Загадкові Х-промені

Чи знаєте ви людину, яка не чула б про рентгенівські промені? Певно, що ні. А чи знаєте ви, що ці промені цілком могли б бути не рентгенівськими, а «пулюївськими»? Так, саме Іван Пулюй ще задовго до Рентгена відкрив ці загадкові промені.

Працюючи в Штаєрі, Пулюй днями сидів у фізичній лабораторії у пошуках холодного світла. Ці пошуки привели до конструювання трубки, відомої як «лямпа Пулюя». Саме Пулюй, а не Рентген, як стверджував А. Йоффе, розробив ще в 1882 році трубку, яка мала всі риси сучасних.

Невидимі промені в цій трубці іноді викликали якесь мерехтіння. І. Пулюй дійшов до висновку, що лампа випускає досі невідомі промені – Х-промені. За допомогою барієво-платиново-ціанового екрану він робив їх видимими і навіть фотографував. Зокрема, він сфотографував руку своєї доньки. До речі, на одному із знімків було чітко видно шпильку під дитячою рукою. Іван Пулюй першим зробив знімок скелета людини. Знімки Пулюя було дивовижно чіткими – їх якість значно перевищувала якість знімків, які робив Рентген. Окрім того, в розумінні природи променів він був набагато ближчим до сучасних уявлень.

На думку науковців, оцінка внеску Рентгена є дуже завищеною. До свого «випадкового» відкриття 8 листопада 1895 року Рентген не мав жодної публікації, присвяченої газорозрядним процесам у катодних трубках. Іван Пулюй, на відміну від свого колеги, неодноразово на своїх лекціях говорив про явища катодного проміння та його евентуальні зміни. На тих лекціях був і професор Лехер, який інформував Рентгена про зміст лекцій. Втім, і сам Іван Пулюй після публікації статті «Сяюча матерія і четвертий стан речовини» ділився своїми думками з Рентгеном. Отже, Рентген знав, що І. Пулюй давно відкрив ці промені, але ніде імені його не згадав. Загадково також те, що Рентген заповів спалити після його смерті безліч документів, зокрема, його наукове та особисте листування.

І ось одного дня, коли Іван Пулюй, як і завжди, поринув у свої досліди, до нього дійшла приголомшлива звістка – професор Конрад Рентген під час експериментів з катодною лампою відкрив загадкові невидимі промені, здатні проникати крізь різні предмети та засвічувати фотоплівки. Пізніше про цей день розповідав син Пулюя: «Він прочитав звістку про Рентгенове відкриття, лежачи ще в ліжку. Підірвавшись з нього і схопившись руками за голову, він раз у раз скрикував: «Моя лямпа! Моя лямпа!..» Так, незважаючи на десятки статей та брошур, наукових праць, зроблених задовго до Рентгена, вся слава за відкриття Х-променів дісталася Конрадові Рентгену.

Душею – у рідному краю

2003-го року виповнилося сто років із часу першого повного видання Святого Письма Нового Завіту українською мовою у перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та… Івана Пулюя. Видатний фізик Іван Пулюй ніколи не забував про духовне начало в людині. Іноді він навіть відкладав заняття наукою заради того, аби працювати на ниві духовній. Окрім перекладу Святого Письма, він написав українською «Молитовник». До того ж, професор фізики володів п’ятнадцятьма мовами.

Громадська діяльність Івана Пулюя також була досить бурхливою. Ще в гімназії він засновує молодіжний гурток для вивчення та популяризації української історії та літератури, піднесення національної свідомості народу. Навчаючись в університеті, він пише підручник з геометрії, публікує статті на захист української мови. Під час Першої світової війни закликає уряд Японії дозволити українським полоненим користуватися українським Псалтирем, хоча російський уряд це заборонив. У Відні Іван Пулюй засновує культурно-пропагандистське товариство «Січ». У Празі разом з І. Горбачевським, видатним вченим Чехії, він створює земляцтво «Українська громада».

Наукова, перекладацька, громадська, педагогічна діяльність Івана Пулюя робить його постаттю, якою справді може пишатися українська земля. Він пішов з життя 31 січня 1918 року у Празі. Майже все його життя пройшло за межами України, але, незважаючи на це, душею і помислами він завжди був з рідним народом.