Киньте у воду камінь, і на її гладенькій поверхні виникнуть хвилі, які кола-ми розходитимуться в усі боки. Це — водяні хвилі. Вони створюються у воді і в ній же поширюються.

Як же виникають і в чому поширюються радіохвилі? У деяких книжках дається таке пояснення:

Радіохвилі — це «змінні електромагнітні поля, які поширюються в просторі». Спробуємо скористатися цим формулюванням як вихідним у наших пояснен-нях природи радіохвиль.

Дозвольте нагадати Вам з шкільних уроків фізики, що навколо всякого про-відника з електричним струмом існує магнітне поле, а навколо тіла з електричним зарядом — електричне поле. Ви, мабуть, помічали, що гребінець, яким Ви тільки що причесали волосся, має здатність притягати до себе легкі предмети: клаптики паперу, шерстинки та ін. Пояснення просте: від тертя об волосся гребінець, набув електричного заряду, через що навколо гребінця виникло електричне поле. Саме воно й діє на легкі предмети, притягуючи їх.

Полями взагалі називають форми матерії, в яких виявляється дія будь-яких сил, наприклад, у полі земного тяжіння — притягання до землі. Форму матерії, - межах якої виявляється дія електричних сил, називають електричним полем. Сильніший заряд — і поле сильніше. Немає заряду — немає поля.

У Вас у руці мідний провід, по якому тече струм, а на столі — звичайний компас. Стрілка компаса орієнтує Вас у просторі, показуючи північ. Піднесіть до компаса цей провід, розмістіть його вздовж стрілки, і стрілка відхилиться вбік. Збільшіть струм — стрілка відхилиться ще більше. Зменшіть струм — відхилення стрілки зменшиться. Вимкніть струм — стрілка знову покаже пів-ніч. Отже, не сам провід впливає на стрілку компаса, а струм, який протікає по ньому. Все дуже просто: струм створює навколо проводу магнітне поле, і це поле діє на стрілку компаса.

Форма матерії навколо магніту або провідника з струмом, де виявляється дія І магнітних сил, називається магнітним полем. Сильніший струм — сильніше магнітне поле. Немає струму — немає поля. Змінний струм створює змінне магнітне поле.

Те саме можна сказати і про змінне електричне поле, яке виникає, коли заряд, що спричинює його, періодично змінює не тільки свою величину, але й полярність.

Змінні електричне і магнітне поля невіддільні одне від одного. Якщо виникло змінне електричне поле, то воно завжди створює навколо себе змінне магнітне поле і, навпаки, змінне магнітне поле обов'язково створить змінне електричне поле, Електромагнітні хвилі, тобто взаємозв'язані змінні електричне і магнітне поля, поширюються в повітрі або в безповітряному просторі, а також у багатьох інших речовинах з швидкістю світла, що дорівнює 300 000 км/сек.

Лише 70—80 років тому людина, яка хотіла показати будову електричного приладу або апарата, змушена була малювати цілу картину: зовнішній вигляд деталей, сполучних проводів і навіть стіл, на якому все це розміщено.

Провід за тих часів виготовляли вручну, коштувавшій дорого і його берегли, застосовуючи ті самі відрізки в різних експериментах. Зайві куски не відрізали, а для того, щоб не переплутати надто довгі проводи, їх скручували в довгі спіра-лі, які можна було розтягувати в міру потреби. Тому проводи, як правило, рисува-ли скрученими в спіраль. Нарисувати електричний прилад міг тільки той, хто мав художні навички, і звичайно виконання такого рисунка вимагало великих за-трат праці.

Електротехнікою, а потім і радіотехнікою часто займалися особи, які не вміли рисувати. З необхідності вони дуже спрощували рисунки електричних деталей. Чим простіші за накресленням були такі рисунки, тим легше було відтворювати їх і тим більше поширювалися вони. Кінець кінцем ці рисунки стали настільки умов-ними, символічними, що іноді нелегко було уявити собі їх початковий вигляд. Такі спрощені і загальноприйняті рисунки називають умовними позначення-ми. При цьому в різних галузях техніки застосовують свої системи умовних по-значень.

Найпоширеніші умовні позначення зведено тепер в ряд ГОСТів, які станов-лять єдину систему конструкторської документації в-Радянському Союзі. Застосу-вання цієї системи обов'язкове. Деякі з умовних позначень такі наочні, що легко уявити собі рисунок і деталь, які вони зображують. Наприклад, крапка на символі з'єднання проводів умовно зображує краплю олова, яка забезпечує електричний контакт; символ телефону нагадує вигляд цього приладу. Проте є схемні позначення, які не нагадують зовнішнього вигляду зображуваних деталей, але добре показують принцип їх роботи.

З окремих умовних зображень складають радіосхеми, які називають принци-повими. Не знаючи умовних позначень, не можна прочитати схеми. Тому важли-во насамперед уважно роздивитися і запам'ятати умовні позначення. Далі, коли доведеться складати або креслити схему, важливо подбати про те, щоб пропорції символів і відносні розміри їх були такі самі, як на поданих рисунках, інакше схему буде важко читати іншим.

Умовні позначення радіодеталей часто доповнюють значками, які уточнюють характеристики виробу. Так, символ резистора, перекреслений навскоси стрілкою, позначає змінний резистор. Останніми роками поступово поширюються значки (які за місцем проставляння можна назвати позначками біля значків), які ще біль-ше уточнюють характер роботи або конструкції радіодеталі. Наприклад, коса ри-сочка, поставлена біля кінця стрілки змінного резистора, означає, що регулювання здійснюється плавно. Для ступінчастої зміни є інший значок.