Відповідальність є безотзивною, тому буде недій-сною усяка оговорка на векселі, .за допомогою якої трасант знімає з себе цю відповідальність (наприклад «без звороту »). Трасант також несе відповідальність за акцепт векселя платником, яка виражається в тому, що, якщо платник відмовиться акцептувати вексель, то держатель має право пред'явити трасанту негайну ви-могу про платіж за векселем, не чекаючи строку плате-жу. Але в цьому випадку трасант може зняти з себе відповідальність за акцепт до настання строку платежу за векселем. В.Малюк «Вексель в Україні». - Київ: Економіст, 1997.

Ремітенту (або наступному держателю векселя) на-лежить право вимагати платіж за векселем у трасанта у ви-падку відмови платника від акцепта або сплати вексе-ля. Але це право може бути реалізоване тільки при дотриманні ремітентом (держателем) таких умов: своє-часного пред'явлення векселя до акцепту або платежу та здійснення протесту в неакцепті або неплатежі. Але якщо трасант зробить у векселі відмітку «без протес-ту» або «без витрат», то дотримання перелічених умов для пред'явлення вимоги про платіж до трасанта не обов'язкове.

Зобов'язання трасанта перед ремітентом (і наступ-ним держателем) підтверджується підписом трасанта на векселі і в силу цього носить вексельний характер. Разом з тим, трасант і ремітент пов'язані також відно-синами тієї угоди, яка була передумовою видачі вексе-ля. Ці правовідносини між ними регулюються нормами цивільного права про зобов'язання, що витікають із договорів. Тобто ви-дача векселя, створюючи нові вексельні відносини між трасантом і ремітентом, не зупиняє правовідносин, які існують між ними за основною угодою. Внаслідок цьо-го ремітент, що втратив за будь-якої причини право ви-моги до трасанта із векселя, може пред'явити остан-ньому позов із основної угоди, а трасант має право за-явити проти вимоги ремітента за векселем заперечення із цієї ж утвореної між ними угоди.

Але трасант не тільки несе зобов'язання за вексе-лем, але й має також право прямого позову, основано-го на векселі, проти акцептанта, що не сплатив вексель. Такий позов можливий у випадку, коли сам трасант од-ночасно є і ремітентом (тобто коли вексель виписаний за власним наказом трасанта), а також у випадку, ко-ли трасант оплачує вексель у порядку зверненої до нього регресної вимоги держателя векселя.

Платник, що не акцептував вексель, не є відповідаль-ною за

векселем особою, тому що він не поставив на векселі свій підпис, який тільки і може породити век-сельну відповідальність. Але акцепт не є обов'язковою дією для того, щоб платник здійснив оплату виставле-ного на нього векселя. Тому ремітент (або інший дер-жатель) має право надати вексель платнику у належний строк для оплати. Платіж, здійснений платником за та-ким векселем, буде носити визвольний характер, тобто визволить платника від його зобов'язання за основним договором з трасантом, а також звільнить трасанта від його віповідальності перед ремітентом (або іншим дер-жателем) за векселем; з оплатою векселя платником вексель гаситься. Якщо платник відмовиться від оплати векселя, він може нести відповідальність тільки перед трасантом, але відповідальність не вексельну, а таку, що виникає із укладеної між ними угоди, по якій і був виставлений вексель. Там же.

2.2 Акцепт, індосамент і цесія векселів.

Акцептант — це платник, що акцептував виставлений на нього переказний вексель. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким чином, акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його держателю в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зо-бов'язання за векселем стає безотзивним (навіть якщо він пізніше й закреслив свій акцепт).

Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя. Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним (на всю су-му векселя), так і частковим (на частину суми векселя).

У випадку відмови (повної або часткової) в акцепті векселедержатель повинен опротестувати вексель в неакцепті. В цьому випадку у його держателя виникає право оплати в порядку регреса, тобто зворотньої ви-моги до попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

Вексель має підвищену обігоздатність і тому широко використовується як платіжний за-сіб. Векселі легко приймаються в уплату боргу не тіль-ки тому, що кредитор впевнений у своєчасності плате-жу, але й тому, що таким векселем він, в свою чергу, має можливість розплатитися за своїми власними зо-бов'язаннями, а при необхідності — шляхом обліку в банку отримати гроші до строку платежу. Один і той же вексель в процесі обігу здатний погасити цілий ряд грошових зобов'язань. Звичайним засобом передачі векселя є індосамент— особлиий передаточний напис, що здійснюється, як правило, на оборотній стороні векселя або на додатковому аркуші — алонжі. Переуступка векселя за допомогою передаточних написів називається індосу-ванням або індосацією векселя. Особа, що здійснює передаточний напис, тобто переуступає вексель по ін-досаменту - індосантом, а особа, що отримує вексель по індосаменту — індосатом або індосатором (векселедержателем).

Можливість передачі векселя за допомогою індоса-менту поширила межі його застосування, перетворив-ши вексель із знаряддя переказу коштів в засіб плате-жу і далі — в товар, що купується з метою здійснення ним платежу. Захарьин В.Р. «Все о векселе» - М.: ДИС, 1998.

В силу оборотності векселів ця якість визначаєть-ся за будь-яким векселем, навіть виданим без застере-ження