Цикли збільшення/зменшення швидкості процесів, роз’єднання/об’єднання частин є внутрішньою закономірністю нелінійних процесів. Для використання структуротвірної потужності нелінійності потрібне напруження раціонального та ірраціонального начал, спрямованих на розвиток єдності. Фундаментальний принцип поведінки нелінійних систем — це періодичне чергування еволюції та інволюції, розгортання та згортання, вибуху активності, інтеграції і роз’єднання, неминучого, хоча б часткового, розпаду. Даний принцип необхідно використовувати обережно, передбачаючи, що і коли заступить зруйноване.

Еволюція систем відбувається у певному просторі та часі, описується сукупністю деяких, які впорядковуються в так званому фазовому просторі [5]. Фазовий простір, що описує реальні системи, сутнісно багатомірний. Кількість змінних дуже велика, і врахувати «помиттєву» послідовну еволюцію всіх змінних дослідник (менеджер, проектант) не спроможний. Через неточність значної кількості вихідних даних, неоднозначність та нестійкість деяких розв’язків нелінійних систем існує певний об’єктивний горизонт прогнозу [8]. Разом з тим у фазовому просторі є ситуації, області, в яких для того, щоб зрозуміти і передбачити майбутнє з визначеним ступенем достовірності, досить невеликої кількості параметрів. Мовою фазового простору ця теза формулюється так: існують ситуації, коли проекція на підпростір меншої кількості змінних адекватно відображає тенденцію розвитку всього фазового простору. Такий підпростір отримав назву русла [8].

У синергетиці найважливіші змінні, що описують русло, отримали назву параметрів порядку. Поняття параметрів порядку було введено в роботі П. Хаккена [5], щоправда для описання стабільних мод колективних процесів. Там, де вдається визначити русло, складні системи описуються просто. Проте з часом невизначеності нелінійно накопичуються, колективні стани перегруповуються, попередній порядок деградує, енергія колективного стану розсіюється кількістю змінних, необхідних для описання розподілу енергії та матерії (ресурсів), нелінійно зростає — русло закінчується. Такі області у фазовому просторі отримали назву областей джокерів, а самі правила, за якими починає поводитися система — джокерами [8]. У задачах еволюції фізичних та хімічних систем показано, що джокери звичайно пов’язані зі зміною топології фазового простору: в деяких областях визначальними стають швидкі змінні, а в межах русла розвиток русла визначається повільними змінними [8]. Джокер може бути пов’язаний з точкою біфуркації, коли малі флюктуації, випадковий «шум» може визначати перебіг процесу.

Суспільно-цивілізаційний процес через інерцію традицій має програмований характер, зберігаючи самоорганізаційну сутність. Завдяки феноменам спеціалізації він набуває вигляду сукупності формалізованих русел — галузей та підгалузей: промисловості, торгівлі, науки, політики. Формалізовані русла є рамками еволюції за деяким спеціалізованим (галузевим) напрямом. Формальні русла охоплюють розвиток певного проекту державного розвитку відповідно до деякої затвердженої державою (суспільством) процедури. Існують також неформальні русла — реальне або інформаційне об’єднання зародків нерівноважного еволюційного зростання в певний колективний стан без офіційного затвердження цього стану. В такому наближенні, коли русла розподілені за існуванням у часі, встановлюється така генеалогія: деякі з неформальних русел відбираються та офіційно затверджуються, отже, стають формальними. Успішні формальні русла через певний час та після певної трансформації включаються у структуру формалізованих.

Значну роль для цивілізаційного прогресу відіграє організація правильної взаємодії між формалізованими, формальними і неформальними руслами. Ускладнюється проблема організації тим, що існує явище вкладеності русел: неформальні русла частково використовують ресурси формалізованих, а формальні русла об’єднують у собі компоненти і ресурси формалізованих.

Розглянемо деякі проблеми соціальної еволюції за допомогою синергетичних образів русла та джокера. Економіка, техніка, інтелектуально-інформаційна, владно-політична, ментально-культурна системи, система людських ресурсів розвиваються у постійній взаємодії між собою при певній власно-системній багатоманітності. Час від часу еволюційна потужність будь-якого власного розмаїття вичерпується, і розвиток або зупиняється, або спотворюється. Ситуацію може виправити поява сторонніх впливів або джокера. Джокерами можуть стати технологічні відкриття, наукова інформація, психологічна енергія суспільно орієнтованих бажань та дій особистостей. Це еволюційно-позитивні джокери. Джокерами можуть стати і політичні рішення. Вони є двох видів: а) в інтересах загалу та еволюції системи загалом; б) в інтересах вузького кола (клану) для здобуття неправомірних конкурентних переваг.

Сучасні телекомунікації забезпечили високу щільність інформаційного перекриття формалізованих русел. Отже, виникає достатній рівень нелінійності взаємодії. Нелінійність може приводити до формування джокерів. Нелінійність є джерелом нерівноважностей. Ті джокери, які дають новий поштовх поширенню інноваційних винаходів та технологічних циклів і одночасно можуть сприяти швидкому збагаченню групи, яка інвестувала капітал (інтелектуальний, фінансовий або інший) в інновації, є позитивними джокерами. Вони підвищують можливості русла або започатковують нове русло, в якому в єдиному темпосвіті вдосконалюється соціум, і, відповідно, зміцнюється держава. Розгортання природної нерівноважності (такої, що не порушує гармонію темпосвіту) призводить до природного перерозподілу економічних та політичних позицій між групами.

Визначення точного критерію природності джокера є нелегким завданням. Проте в певному наближенні можна стверджувати, що природними позитивними джокерами є ті, що розширюють можливості деякої (деяких) підсистем відкритої системи, не зменшуючи можливостей інших систем. Стосовно соціальної системи це означає примноження багатства окремої соціальної групи не через спекуляцію з енергетично-матеріально-фінансовими