Реферат на тему:

«Іван Пулюй-основоположник Х-променів.»

Промені Івана Пулюя

У 2005 р. виповнилося 160 років від дня народження видатного вченого та громадського діяча Івана Пулюя. За часів радянської влади його ім’я замовчувалося. Втім, хоча зараз він і повертається до рідної країни, багато наших співвітчизників навіть не уявляють, наскільки вагомою була його постать наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. На відміну від нас світова наукова громада вже давно знає Івана Пулюя як теоретика й експериментатора, автора багатьох оригінальних наукових праць та винаходів, фахівця зі спорудження електростанцій, а також як знавця стародавніх мов.
Від богослів’я до науки

Народився Іван Пулюй на Тернопільщині у містечку Гримайлів. Ріс серед мальовничої природи, часто спостерігав за зірками – завжди міг показати і Чумацький Шлях, і Великий та Малий Віз, Полярну зірку та сузір’я Ведмедиці. Шестирічним він розпочав навчання у школі: швидко опанував абетку, любив читати і перечитав багато творів українських письменників.

Родина його була дуже релігійною, тому батьки бачили сина у майбутньому священником. Можливо, і він спершу збирався присвятити себе церкві: після закінчення класичної гімназії у Тернополі Іван пішки дійшов до Відня, аби вступити до університету на теологічний факультет, та успішно закінчив його у 1869 році. Водночас він відвідував як вільний слухач філософський факультет, слухав лекції з фізики, математики та астрономії. Не дивно, що в юнака, якого ще в гімназійні роки приваблювали ці науки, виникло непереборне бажання пов’язати з ними своє життя. Батьки, щоправда, цього не зрозуміли – Іван отримав від них листа, в якому вони писали, що коли він не підкориться їхній волі, не висвятиться і не займе посаду душепастиря, то нехай знає – вони зречуться свого сина… Івана Пулюя це не зупинило.

У 1869 році він записується на філософський факультет, на фізико-математичну кафедру. Через чотири роки починає там працювати. По закінченню університету Іван Пулюй хотів викладати у Львові або Києві. Однак до того часу встиг потрапити до списку «неблагонадійних» – мав необережність написати науково-популярну працю «Про нерухомі зірки і планети». В цій книзі він розповів про нові і змінні зорі, про те, що немає нічого надприродного, що всі космічні процеси підпорядковані тим же законам, які панують на Землі, а також наголосив на законі збереження матерії і руху. І от ця книга була кваліфікована як така, що спрямована проти російської монархії. Найбільш підозрілим цензурі видалося слово «світло» та словосполучення з ним. Тож шлях до Києва йому був закритий назавжди, і він мусив шукати роботу за кордоном. Можливо, тому ми так довго не знали про цього видатного сина української землі.

На щастя, особисте життя Івана Пулюя склалося досить вдало – він одружився з молодою, дуже гарною жінкою Катериною Йозифою Марією Стозітською, яка заради коханого пожертвувала своїм розкішним довгим, аж до колін, волоссям. Річ у тім, що Іван проводив дослідження тривалості роботи електричної лампи, а для цього йому потрібні були різноманітні волокна. Він запропонував дружині дати для виготовлення волокон волосся. Вона без вагань погодилася. Катерина Стозітська була вірною та відданою супутницею життя і подарувала йому аж п’ятнадцять діточок. На жаль, живими лишилося тільки шестеро.

Крок за кроком

З 1873 по 1875 рік Іван Пулюй працює у Військо-морській академії у місті Фіюме (Хорватія). Восени 1875 року їде до Страсбурга, аби вступити на філософський факультет. За два роки захищає дисертацію і отримує ступінь доктора філософії Страсбурзького університету за спеціальністю фізика. Потім І. Пулюй працює – приват-доцентом фізико-математичної кафедри, асистентом у лабораторії австрійського фізика Лянга, технічним консультантом промислової електротехнічної фірми «Ганц», директором фабрики, що випускає електролампи. У 1884 році німецький Празький політехнічний інститут запрошує Івана Пулюя очолити кафедру фізики. Там він працював понад тридцять років. У 1889 – 1890 роках І. Пулюй став ректором інституту, а в 1902 році – першим деканом першого в Європі електротехнічного факультету.

У 70-х роках Іван Пулюй пише підручники з геометрії, з електрики, популярну книгу «Непропаща сила», наукову працю «Про тертя повітря й електричне сіяння матерії». Остання була настільки цікавою, що Англійське фізичне товариство надрукувало її в англійському науковому журналі Рhysical Memours.

У роки діяльності Івана Пулюя активно розвивалася кінетична теорія газів – перший крок до пізнання мікроструктури речовини. В цій галузі фізики вчений досяг блискучих результатів, опублікував дві важливі праці – «Про тертя газів, які утворюються з пари» та «Вияснення явищ у повітряно-порожній лампі». Його теоретичні дослідження залежності коефіцієнта внутрішнього тертя газових сумішей від температури, молекулярної ваги та парціальних тисків згодом знайшли повне підтвердження на практиці.

Значну увагу Іван Пулюй приділяв з’ясуванню природи процесів, що відбуваються у газорозрядних рурках. Він сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти. 29 листопада 1891 року на засіданні Новоросійського товариства дослідників природи Ґ.Ґ. де Метц продемонстрував прилад Пулюя і відзначив високу точність вимірювання. За його допомогою механічний еквівалент теплоти було визначено в межах від 425,2 до 426,6 кГм/ккал. І це було зроблено ще до отримання такого ж результату американським фізиком Ґ. Ровлендом!

Залишив свій слід Іван Пулюй і в галузі електротехніки. Зокрема, він удосконалив виготовлення розжарювальних ниток для освітлювальних ламп. До речі,