Густина при 25?C, г/смі |

1,15 |

1,20 |

1,15 |

- |

-

Температура плавлення, ?C |

- |

- |

- |

40-45 |

62-65

Вміст азоту,

% |

15,4 |

4,07 |

13,0 |

12,3 |

5,5

Питомий екзотермічний ефект, ккал/кг |

1324 |

1420 |

1360 |

1360 |

-

Час желатинізації, хв |

380 |

> 6000 |

- |

- |

-

Термін зберігання каталізатора, місяці |

6 |

6 |

6 |

6 |

6

Руйнуюча напруга, кгс/смІ:

при розтягуванні

при стисканні

при статичному згині |

620±52

1117±39

1220±46 |

640±35

1012±27

1074±72 |

-

1000±46

- |

-

-

- |

-

-

-

Відносне видовження при розриві, % |

1,4±0,7 |

3,5±1,2 |

- |

- |

-

Ударна в’язкість, кгс/смІ |

15,0±4,2 |

14,0±6,1 |

- |

- |

-

Водопоглинання,

% |

0,082 |

0,106 |

0,38 |

0,07 |

4

РОЗДІЛ 2

ВИБІР РОЗЧИННИКА ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕСУ АДСОРБЦІЇ

2.1. Визначення теплоти змочування поверхні адсорбенту

розчинником

Адсорбція на межі тверде тіло – розчин ускладнюється наявністю третього компоненту – середовища (розчинника), молекули якого також можуть адсорбуватися на поверхні адсорбенту. Чим гірше адсорбується середовище, тим краще відбуватиметься адсорбція розчиненої речовини на поверхні твердого тіла. Критерієм придатності розчинника в якості середовища для адсорбції є теплота змочування цим розчинником адсорбенту.

Визначення теплоти змочування поверхні адсорбенту розчинником проводили в калориметрі з ізотермічною оболонкою, який складається із склянки, патрубка, термометра Бекмана та кришки. В склянку заливали 100 мл досліджуваного розчинника і залишали до встановлення теплової рівноваги калориметричної системи на 2 год. Потім протягом 5 хв. з інтервалом в 1 хв. знімали покази термометра Бекмана. Після чого в систему через патрубок вводили адсорбент кількістю 0,7 г. Знімали покази термометра через 30 с. При введенні адсорбенту спостерігається різкий стрибок підвищення температури. Після закінчення реакції знімали температурний хід протягом 5 хв. з інтервалом в 1 хв. Інтегральна теплота змочування визначається за формулою:

Q = [(mр + m) c + Kпр] ?t/m (1)

де Q – інтегральна теплота змочування, кал/г;

mр – наважка розчинника, г;

m – наважка адсорбенту, г;

Kпр - стала приладу, кал/град;

?t – стрибок температури, град (?C).

Внаслідок різниці температур між калориметром і оточуючим його середовищем, виділення тепла при терті мішалки відбувається або нагрівання, або охолодження калориметра. Все це викликає похибку вимірюваних змін ?t. Щоб визначити істинне значення ?t вводять (аналітично чи графічно) поправку на теплообмін. За другою методикою калориметричний дослід