Запропонований операційний люмінескоп дозволяє одержувати вузький пучок фільтрованого ультрафіолетового світла і здійснювати люмінесцентне дослідження як підшлункової залози, так і інших органів і важкодоступних відділів черевної порожнини.

ФОТОЛЮМІНОФОРИ

Метод люмінесцентного аналізу в медицині став більш успішно розроблятися з розвитком вивчення вторинної люмінесценції. Остання представляє світіння, що виникає після фарбування тканин спеціальними барвниками - фотолюмінофорами. Органічні фотолюмінофори, що випромінюють під дією ультрафіолетових чи променів видимої частини спектра, часто називають флуоресцентними барвниками, чи флуорохромами.

Розглядаючи численні роботи з люмінесцентного аналізу в медицині, прийшли до висновку, що основним і самим коштовної флуорохромом є флуоресцеїн.

Флуоресцеїн (диоксифлуоран) (C20H12O5) – органічну сполуку, барвник групи трифенілметанових, червоний кристалічний порошок, розчиняється в спирті, ефірі і водяних лугах. Назва "флуоресцеїн" дано сполуці тому, що в лужних розчинах він має сильну флуоресценцію (у концентраціях до 1 : 2000000).

Отримують флуоресцеїн при нагріванні фталевого ангідриду з резорцином. У лужному середовищі оптимальна концентрація його 0,8 г/л, колір флуоресценції жовто-зелений, відносна яскравість 0,26 нт.

Флуоресцеїн майже нерозчинний у воді, тому для парентерального введення цього препарату застосовують його натрієву сіль.

Флуоресцеїн - один з найбільше яскраво світних флуорохромів. Енергетичний вихід світіння при кімнатній температурі у флуоресцеина досягає 70-71%. Препарат не токсичний і усебічно вивчений експериментаторами і клініцистами. Він допущений для застосування в клініці Міжнародною фармакопеєю, фармацевтами США, Великобританії й інших країн.

Однак, даючи повну й об'єктивну характеристику препарату, слід зазначити, що він має побічні ефекти, що часом небажані і вимагають своєчасного усунення. Нудота і рвота – найбільш часті ускладнення, що виникають при люмінесцентному дослідженні з флуоресцеїном, особливо при внутрішньовенному і внутріартеріальному введенні препарату. Однак вони легко знімаються зменшенням дози препарату, уповільненням швидкості введення його в судинне русло.

У 378 експериментальних дослідженнях на тваринах яких-небудь ускладнень від введення флуоресцеїну натрію не відзначили. У клініці на 148 досліджень по вторинній люмінесценції в хворих зареєстрований лише один випадок падіння артеріального тиску, що швидко нормалізувалося після медикаментозної терапії. При цьому в трьох чоловік спостерігалися нудота і блювота при швидкому введенні в ліктьову вену 10 мол 10%-ного флуоресцеїну натрію.

Таким чином, короткий літературний огляд і наші дані дозволяють зробити висновок, що флуоресцеїн натрію дає не більше ускладнень, ніж будь-який інший неактивний препарат. Найчастіше ці ускладнення пов'язані з порушенням техніки введення препарату, в окремих випадках - з передозуванням і дуже рідко – з ідіосинкразією.

ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ

При люмінесцентних дослідженнях варто проводити не тільки візуальні спостереження інтенсивності люмінесценції, але і кількісно вимірювати це. Способи реєстрації явищ люмінесценції різноманітні, але не усі рівноцінні і застосовуються в практиці. Користуються візуальним, фотоелектричною і фотографічною фотометрією.

Візуальна фотометрія являє собою метод, заснований на здатності ока визначати рівномірність чи нерівномірність яркостей двох поверхонь. При цьому точність визначення забезпечується щільним зіткненням країв порівнюваних полів і зникненням границь між ними (при рівності яркостей), а також однаковим підбором кольору поверхонь.

При фотоелектричному фотометруванні відпадає необхідність у джерелі порівняння. Метод заснований на вимірі фотоструму, сила якого прямо пропорційна потоку світла, що падає на катод чи фотоелемента фотопримножувача. Цей метод забезпечує необхідну точність, відтворюваність і швидкість виміру люмінесценції. Фотопримножувач, застосовувані у фотоелектричному фотометруванні, дозволяють підсилити фотострум у кілька мільйонів разів. При фотографічному фотометруванні використовується здатність фотопластинки (чи фотоплівки) створювати на поверхні рівномірну освітленість при влученні на неї протягом рівних проміжків часу двох світлових потоків однакового спектрального складу. Однак варто сказати, що фотографічна фотометрія усе ще залишається трудомістким методом і, природно, обмежується її поширення. Перевагою ж її є можливість шляхом збільшення часу експозиції домогтися достатнього почорніння фотопластинки і здійснити виробництво фотознімків як документи при малій яскравості об'єктів.

На першому етапі роботи результати люмінесцентних досліджень оцінювалися нами лише візуально і за допомогою фотографування.

У наступному застосували лабораторний фотометр, а також сконструювали спеціальну апаратуру для графічної реєстрації люмінесценції. При цьому стали одержувати більш точні дані, хоча метод дослідження ускладнився. Разом з тим там, де необхідно оцінити поводження різних флуорохромів у патологічній тканині, доцільно застосовувати саме цей метод.

У практичній роботі користалися візуальним лабораторним фотометром моделі ВФМ-57. Прилад дозволяє проводити виміру в області малих яркостей, причому як білих, так і кольорових поверхонь. Межі виміру малих яркостей приладу від 5-10 до -0,00003 нт. Верхня межа виміру високих яркостей до 1 · 106 нт у "кольоровому" світлі і до 5 · 106 нт у "білому" світлі.

Погрішність виміру залежить від яскравості і кольору вимірюваної поверхні і від умов виміру і складає: у "білому" світлі 1:5 %; у "кольоровому" світлі 2:10%.

Принцип дії приладу заснований на візуальному порівнянні яскравості двох фотометричних полів, з яких одне - вимірюване, інше - поле порівняння. Для реєстрації яскравості кольорових поверхонь до приладу додається набір з дев'яти кольорових світлофільтрів. Основні вузли фотометра малих яркостей- вимірювальна голівка, стійка, що живить пристрій. Крім того, у комплект приладу входять також спеціальні насадки і пристосування. Методика роботи з фотометром проста.

Слід зазначити, що при фотометруванні прагнули до того, щоб зникли границі фотометричного поля. Коли порівнюють різнобарвні поля, то прагнуть до того, щоб вони залишалися різнобарвними, але були однаковими по яскравості. При фотометруванні високих яркостей доцільно порівнювати середнє кільце фотометричного полючи не з зовнішнім, як це рекомендується при вимірі малих яркостей, а з центральним кружком.

Для фотоелектричного фотометрування сконструювали