У злаків — пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи — існують голі і плівчасті зерна. Перша форма не була відома, але існування її передбачалось. І вона була знайдена.

Закон гомологічних рядів дозволяє передбачити можливість появи мутацій, ще не відомих науці, які можна використовувати у селекції для створення нових цінних для народного госпо-дарства форм.

Селекція (лат. селектіо — добір) —наука про створення нових і поліпшення існуючих сортів культурних рослин, порід домашніх тварин і штамів мікроорганізмів, які використовує лю-дина.

Теоретичною базою селекції є генетика і еволюційне вчення. Академік М. І. Вавилов, даючи визначення селекції як науки, відзначав її комплексність і вказував, що для успішної роботи в галузі селекції необхідно враховувати вихідне сортове і видове розмаїття їхніх генотипів, роль середовища в розвитку і прояву спадкових ознак, закономірності успадкування при гібридизації, вплив природного добору і форми штучного добору, що спрямо-вані на виявлення і закріплення цінних ознак.

Породами домашніх тварин і сортами культурних рослин є популяції організмів, створених людиною. Кожний сорт рослин і порода домашніх тварин характеризуються своїми спадковими особливостями, морфологічними і фізіологічними ознаками, пев-ною продуктивністю і нормою реакції на зовнішнє середовище. Кожний сорт рослин і порода тварин найбільш повно проявляють свою продуктивність лише в певних умовах, для яких вони ви-ведені.

Порода і сорт можуть включати в себе тварин і рослин з нето-тожними генотипами, що дає матеріал для селекції і поліпшення цінних для господарства ознак. З іншого боку створюють лінійні групи, що отримують у результаті самозапилення однієї рослини або тісного спорідненого схрещування (інбридінгу) у перехресно-запильних рослин і у тварин. Лінійні рослини і тварини характе-ризуються високою гомозиготністю. При розведенні їх у потомстві немає розщеплення і господарські ознаки зберігаються у всіх представників даної лінії, але подальший добір у межах чистих ліній неефективний.

Завдання сучасної селекції — підвищення продуктивності сор-тів і порід тварин, але в даний час важливими факторами інтен-сифікації рослинництва і тваринництва стає переведення їх на про-мислову основу; створення короткостебельних сортів зернових культур, придатних для збирання комбайном, сортів винограду, томатів, чайних кущів, бавовнику, пристосованих до збирання врожаю машинами, сортів овочевих культур для вирощування в теплицях. У тваринництві — створення груп тварин, придатних для утримання в тваринницьких комплексах, великої рогатої худоби, придатної для машинного доїння.

У нашій країні існує розгалужена сітка селекційних установ: інститутів, селекційних станцій, сортовипробувальних ділянок, пле-мінних господарств. У своїй роботі селекціонери використовують всю різноманітність диких і культурних рослин і одомашнених тварин, бо чим різноманітніший вихідний матеріал, тим успішніше будуть реалізовані завдання, що стоять перед селекціонерами. Велике значення мають природна мінливість і штучне отримання мутацій. Багатий матеріал дають внутрішньовидова і віддалена гібридизація.

Основними методами, що використовуються селекціонерами, е підбір, гібридизація, добір і виховання (керування домінуван-ням). Гібридизація опирається на комбінативну мінливість. Завдя-ки їй вдається в одному гібридному організмі поєднувати цінні ознаки, які раніше існували у різних сортів рослин і порід тварин. Звичайно для цього необхідно відповідним чином підібрати вихідний матеріал, а потім відібрати найкращі якості із гібридного В потомства вихідного матеріалу.

Розрізняють дві форми добору: масовий і індивідуальний. Масовий добір грунтується на доборі за фенотипом; відбираються В особини, що відповідають певному стандарту, але один і той са мий фенотип може бути зумовлений різними генотипами, а один і той самий генотип може дати (в межах норми реакції) різні фенотипи, тобто необхідно враховувати і вплив природного до-бору, який завжди супроводжує штучний.

Деякі цінні ознаки проявляються лише у однієї статі, напри-клад кількість і якість молока, яйценоскість і т. п. За фенотипом визначити генотип самця неможливо, тому відбір лише по фено-типу не дає можливості оцінювати спадкові властивості плідни-ків. Це, природно, уповільнює досягнення поставленої мети.

Індивідуальний добір базується на виділенні особин з відомим генотипом по аналізу продуктивності потомства. Тому при інди-відуальному доборі бажаний результат досягається скоріше. При доборі робота селекціонера розпочинається із створення групи особин з однаковими генотипами. Найлегше це отримати у самоопильних рослин.

Потомство однієї самозапиленої рослини, яке має однорідний гомозиготний генотип, називається чистою лінією.

Однорідність генотипу у перехреснозапильних рослин і у тва-рин досягається схрещенням близько споріднених форм (інбридінгом). Таким шляхом може бути отримана група особин з одна-ковим гомозиготним генотипом. Вони отримали назву інбредних ліній. Генотип чистих і інбредних ліній більш-менш стабільний, але і в них відбуваються мутації, тому їх стабільність не абсолют-на. Чисті і інбредні лінії мають знижені життєздатність, стій-кість проти захворювань, тому в селекційній практиці звичайно створюють кілька чистих (інбредних) ліній, між якими потім про-водять схрещування. Це називається міжлітйною гібридизацією, яка в ряді випадків приводить до створення високопродуктивних рослин і тварин.

Гетерозис, або «гібридна сила», може спостерігатися в пер-шому поколінні при гібридизації між різними породами тварин і сортами рослин (зокрема, інбредних ліній). Проявляється він у підвищенні життєздатності, росту і ряду інших особливостей, в зв'язку з чим широко використовується в сільськогосподар-ській практиці. Для отримання найбільшого ефекту від гетеро-зису при міжлінійній гібридизації створюють ряд відмінних між собою чистих (або інбредних) ліній, потім випробовують гібриди-зацію між ними і встановлюють ті комбінації, які дають найбіль-ший економічний ефект гетерозису. Ці лінії зберігають і використо-вують .для отримання товарного гібридного насіння.

Найбільший економічний ефект від використання гетерозису отриманий у кукурудзи: підвищення врожаю зерна на 20—ЗО %.