Більш досконалим є корабель «Союз». Він складається з таких основних відсіків: орбітального відсіку, кабіни космонавта і приладо-агрегатного відсіку. Орбітальний від-сік є науковою лабораторією, де космонавт провадить нау-кові дослідження і відпочиває. Зокрема тут він виконує необхідний комплекс фізичних вправ, приймає їжу, спить. Відсік має чотири ілюмінатори.

Кабіна космонавта, або спускний апарат, призначена для розміщення екіпажу під час виведення корабля на ор-біту, маневрування на орбіті та під час спуску. Вона спо-лучається з орбітальним відсіком, розміщеним у передній частині корабля, за допомогою люка. Завдяки зовнішньому теплозахисному шару і внутрішньому теплоізоляційному температура в кабіні на момент посадки не перевищує 25—30°С. В кабіні розміщено крісло космонавта, радіоапа-ратуру зв'язку, прилади керування, в спеціальних контей-нерах — основну й запасну парашутну системи. На кор-пусі встановлено двигуни системи керування спуском і двигуни м'якої посадки. Безпосередньо перед пілотом встановлено пульт керування кораблем. Обладнання кораб-ля забезпечує можливість пілотувати корабель без участі наземного командного комплексу. Під час польоту в ко-раблі можна перебувати у звичайному легкому одязі, без скафандрів. Порівняно з кабінами попередніх кораблів ка-біна «Союза» має ряд переваг. Зокрема, її форма забезпе-чує при польоті в земній атмосфері аеродинамічну підйом-ну силу, що робить спуск корабля керованим.

Приладо-агрегатний відсік призначений для розміщен-ня апаратури та обладнання основних систем корабля і ру-шійних установок (агрегати систем терморегулювання, енергоживлення, орієнтації і керування рухом тощо). Са-ме тут міститься рушійна реактивна установка, яка вико-ристовується для виконання маневрів на орбіті (до висоти 1300 км) та для спуску корабля на землю. Два двигуни її (основний і дублюючий) мають силу тяги по 400 кг кожний.

На приладо-агрегатному відсіку встановлено сонячні батареї з корисною площею 14 м2 і основні антенно-фідер-ні пристрої, які забезпечують надійний зв'язок з наземни-ми службами. Загальний об'єм робочих відсіків корабля досить значний — близько 9 м3.

Корабель «Союз» оснащено системою автоматичного стикування, яку двічі успішно перевірено під час парних польотів супутників «Космос». Конструкція корабля на-дійно захищає екіпаж від дії космічної радіації.

«Союз» — комфортабельний корабель, з широкими маневреними можливостями, обладнаний надійними система-ми та раціональний своєю конструкцією.

КОСМІЧНА СТАНЦІЯ — штучний супутник Землі або іншого небесного тіла, пристосований для проведення різ-номанітних наукових досліджень. По суті космічні стан-ції c науково-дослідними лабораторіями багатоцільового призначення, форпостами науки в безмежних просторах космосу. Станції-супутники дають змогу вивчати проце-си і явища в земній атмосфері, вони, зокрема, відкрили радіаційний пояс та геокорону Землі; їх використовують для розв'язання завдань навігації, метеорології, астроно-мії, геофізики, далекого радіо- та телезв'язку тощо. А важ-кі станції-супутники вже сьогодні стали стартовими пло-щадками для запуску космічних ракет з АС до інших пла-нет та Місяця, являючи собою прообраз майбутніх проміжних баз міжпланетних сполучень.

Особливо цінні позаземні орбітальні станції, траси яких проходять за межами густих шарів атмосфери. Такі станції-обсерваторії, оснащені звичайною наземною астроно-мічною апаратурою (телескопами, спектрометрами, коро-нографами тощо), вже значно розширили можливості наук, що вивчають космос. Широкий комплекс досліджень проведено такими космічними станціями-супутниками, як «Електрон», «Протон», «Космос». Багато космічних трас освоїли автоматичні міжпланетні станції «Венера», «Марс», «Зонд», «Луна», «Марінер» та ін.

Великого значення тепер набуває створення заселеної позаземної станції-супутника. Такими станціями в міні-атюрі е вже сьогодні пілотовані космічні кораблі-супутники. Висунуто багато проектів великих заселених станцій— свого роду острівців життя у безмежних просторах кос-мосу, — монтаж яких здійснюватиметься на орбіті части-нами. I шлях до цього вже прокладено. Стикування кос-мічних апаратів на орбіті є початком будівництва у космо-сі. Першу таку діючу «споруду» у космосі було створено 16 січня 1969 p. під час спільного польоту радянських кос-мічних кораблів «Союз-4» і «Союз-5». В результаті їх сти-кування на орбіті була складена і почала функціонувати перша в світі експериментальна космічна станція з чо-тирма відсіками для екіпажу.

А 7 червня 1971 p. внаслідок стикування транспортно-го космічного корабля «Союз-11» з орбітальною науковою станцією «Салют» була створена і почала функціонувати перша пілотована орбітальна наукова станція. Вперше було розв'язано завдання доставки екіпажу транспортним кораблем на борт наукової станції — супутника Землі. За-гальна вага космічної системи «Салют—Союз-11» стано-вила понад 25 т, об'єм приміщень — більше 100 куб. м. Екіпаж станції в складі космонавтів Г. Т. Добровольського, В. М. Волкова та В. I. Пацаєва виконав важливі нау-ково-технічні дослідження й експерименти.

КОСМІЧНІ КОРАБЛІ-СУПУТНИКИ – назва п'яти важких автоматичних штучних супутників Землі, запуще-них у Радянському Союзі в 1960—1961 pp. з метою відпра-цювання й перевірки всіх систем корабля, що забезпечу-ють політ людини в космос та повернення її на Землю. Останнє досягається тим, що на цих супутниках встанов-лено ще гальмову рушійну установку, яка забезпечує їх спуск і успішне приземлення в заданому районі.

Перший космічний корабель-супутник було запущено 15 травня 1960 p. з метою відпрацювати виведення кораб-ля на орбіту, забезпечення нормальної роботи системи кондиціонування повітря в кабіні, перевірки роботи систем стабілізації, орієнтації, гальмової установки, сонячних ба-тарей, радіозв'язку, спуску корабля тощо. На борту кораб-ля було встановлено герметичну кабіну вагою близько 2500 кг з вантажем, що імітував вагу людини, і з усім об-ладнанням, необхідним