Специфічною особливістю постійного струму є напрямлене переміщення негативно або позитивно заряджених йонів, що містяться в складних розчинах тканин людського тіла, між електродами. При цьому під електродами відбувається електроліз — хімічний процес, що виникає під час проходження електричного струму через електроліти (солі, луги, кислоти).

Під дією постійного струму внаслідок хімічного процесу електролізу позитивно заря-джені йони (катіони) рухаються до катода, а від'ємно заряджені йони (аніони) — до ано-да. Там вони втрачають свої заряди і перетворюються з електрично активних йонів на хімічно активні, однак електрично нейтральні атоми, які завдяки своїй хімічній актив-ності взаємодіють з розчинником, утворюють вторинні продукти електролізу (кислоти, луги), що спричинюють хімічний опік.

Клітинні мембрани з їхньою білковою субстанцією під впливом постійного струму змінюють свою проникність. При цьому посилюються процеси дифузії та осмосу, інтен-сивніше відбувається обмін речовин.

Переміщення Н+ до катода та ОН~ до анода зумовлюють зміщення кислотно-основ-ної рівноваги, зміни рН середовища, що позначається на діяльності ферментів, тканин-ному диханні.

Різний перебіг фізико-хімічних реакцій під електродами, що з'єднані з анодом і като-дом, пояснюється йонною теорією збудження Лазарєва. Під електродом, з'єднаним з від'ємним полюсом, підвищується концентрація одновалентних К+, збільшується проникність клітинних мембран і знижується активність ферменту холінестерази, що руйнує медіатор ацетилхолін. Внаслідок цього під електродом накопичується ацетилхолін і підвищується збудливість тканини (кателектротон), що проявляється в інтенсивнішому припіканні (гіперемії). У результаті переміщення частинок води до від'ємного полюса тканини під електродом набрякають, стають пухкими, і обмінні процеси в них відбува-ються інтенсивніше. Внаслідок фізико-хімічних змін, що настають при цьому, тканини на-бувають своєрідного стану їх активного гальмування (парабіозу).

Під електродом, з'єднаним з анодом, переважають менш рухливі двовалентні Са2+, які знижують проникність клітинних мембран і підвищують активність холінестерази. Це спричинює зменшення збудливості тканин, внаслідок чого вгамовується біль (анелекгротон).

Основні біофізичні процеси, що виникають у тканинах під час дії постійного струму, такі:

Показання до гальванізації. Регуляція основних нервових процесів при неврозах, ви-разковій та гіпертонічній хворобах І і II стадій. Регуляція вегетативних функцій при мігрені, соляриті, бронхіальній астмі, вазомоторному риніті.

Стимулювання регенерації периферійних нервів.

Послаблення та ліквідація больового синдрому при невралгії, невриті, нейроміозиті.

Відновлення функцій та зменшення секреторних і моторних розладів у системі ор-ганів травлення при гастриті, коліті з гіпер- і гіпомоторною дискінезією, гіпер- і гіпосе-креторними змінами, дискінезією жовчного міхура.

Розсмоктування запальних інфільтратів при хронічних запальних процесах.

Поліпшення трофічних процесів при атрофії м'язів внаслідок травм периферійних нервів, поліомієліту.

Протипоказання до гальванізації. При визначенні протипоказань їх слід умовно роз-поділити на загальні, коли більшість відомих фізіотерапевтичних чинників взагалі не слід застосовувати з лікувальною метою, та часткові, що чітко регламентують випадки призначення кожної конкретної процедури. Серед загальних протипоказань слід зазначи-ти новоутворення і підозру на них, системні захворювання крові, розвинутий атероскле-роз, декомпенсовану ішемічну хворобу серця, мозку, гіпертонічну хворобу II—III стадії, недостатність кровообігу II—III стадії, активний туберкульозний процес, інтенсивне й тривале підвищення температури тіла, кахексію, схильність до кровотеч, маніфестаційні форми ендокринопатій.

Серед часткових протипоказань до гальванізації слід додатково назвати індивідуаль-ну підвищену чутливість до струму, пошкодження та хвороби шкіри в місцях накладання електродів, наявність гострих гнійних запальних процесів.

Далі, щоб уникнути дублювання у викладенні матеріалу, робиться наголос на визна-ченні саме часткових протипоказань.

Електрофорез лікарських засобів

Електрофорез лікарській засобів — метод поєднаної дії постійного струму та лікувальної речовини. При електрофорезі обидва ці чинники зумовлюють складну специфічну дію на рецептори шкіри, збудження яких передасться в центральну нервову систему та вищі вегетативні центри. Специфічність цього подразнювального впливу забезпечується фармакологічними властивостями речовини, яку вводять. Рефлек-торна реакція, що виникає у відповідь, має або генералізований, або місцевий характер, охоплює переважно окремі органи та системи, відповідає специфічності фармакологічної дії введеного засобу.

Апаратура, техніка та методика електрофорезу лікарських засобів не відрізняються від тих, які застосовують при проведенні гальванізації. Однак при електрофорезі між електродною прокладкою та шкірою вміщують шар фільтрувального паперу (або марлі), змоченого відповідним медикаментозним розчином. Цим самим розчином змочують суху або слабко зволожену електродну прокладку.

Слід пам'ятати, що на електродних прокладках, крім йонів медикаменту, можуть зна-ходитися й інші, так звані паразитарні йони, які мають той самий заряд і перешкоджають проникненню в організм медикаментозних йонів, їх наявність найчастіше пов'язана із за-брудненням уже вживаних прокладок і накопиченням у них продуктів електролізу — гідроген- і гідроксидйонів.

За допомогою постійного струму в шкіру можна вводити різні лікарські засоби, серед них антибіотики, ферменти, вітаміни, вакцини тощо. Ліки, що розпадаються в розчині на йони, вводять за допомогою струму залежно від заряду йона. З катода вводять аніони гідроксильних груп, кислотних радикалів, органічні аніони, галогени, пеніцилін, з ано-да — катіони гідрогену, металів, органічні кислоти, алкалоїди, антибіотики (крім пеніциліну), гангліоблокувальні речовини.

Лікарські засоби, що не розпадаються в розчинах на йони (складні молекули білкових речовин, шо не мають заряду, ферменти), переміщуються струмом у вигляді більш або менш складних молекул, які адсорбують з