2. Епоксидні смоли – широкий клас речовин з реакційноздатними епоксидними і гідроксильними групами. На основі епоксидних смол створено нові матеріали, які володіють відмінними властивостями, що стало причиною їх широкого застосування в промисловості.

3. Отверджені епоксидні смоли володіють хорошою стійкістю до дії лугів, окислювачів і більшості неорганічних кислот. Низькомолекулярні поліаміди володіють рядом переваг у порівнянні з іншими амінами: вони суміщаються з епоксидними смолами у широких межах, збільшуючи життєздатність композицій, нетоксичні, екзотермічний ефект при отвердженні ними невеликий. Крім того, при використанні отверджувачів цього виду можливе одержання зливок від твердих і жорстких до м’яких і гумоподібних без введення пластифікаторів при різних кількостях введеного отверджувача. Одержані зливки мають малий вміст домішок.

4. В області наповнених полімерів ведучою тенденцією є розробка конструкційних матеріалів на основі нових типів армірованих наповнювачів при порівняно постійному наборі зв’язуючих. Іншою, хоч і дещо менш вираженою тенденцією, є перехід до армірованих полімерних наповнювачів, особливо однієї хімічної структури. Відомо, що стан поверхневого шару на поверхні наповнювачів, умови його формування, його структури відіграють важливу роль в розвитку деформації всього тіла. Тому важливим і актуальним є завдання вивчити адсорбцію компонентів епоксидного компаунда на поверхні наповнювачів: бентоніту, кварцового піску і слюди.

5. Критерієм придатності розчинника в якості середовища для адсорбції є теплота змочування цим розчинником адсорбенту. Визначення теплоти змочування поверхні адсорбенту розчинниками, зокрема ксилолом, толуолом, перхлоретиленом, бутанолом, проводили в калориметрі з ізотермічною оболонкою. На поверхні бентоніту менш за все адсорбується бутиловий спирт, оскільки чим менша теплота, що виділяється під час процесу енергетичної взаємодії розчинника з адсорбентом, тим гірше йде адсорбція і даний розчинник буде кращим середовищем для адсорбції. Тому в якості розчинника для вивчення процесу адсорбції епоксидного олігомеру та інших компонентів заливного компаунда на мінеральних наповнювачах було вибрано бутиловий спирт.

6. Адсорбцію компонентів компаунда на наповнювачах проводили при температурах отвердження компаунда, тобто при 298 і 343 К.

7. Результати експерименту показали, що за адсорбційною активністю наповнювачі розміщуються в ряд: бентоніт > кварцовий пісок > слюда. Компоненти епоксидного компаунда розміщуються у ряд: епоксидна смола > отверджувач (поліетиленполіамін) > епоксидований бензилфенол (активний пластифікатор) > трикрезилфосфат (неактивний пластифікатор з об’ємними молекулами) > толілнафтилметан (неактивний пластифікатор з плоскими молекулами). З підвищенням температури адсорбційна активність знижується як адсорбата, так і адсорбента.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

А.М. Павкин. Химия и технология полимеров, №2, 33 (1959).

Айвазов Б.В. “Практикум по химии поверхностных явлений и адсорбции”, “Высшая школа”, М., 1973.

Бажант З., Хваловски В., Ратоуски И. “Силиконы”, М., Госхимиздат., 1960.

Боюцкий С.С. “Курс коллоидной химии”, М., 1964.

Грега С., Синг К. “Адсорбция, удельная поверхность, пористость”, “Мир”, М., 1970.

Гугов И.И., Шуалов А.Ю.// Высокомолекулярное соединения. Краткое сообщение. 1990. Т. 32. №7. С. 527-529.

Darby J.R.., Sears J.L. Encyclopedia of Polymer Science and Technology. – N.V., v.10. 1969 р. – 403.

Энциклопедия полимеров в 3-х т./ под. ред.. В.А. Кабанова, М.С. Акутина, Н.Ф. Бакеева и др. – М.: Сов. Энциклопедия, 1997. – С. 992.

Кускін А.М., Лебедєв Є.В.., Несторов А.Є., Мужев В.В.// Полімерні композиційні матеріали. 2003. Т. 26. №2. С. 54-56.

Липатов Ю.С. “Физикохимия наполненных полимеров”, “Наукова думка”, К.,1967.

Ли Х., Невил К. Справочное руководство по эпоксидным смолам./ Пер. с англ. Под. ред.. Н.В. Александрова. – М.: Энергия, 1973. – С. 416.

Межиковский С.М. Полимер-олигомерные композиты. – М.: Знание, 1989. – С. 32.

Миценко К.П., Равдель А.А. “Практические работы по физической химии”, “Химия”, Л., 1967.

Пакен А.М. Эпоксидные соединения и эпоксидные смолы./ Пер. с нем. – Л.: Химия, 1962. – С. 5.

Справочник по пластическим массам в 2-х т./ под. ред. В.М. Катаєва, В.А. Попова, Б.Н. Сажена. – Т. 2.- М.: Химия, 1975. – С. 199.

Сіренко Г., Мандзюк І., Шрам Т. Розробка методу дослідження деформаційних властивостей епоксидних смол і компаундів на їх основі // Вісник Прикарп. ун-ту ім.. В. Стефаника, 2002. – С. 115-133.