ним орбіти іонів міняють свою форму і пучок протонів через отвір в спеціальному магнітному екрані виходить з камери. Таким шляхом вдалося вивести назовні до 8% всіх протонів. Подивимося, як розташовується апаратура поблизу прискорювача. Звертає на себе увагу багатометрова бетонна стіна, що оточує фазотрон з усіх боків. Вона потрібна для захисту людей від дії випромінювань. Самі протони пучка легко поглинаються, але, потрапляючи на речовину, дають у великій кількості нейтрони і г-промені. Вони і складають основну небезпеку. Ми знаємо, що з космічних просторів на Землю поступають частинки величезних енергій, причому кількість їх не така вже мала. На кожен квадратний сантиметр поверхні Землі в хвилину падають в середньому 1,5 частинки. Це означає, що тіло кожної людини щохвилини пронизується тисячами енергійних частинок.
Проте помітної шкоди здоров'ю людей подібне бомбардування не приносить. Інша картина на прискорювачах. Від мільярдів частинок, що щомиті утворюються на них, потрібний серйозний захист. Люди, що працюють на прискорювачах або з радіоактивними матеріалами, під час роботи мають при собі прилади, що дозволяють судити про те, яку дозу випромінювань вони отримали. У захисті мають потребу не тільки люди. Вся апаратура для досліджень, за винятком мішеней, також не повинна піддаватися дії випромінювань. Тому через бетонний захист фазотрону пучки проходять по вузьких каналах. Від внутрішньої мішені фазотрону можна отримати пучки нейтронів, р-мезонів і протонів, що виходять назовні. Нейтронний пучок, не схильний до дії магнітного поля, без відхилення проходить у відповідний канал, р-мезони відхиляються розсіяним магнітним полем фазотрону в протилежні сторони. Цікавим нововведенням є використання як захист залізного ярма фазотрону, за яким розміщується «мезонна лабораторія». Для висновку в неї мезонів в триметровому ярмі магніта просвердлені отвори. Крізь них проходять заряджені р-мезони, які утворюються на розташованій всередині дуанта берилієвій мішені. Інтенсивність пучка негативних р-мезонів тут доходить до 200 мезонів в секунду через квадратний сантиметр.
За допомогою фазотронів проводяться найважливіші дослідження взаємодії елементарних частинок і ядер. Були детально вивчені властивості р-мезонів і їх взаємодія. Одним з найбільш важливих результатів, отриманих на фазотронах, є висновок про зарядову незалежність ядерних сил. Досліди по розсіянню протонів і нейтронів на протонах показали, що протон і нейтрон можна рахувати як би двома станами однієї і тієї ж частинки нуклона. Якщо не вважати ті явища, в яких позначається присутність у протона електричного заряду, обидві частинки поводяться абсолютно однаковим чином в самих різних ядерних процесах.
Фазотрон був першим прискорювачем, що підтвердив правильність відкриття, зробленого В. І. Векслером.
2.4 Мікротрон
Мал. 6 Схема мікротрону
У циклотронах не можна прискорювати електрони по тій же схемі, як і протони, оскільки вони швидко досягають релятивістських швидкостей. Проте існують прискорювачі (мікротрони), в яких електрони, також як і протони в циклотроні, багато разів прискорюються імпульсами високочастотного електричного поля в постійному однорідному магнітному полі (принцип дії мікротрону запропонований в 1944 р. В. Векслером). У мікротроні (мал. 6) частинки вводяться в прискорювальну камеру не в центральній частині магнітного поля, як в циклотроні, а на його краю. У місце введення частинок поміщається порожнистий прискорюючий резонатор. При кожному оберті електрони отримують енергію ? 0.5 Мев і потрапляють в резонатор точно у момент прискорення на кожному витку (період n-го оберту кратний періоду першого оберту). Електрони рухаються по колу радіуса, що збільшується, причому всі кола торкаються усередині резонатора. Енергії електронів в “класичних” мікротронах зазвичай не перевищують 30 Мев і обмежуються розмірами постійного магніта і зростаючими вимогами до однорідності його поля при збільшенні габаритів прискорювача.
Мал. 7. Схема розрізного мікротрону
В даний час обмеження на енергії мікротронів зняті використанням його варіанту, названого розрізним мікротроном (запропонований А. Коломенским). Перехід від класичного мікротрону до розрізного можна пояснити за допомогою мал. 7. Якщо магніт класичного мікротрону “розрізати” на дві однакові частини уздовж пунктирної лінії АА і дві ці частини розсунути, залишивши прискорюючий резонатор між половинками магніта, то приходимо до схеми розрізного мікротрону. Тепер простір між магнітами дозволяє замінити невеликий резонатор, що допускає лише малий (?0.5 Мев) приріст енергії, за оберт, на самостійний (лінійний) прискорювач з енергією 10 Мев і більший і це дозволяє в багато разів збільшити кінцеву енергію електронів (є розрізні мікротрони на енергію 1 Гев).
Мал. 8. Імпульсний розрізний мікротрон на енергію 70 Мев(МГУ)
Прискорення електронів по схемі розрізного мікротрону або схожою з нею в даний час використовується для генерації пучків електронів великої енергії в безперервному режимі. Річ у тому, що прискорювачі, як правило, працюють в імпульсному режимі, наприклад, електрони в них прискорюються протягом короткого тимчасового проміжку t, коли можливе прискорення, після чого слідує порівняно тривала пауза для повернення в режим нового циклу прискорення. Період часу Т між циклами прискорення зазвичай набагато більше тривалості електронного імпульсу (Т >> t). Характерна величина D = ?t/T, названа робочим циклом, ?10-3. Таким чином, для фізичних експериментів вдається використовувати лише 0.1% часу роботи прискорювача. Прискорення електронів по схемі розрізного мікротрону дозволяє здійснити безперервний режим роботи прискорювача, коли D рівний або близький до одиниці. Це досягається безперервністю режиму роботи основної прискорювальної структури (лінійного прискорювача), розташованої між розділеними частинами постійного магніта мікротрону. У мікротроні безперервної дії вся прискорювальна камера заповнена електронами, що знаходяться на всіх стадіях прискорення, – від початкової (тобто з найменшою енергією) до максимально можливої. Безперервний режим роботи такого прискорювача дозволяє