Підвищення проникності тканинних мембран і вища концентрація іонів під катодом обумовлюють велику чутливість і гіперемію в порівнянні з анодом, де наголошується пониження проникності, зменшення чутливості і гіперемії. Це пов'язано також із зміною кислотно-основного стану під електродами за рахунок пересування іонів Н+ (кислі) до катода, ОН- (лужні) - до анода, що змінює стан біологічних колоїдів і приводить до зрушень окислювально-відновних і ферментативних процесів. Переміщення молекул води до катода приводить до зміни осмотичних процесів і набухання тканинних мембран під ним. Під анодом же відбувається часткова дегідратація тканин унаслідок переміщення осмотічеські активних катіонів (Na+, К+ і ін.) і іонів гідроксонія до катода. Роздратування кліток постійним електричним струмом приводить до перерозподілу іонів всередині і зовні клітки і утворенню потенціалу дії, при якому ділянка роздратування стає електронегативною по відношенню до тих, що покояться. Вказані физико-хімічні зміни в тканинах лежать в основі різних фізіологічних реакцій, що виникають нейрогуморальним шляхом. Під дією постійного електричного струму в шкірі і слизистих оболонках розширяються судини, швидшає кровотік і з'являється гіперемія, збільшується проникність судинної стінки, підвищується місцева температура. Гіперемія шкіри після закінчення дії струмом тримається до 60 мін і більш. Судинна реакція сприяє активізації обміну речовин, регенерації епітелію і сполучної тканини. Роздратування нервових рецепторів в зоні дії приводить до зміни їх збудливості. Виникаюча афферентна імпульсація в центральну нервову систему, і вегетативні центри викликає рефлекторні реакції місцевого, сегментарного і генералізованого типу, що приводять до зміни функції органів. Наголошується вторинна гуморальна дія як наслідок роздратування ендокринної системи. Тому дія постійного струму багато в чому залежить від розташування електродів, а не тільки від параметрів дії і функціонального стану організму. У прояві фізіологічних реакцій важливу роль виконує полярність роздратування, що наноситься, що завжди потрібно враховувати при проведенні гальванізації. У головному і спинному мозку є функціональна низхідна полярність по типу фізіологічного анелектротона, забезпечуючого їх нормальний фізіологічний стан. Тому гальванізація головного і спинного мозку може підсилювати природний анелектротон при дії анодом, що підвищує їх функціональний стан і лабільність, або знижувати (усувати) природний анелектротон при дії катодом, що сприяє підвищенню збудливості і зниженню функціональної регулюючої активності (Голіков Н. У., 1950). Оскільки в стоматологічній практиці зоною дії найчастіше є голова, то, крім місцевих реакцій, завжди необхідно враховувати і загальні рефлекторні зрушення, можливі при гальванізації. Іноді наголошується зміна показників загальної гемодинаміки: артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і т.д. В той же час дія на інші зони може викликати зміни в тканинах голови, наприклад, роздратування шийного відділу хребта (комірна зона) стимулює крово- і лімфообращеніє і обмінні процеси.

Література

1. Тіманюк В.А., Животові Е.Н. Біофізика: Підручник. – 2-е видання. – „Професіонал”, 2004.

2. Резімов А.Н. Медична і біологічна фізика. – М.: Вища школа, 1987.

3. Лівенцев Н.М. Курс фізики. – М.: Вища школа, 1978.