від круксової трубки пачку непроявлених фотографічних пластинок, загорнених в чорний папір. Коли він потім став їх проявляти, то виявилося, що вони засвічені. Це повторювалося не раз; свіжі, абсолютно незаймані пластинки, щільно закриті чорним папером, незмінно псувалися, якщо вони лежали поблизу від трубки Крукса. Сам Крукс і інші дослідники, що мали справу з розрядними трубками, ще задовго до Рентгена звернули увагу на цю обставину, але вони не надавали йому значення. Пластинки засвічуються. Добре, триматимемо їх подалі від трубки, — вирішували вони. А Рентген цим не задовольнився — він став експериментувати, шукати, в чому тут справа.
Одного разу Рентген працював з круксовою трубкою, обернувши її зовні чорним картоном. Коли він, йдучи з лабораторії, погасив світло, то знайшов, що забув вимкнути індукційну катушку, приєднану до трубки Крукса. Не запалюючи світла, він повернувся до столу, щоб виправити свою помилку. В цей час він помітив, що осторонь, на одному з сусідніх столів, щось світиться неяскравим холодним світлом. В тому місці, де спалахувало світло, лежав лист паперу, покритий платиносинеродним барієм. Ця речовина володіє здатністю фосфоресціювати: коли на неї зі сторони спрямовують сильне світло, воно починає випромінювати власне холодне світло.
Але ж в лабораторії було темно! Слабке холодне світло круксової трубки не могло викликати фосфоресценції складу, що світиться. Крім того, трубка була закрита чорним картоном. Що ж примушувало спалахувати фосфоресціюючий екран в темряві? Згодом Рентгена питали: —
Що ви думали, коли набрели на ці загадкові явища? —
Я не думав, я експериментував, — відповів він. Він експериментував, він настирно і майстерно допитував природу і врешті-решт знайшов нове проміння.
Скромний Рентген назвав їх ікс-променями, щоб підкреслити, що він ще сам точно не знає істинної їх природи. І от десятки його товаришів по науці в різних країнах заквапилися доповнити те, чого не доказав Рентген. В наукових журналах з'явилися незліченні звіти про досліди з ікс-променями — про їх властивості і про їх походження. В поспіху і запалі збудження деяким дослідникам показалося навіть, ніби вони відкрили ще нове проміння. Посипалися повідомлення про якесь «зет-проміння», «чорне світло». «Променева» лихоманка охопила всі наукові лабораторії Європи і Америки.
Використана література
Рабкин И.Х., Ермаков Н.П. Электронно-оптическое усиление, рентгенотелевидение, рентгено-кинематография. — М., 1969.
Кудряшов Н.Н. Специальные киносъемки. — М., 1979.
Блохин М.А. Физика рентгеновских лучей. — М., 1957.
Майзель А., Леонхардт Г., Сарган Р. Рентгеновские спектры и химическая связь / Перевод с нем. — К., 1981.
Методика и техника рентгенологического исследования. — М., 1969.
Линденбратен Л.Д. Этапы диагностического анализа рентгенограмм. «Вестник рентгенологии и радиологии». — 1972, №2.
Махайлов А.Н. Справочник по рентгенодиагностике. — Минск, 1980