Тому за часів Кучми були факти, коли росіяни крали газ у українців при його транзиті з Туркменії, хоча про них тоді зі зрозумілих причин не говорили.

Як висновок – можна було б багато що протиставити міфу про українців-крадіїв, але цього чомусь не зроблено.

Підняття ціни на газ для України. Цю ідею-фікс росіяни використовували кілька тижнів, як увертюру до питання про "крадіжку". З відомих причин, про , "Газпром" навряд чи може підняти вартість газу.

Проте цей міф є корисний для того, щоб вимагати максимальну ціну за нібито "вкрадений" газ. Якщо врахувати те, що газ не крали, то це все виглядає ще одним способом підвищити ціну за транзит газу. Фактично, "Газпром" розіграв таку комбінацію: він заявив, що частина поставленого ним в Україну газу була не куплена, а вкрадена, і почав вимагати за нього потрійну ціну.

В бізнес-середовищі такі прямолінійні прийоми роботи російських бізнесменів влучно називають "російською заточкою" (інструмент, якими зазвичай зеки ріжуть своїх ворогів).

В той же час, якщо б Україна запропонувала "Газпрому" закачати цих без малого 8 млрд. кубів назад, у Росію, він був би змушений відмовитись – росіянам просто не було б де цей газ зберігати.

Тоді б зразу стало ясно, що вся ця епопея з крадіжками – не більш ніж ідеологічний танець, який північний сусід України продовжує танцювати, щоб приховати свою зростаючу геополітичну самотність.

Туркмено-український "конфлікт". Якщо вірити російським медіа, українську делегацію Туркменбаші ледь не побив, звинувативши українців у всіх смертних гріхах.

Проте насправді трапилось зовсім протилежне – Олексій Івченко домовився про більш прозору схему поставок газу з Туркменістану, і про підписання довгострокової угоди про закупку блакитного палива в цій країні у обсягах, які теоретично дозволять Україні бути повністю незалежною від російських поставок.

Про – це можна вважати проявом безсилля.

На жаль, про реальний стан справ українці дізналися занадто пізно. В черговий раз Україна запізнюється зі спростуванням неправдивої інформації.

Загалом, можна зробити наступні висновки: "Нафтогаз" поки що непристосований до ведення інформаційних війн проти кагебістсько-нафтогазового угрупування, яке захопило владу в Росії.

Немає необхідної швидкості реакції, чіткості інформаційних послань, креативності та винахідливості у продукуванні асиметричних інформаційних випадів.

"Газпром" і його хазяї у Кремлі, будучи нездатними до конкуренції з Україною з допомогою менших власних видатків, оптимальної інвестиційної політики і т. п., нав’язують боротьбу в рідній їм, як представникам репресивних спецслужб, сфері – ідеологічно-пропагандистській.

Мабуть, кожному пересічному українцю зрозуміло, що енергетика – це що завгодно, але ніяк не "сухий" та аполітичний бізнес. Це той фронт, де національні інтереси, гідність держави потрібно відстоювати не тільки ділом, але і словом.

Енергетика є визначальною для економічного розвитку та національної безпеки. Нафта і газ є ключовими джерелами енергії в будь-якій країні. Завдяки ролі енергетики, енергетична незалежність та енергетична диверсифікація набувають визначального значення для безпеки держави. Україна розуміє це. Хоч Україна є залежною від Росії, яка постачає значну частину її енергопотреб, вона також є ключовою транзитною країною, що використовує потужну систему своїх трубопроводів для транспортування більшої частини європейських газових постачань, а також може запропонувати Європі альтернативне джерело нафти. Україна є багатою на природні копалини і має значні поклади енергоресурсів, що практично не використовуються. Нафтопровід "Одеса-Броди" може дати Україні можливості для диверсифікації енергопостачань, прибутки в довгостроковій перспективі та важливий крок в напрямку інтеграції. Розвиток прозорішого бізнес-середовища із стимулюванням енергозбереження буде іще одним внеском до посилення української енергонезалежності та економічного зростання. Без сумніву, за умови вірного політичного вибору, Україна зможе забезпечити собі процвітаюче європейське майбутнє.

Хоча майбутнє проекту "Одеса-Броди" як Евразійського нафтотранспортного коридору не було безхмарним від часу завершення його будівництва у 2001 (дві тисячі першому) році, ринкові умови змінилися. Мабуть, найважливішою подією була аварія танкеру "Престиж" біля узбережжя Іспанії та міжнародний резонанс, що за нею слідував. Цей трагічний випадок чітко показав необхіднітсь жорсткіших екологічних стандартів, і щоб уникнути наступних екологічних катастроф, Європа звернулася до розгляду потенційних сухопутних маршрутів постачання нафти. Міжнародний нафтовий бізнес став шукати більше додаткових шляхів для мінімізації ризикив, повязаних з транспортуванням нафти від місця видобутку до ринків. До того ж, Турецькі протоки значно завантажені, і аварія тільки й чекає слушного часу. Після подій жовтня минулого року турецький уряд посилив вимоги щодо транспортування Турецькими протоками, сподіваючись що трагедії можна буде уникнути. Нафтоперевізники шукають шляхів, що дозволять уникнути очікуваних простоїв на Босфорі у зимовий період.

Ще з часів, коли будівництво нафтопроводу "Одеса-Броди" тільки тривало, Сполучені Штати постійно наголошують, що для того, щоб отримати довгострокові зобовязання про використання нафтопроводу на повну потужність, Україні необхідно залучати до участі міжнародні нафтові компанії, що працюють в Каспійському басейні. Незважаючи на затримки в цьому процесі, немає сумнівів, що ці компанії ще мають інтерес.

Україна не може дозволити собі коливатися в своєму європейському виборі. Вона має показати себе надійним партнером, готовим дотримуватися західних міжнародних стандартів у веденні переговорів. Нагородою за це буде стабільний потік каспійської нафти, а також зростання обсягів транзиту, перевалки та доходів від портових зборів. Реверс "Одеса-Броди" означатиме сильний удар по енергетичній незалежності і може в майбутньому зробити "Одеса-Броди" приреченим заручником зобовязань українського