Мости Львівської обл. Він мав магнітуду М=5.3, глибину вогнища h=19 км і відчувався в епіцентральній зоні з інтенсивністю 6 балів. В Чернівцях інтенсивність коливань досягала 3 балів.
На значну частину території України впливають підкорові землетруси із зони Вранча в Румунії. Вогнища землетрусів, здатних спричинити значні макросейсмічні прояви на території України, розташовані в мантії на глибинах від 80 до 190 км. Максимальні магнітуди землетрусів з цієї зони досягали 7.6. Завдяки великим глибинам вогнищ і магнітудам, землетруси зони Вранча проявляються на величезній території: від Греції на півдні - до Фінляндії на півночі. На карті епіцентрів представлені вогнища землетрусів зони Вранча, починаючи з XI століття, з магнітудами вищими від 3.5. Надійно встановлено ізосейсти найсильніших землетрусів зони Вранча за останні два століття.
Сейсмічність Кримсько-Чорноморського регіону визначається епіцентрами землетрусів, розташованих в акваторії Чорного моря поблизу Південного берега Криму. Вони характеризуються найвищими на території України магнітудами (до М=6.8). На карті епіцентрів землетруси Криму представлені з M>2 за період спостережень з I віку до н. е. до нинішнього часу. На рівнинній частині Криму і в акваторії Азовського моря показані вогнища землетрусів з M>1.
На платформній частині України відомо лише декілька відчутних місцевих землетрусів. Їх вогнища були в межах земної кори, внаслідок чого сейсмічний ефект мав локальний характер. Інтенсивність сейсмічних струшувань в епіцентральній зоні досягала 6-7 балів. Землетрус з інтенсивністю сейсмічних струшувань 6 балів за шкалою MSK-64, який відбувся 3 січня 2002 року в районі селища Микулинці Тернопільської області і шлейф його афтершоків, ще раз засвідчив наявність суттєвої сейсмічної активності платформних тектонічних структур на території України.
Рівень небезпеки, яку можуть спричинити землетруси, показано на картах загального сейсмічного районування (ЗСР) в балах макросейсмічної шкали MSK-64. Ці карти використовуються для довгострокового соціально-економічного планування, раціонального землекористування, прийняття адміністративних і технічних рішень щодо забезпечення стабільної експлуатації існуючих споруд і розміщення нових (ГЕС, АЕС, трубопроводів тощо). В сейсмічних районах України проектно-пошукові і будівельні роботи регламентують три імовірнісні карти ЗСР-2004, позначені як А, В і С. На них представлені значення інтенсивності сейсмічних струшувань, які можуть проявитися раз в 500, 1000 і 5000 років, відповідно, або, інакше кажучи, можуть бути перевищені з імовірністю 10%, 5% і 1% за найближчі 50 років.
Карти сейсмічного мікрорайонування (СМР) відображають прогнозований приріст сейсмічної бальності на різних ділянках території, відносно представленої на картах ЗСР. Прирости можуть бути додатними, або від‘ємними, в залежності від місцевих ґрунтових умов, рельєфу і наявності тектонічних порушень. При побудові карт СМР використовуються дані інженерно-геологічних досліджень, дані макросейсмічних обстежень наслідків землетрусів, інструментальні спостереження за сейсмічними полями землетрусів, вибухів, природних і техногенних мікросейсм. Карти СМР використовуються для планування розвитку населених пунктів, забезпечення стабільної експлуатації існуючих споруд і проектування нових.
Представлені в атласі карти геофізичних полів і побудовані на основі їх інтерпретації карти і схеми, які відображають глибину будову літосфери, динаміку тектонічних структур, небезпеку, пов‘язану із землетрусами, криповими рухами, зсувами, просадками тощо, є важливим інструментом для пізнання глибинної будови планети, цілеспрямованого пошуку корисних копалин, захисту населення, житла і важливих споруд від небезпечних ендогенних процесів і пов‘язаних з ними вторинних інженерно-геологічних явищ.
Тепловий потік
Тепловий стан земної кори характеризується густиною теплового потоку, що надходить із надр Землі і розсіюється з її поверхні, та зміною температур з глибиною. Густина теплового потоку (в мВт/м2) визначається кількістю теплової енергії, яка виноситься з надр Землі кондуктивно (завдяки теплопровідності гірських порід) через одиницю площі за одиницю часу. Наявність теплового потоку обумовлює наявність градієнту температури в земній корі.
На території України густина теплового потоку змінюється від 20-25 мВт/м2 до 100-130 мВт/м2. Температури на глибині 1000 м змінюються від 20 до 70oС, а на глибині 3000 м — від 40 до 135oС.
Розподіл теплових потоків тісно пов‘язаний із особливостями тектоніки та історії геологічного розвитку регіону. На території України можна виділити декілька геотермічних зон, які співпадають з основними геотектонічними елементами. Низькі значення теплового потоку (25-50 мВт/м2) і температур (20-40oС на глибині 1000 м і 40-80oС на глибині 3000 м) характерні для докембрійської Східно-Європейської платформи (СЄП), а також для значної частини Передкарпатського, Переддобруджанського та Індоло-Кубанського прогинів, Гірського Криму. В межах СЄП підвищеними значеннями теплових потоків виділяються осадові басейни, а мінімальними — Український щит (УЩ), хоча на УЩ є окремі структури чи зони, де теплові потоки перевищують 50 мВт/м2.
Більш високі значення теплового потоку (50-70 мВт/м2) характерні для відносно молодих структур, які активно розвивалися з кінця палеозою. До таких структур належать Скіфська плита, частково Донбас, Львівський та Переддобруджанський прогини, Карпати. Максимально високі теплові потоки (більше 70 мВт/м2) та температури (40-70oС на глибині 1000 м і 70-135oС на глибині 3000 м) спостерігаються в межах структур, які активно розвивалися в кайнозої та зазнають сучасної активізації. До них на території України належать Закарпатський прогин, частково складчасті області Карпат, Передкарпатський прогин, Скіфська плита, Донбас.
Геотермічний стан земної кори визначається багатьма факторами. Основну роль відіграє енергія розпаду довгоживучих радіоактивних елементів (уран, торій, калій), максимальна концентрація яких спостерігається в породах земної кори, первинна енергія Землі та енергія різноманітних фізико-хімічних процесів, що відбуваються в надрах Землі. Значну роль у формуванні теплового режиму відіграють умови перенесення тепла в надрах Землі, які суттєво змінюються по глибині і латералі. Зокрема основну роль у формуванні додатних геотермічних аномалій відіграють активні тектонічні та магматичні