може вижити і з'явитися джерелом подальшого росту пухлини. У зв'язку з цим рекомендується проведення повторних сеансів для досягнення повного некрозу тканини злоякісної пухлини. У той же час Купер (G.Cooper, 1965) вважав, що при заморожуванні до t° - 20° гинуть усі клітини будь-якої пухлини.
Застосування кріохірургії в загальній онкології розвивається по двох напрямках. Перше - прагнення до радикального кріодеструкції пухлини в тих випадках, коли передбачається, що кріометод більш ефективний, ніж: звичайні хірургічні методики, а також тоді, коли оперативне втручання по тим чи іншим причинам застосувати неможливо.
Другий напрямок - це використання кріохірургії як паліативної операції при неоперабельних чи інкрабельних злоякісних новоутвореннях з метою зменшити біль чи тимчасово відновити, прохідність порожнистих органів.
На сьогодні є відомості про успішні операції криогенним методом при судинних пухлинах, а також при раку шкіри обличчя, волосистої частини голови, порожнини рота і носоглотки.
З метою відновлення прохідності стравоходу при неоперабельному раку Гсйдж (A. Gage, 1968) робив кріодеструкцію пухлини через езофагоскоп. Після такої операції хворі одержували можливість протягом визначеного часу ковтати рідку їжу.
Описано окремі спроби кріохірургічного впливу на первинні і метастатичні пухлини кісток. Після заморожування в ряді випадків спостерігалося зникнення кісткових пухлин з наступним поступовим заміщенням вогнища кріонекрозу нормальною кістковою тканиною.
Апарати для кріохірургії являють собою технічні пристрої, що містять охолоджувані різними холодоагентами наконечники чи елементи спрямованого й обмеженого по площі дії на органи і тканини для здійснення методики кріохірургії (деструкції і видалення новоутворень). З одержанням зріджених газон Уайт (А, С. Whіte, 1889) використовував рідке повітря для руйнування доброякісних новоутворень. Пьюзи (W. A. Рusey, 1907) застосував у дерматології аплікації "сухим льодом". У 30-х р. 20 в. з'явилися перші апарати з охолоджуваними металевими наконечниками. Найбільш досконалим з них був кріокаутер Лорта-Жакоба з порожнистим металевими наконечниками, охолоджуваними кристалами вуглекислоти, що знайшов застосування і дерматології.
У 1969 р. Б.А. Комаровым був запропонований апарат локально кріодії автономного типу з парорідинною циркуляцією азоту для офтальмології й інших областей медицини.
Конструкції апаратів локальної кріодії одержали різні назви, у яких частково чи цілком відбито їхнє призначення: кріокаутер, кріодеструктор, кріоапплікатор, кріоманіпулятор, кріофак, кріоекстрактор.
Для кріохірургічних апаратів застосовуються наступні холодоагенти:
1. Фреон-12 (температура кипіння - 29,8° при тиску 1 атмосфера) і фреон-22 (температура кипіння - 40,8° при тиску 1 атмосфера); вони зберігаються і транспортуються в рідкому стані в сталевих балонах під тиском 5,7 і 9,3 атмосфер при 20°.
2. Двоокис вуглецю СО2 (вуглекислота) у виді сухих кристалів (температура випару - 78,48 при 1 атмосфері), газів і рідини (температура кипіння - 78,9 при 1 атм.); зберігається в рідкому стані в сталевих балонах під тиском 58,46 атм. при 20°.
3. Закис азоту N02 (температура кипіння -89° при 1 атм.); зберігається і транспортується в рідкому стані в сталевих балонах при 60 атм.
4. Рідкий азот N2 (температурячи кипіння - 195,76° при 760 мм рт. ст.): зберігається і транспортується в судинах Дьюара.
У криогенних апаратах застосовуються різні способи охолодженні наконечника і способи безпосередньої подачі холодоагентів на тканини.
Для локального кріовпливу на відкриті і легкодоступні об'єкти звичайно застосовують безпосередньо холодоагенти (рідкий азот, сухі кристали) чи апарати без термоізоляції з частковою і повною термоізоляцією. Для обробки об'єктів, розташованих усередині органів чи важкодоступних порожнинах, звичайно застосовують апарати з канюлями, які мають повну термоізоляцію, що виключає холодовий вплив на навколишні тканини. Термоізоляція забезпечується наявністю вакуумного зазору уздовж її зовнішньої стінки (принцип пристрою Дьюара) електрообігрівача і т.д..
У залежності від механізму холодотворення апарата глибина максимального проморожування тканини під впливом температури від -10 до -180° варіює в широких межах - від 1 - 3 мм до 3-5 см. Одним з істотних недоліків апаратів, що працюють за принципом заморожування тканини, полягає в тому, що в тканині з'являються тріщини, з яких після відтавання можлива кровотеча.
У Всесоюзному науково-дослідному інституті медичного приладобудування (ВНДІМП) і Всесоюзному науково-дослідному й іспитовому інституті медичної техніки (ВНДІІМТ) розроблені апарати на основі парорідинної циркуляції азоту. Наконечники цих апаратів мають температуру в контакті з тканинами не вище-100°, що викликає конденсацію і зниження навколишнього повітря на наконечнику (температура зниження -182-184°) і виключає ефект примороження (мокрий лід).
У залежності від конструкцій і призначення апарати можна розділити на 4 класи.
Клас І - кріоапплікатори автономні. Їх характеристики: 1. Відсутність будь-яких дистанційних зв'язків при роботі апарата. 2. Час роботи обмежений кількістю заправленого холодоагенту чи масою акумулятора холоду. 3. Температурний режим при кріовпливі не контролюється. До класу І відносяться:
1. Кріоапплікатори автономні з акумуляторами холоду. Найбільш відомою конструкцією цього типу є кріоекстрактор Крвавича для видалення кристалика.
2. Кріоапплікатори автономні з нециркулюючими холодоагентами. Кріоапплікатор з охолоджуваним наконечником розроблений у ВНДІІМТ, тип КГ-65-20, усередині термоізольованого корпуса, якого в металевому циліндрі якого міститься сухий лід чи спресовані кристали вуглекислоти.
3. Кріоапплікатори автономні з прямою циркуляцією холодоагентів: холодоагенти заправляються у корпус балончика, що знаходиться у корпусі, і подаються під тиском у рідкому чи газоподібному стані на об'єкт обробки. Рідкий азот з корпуса під тиском через змінний наконечник подасться на об'єкт.
4. Кріоапплікатори автономні з замкнутою циркуляцією холодоагентів: холодоагент у рідкому чи парорідинному стані подається в охолоджуваний наконечник, а потім парорідинна суміш попадає назад у заправну ємність, де відпрацьовані гази відокремлюються й ідуть і атмосферу, а рідина, що не випарувалася, знову направляється в, наконечник.
5. Кріоапплікатори автономні комбіновані. У них сполучаються ознаки перерахованих вище типів. В ВНДІМТ розроблений кріоекстрактор очний стрижневий