і хронічні захворювання запального і обмінно-дистрофічного характеру, спайкові процеси, атеросклерозна облітерація судин I і II ступеня, хвороба Рейно, гіпертонічна хвороба I-IIБ стадії, переломи кісток, а також пневмонія, плеврит, нефрит, інфіильтрати у стадії дозволу, що починається, рефлекторна анурія.
Протипоказаннями до застосування І. є злоякісні і гормонально залежні пухлини (міома матки, пухлини молочної залози), ендометріоз, токсикоз, гарячкові стани, хвороби крові, дифузний токсичний зоб, туберкульоз легенів, серцево-легенева недостатність, часті напади стенокардії. При вагітності протипоказано проведення І. в зонах, близьких до матки (передня черевна стінка, попереково-крижова область).
Не можна проводити І. хворим з дефектами шкіри, сухими гіпсовими і гігієнічними пов'язками. Одяг (без металевих предметів) і волосяний покрив не заважають проведенню И.; необхідно пам'ятати, що металеві, особливо кільцеобразні, предмети в області проекції індуктора і на відстані 8- 12 см від нього викликають у хворого опік шкіри. Протягом однієї процедури можна впливати не більше ніж на 2-3 області тіла хворого. Загальна тривалість процедури 10-15-30 мін. На курс лікування призначають від 10 до 15 процедур.
Одночасне застосування І. і гальванізація (див. Гальванотерапія) називає галіваноіндуктотермією, І. і лікарського електрофорезу - індуктотермоелектрофорезом, І. і грязелікування - грязеіндуктотермією. Послідовно, без тимчасової перерви після І. можна застосовувати гальванізацію, лікарський електрофорез, дія імпульсними струмами, середньочастотну магнітотерапію, ультразвукову терапію.
Лікування І. може призначати тільки лікар; проводиться воно спеціально навченим середнім медперсоналом у фізіотерапевтичних кабінетах поліклінік і стаціонарів під систематичним лікарським контролем.
Індуктотермія, лікувальне застосування високочастотного магнітного поля, індукованого в тканинах значна кількість тепла.
Суть методу полягає в тому, що по добре ізольованому кабелю, що розташовується у тіла хворого, пропускають струм високої частоти, створюючий змінне магнітне поле, що індукує в тканинах вихрові струми, які утворюють тепло.
Основним чинником, що надає лікувальну дію при індуктотермії, є тепло. Воно утворюється в глибині тканин, в м'язах, тим самим зменшується ефективність механізмів терморегуляцій, велика частина рецепторів яких розташована в поверхневих тканинах.
При інтенсивних, короткочасних діях індуктотермії підвищується збудливість нервової системи, швидкість проведення збудження по нервах, підвищується інтенсивність окислювально-відновних процесів. При діях середньої інтенсивності, що супроводяться відчуттям помірного тепла; більшою мірою збільшуються кровообіг, обмінні процеси, синтез глюкокортикоїдів і звільнення їх з пов'язаного з білками стану, посилюються глікогеноподібна і жолчевидільна функції печінки, активується фоноцитоз, розсмоктуються запальні вогнища, знижується тонус поперечнополосатої і гладкої мускулатури, у тому числі судинних стінок, підвищується артеріальний тиск, виявляється загальноседативна дія (знижується збудливість центральної і периферичної нервової систем), виявляється болезаспокійлива дія. Застосовується при різних хронічних запально-дистрофічних процесах (без вираженої ексудації, нагноєння).
Протипоказання:
гнійні процеси;
схильність до кровотеч;
капіляротоксикоз;
хвороба язви (кровотеча в анамнезі);
новоутворення;
індивідуальна непереносимість тепла.
Низькочастотна магнітотерапія застосовується з лікувальною метою змінних або переривистих постійних магнітних полів низької частоти. Найширше застосування магнітних полів отримали змінні і імпульсуючі з частотою 50 Гц при індуктивності у полюсів 40 мТВ, хоча є апарати, генерувальні магнітні поля з частотами 700-1000 Гц. При таких частотах магнітні поля є слабо діючими фізичними чинниками, що не викликають побічних ефектів.
Магнітне поле надає збудливу дію, відбуваються зміни в корі, підкіркових утвореннях, стимулюється ендокринна система. Дія на серцево-судинну систему: підвищується швидкість кровотоку, змінюється структура серцевого циклу, знижується ПЕКЛО, поліпшується периферичний кровообіг, мікроциркуляція.
Змінюються властивості реологій, протиотікаюча дія, стимулюються процеси регенерації, підвищується вміст фібробластів, остеобластів. Змінюється стан згущаючої системи - гіпокоагуліруючий ефект. Збільшується кількість еритроцитів, зміст гемоглобіну у зв'язку з посиленням дії кісткового мозку, посилюється фагоцитируча активність лейкоцитів, змінюється білковий обмін, посилюється перекисне окислення ліпідів. Це приводить до зміни процесів проліферації і регенерації. Підвищується неспецифічна резистентність організму, підвищується м'язова працездатність, виявляється седативний ефект.
Свідчення:
1) хірургічні захворювання: рани, гнійні захворювання шкіри, підшкірної клітковини, посттравматичні і післяопераційні набряки, трофічні язви, облитеруючі захворювання нижніх кінцівок, тромбофлебіт, келлоідні рубці, переломи, остеоартроз, хронічний остеоміелит;
2) акушерство і гінекологія: хронічні запальні захворювання жіночої статевої сфери, профілактика спаєчної хвороби;
3) офтальмологія: ранні стадії герпесу, опіки очей, початкова форма глаукоми, кон'юнктивіти, атрофія зорового нерва;
4) внутрішні хвороби: гіпертонічна хвороба, вірусний гепатит, ревматизм, язва, бронхіальна астма, панкреатит, отит, риносинусит, вазомоторний риніт;
5) дерматологія: лишай, нейродермит;
6) неврологія: поліневрити, астеноневрози, фантомні болі, остеохондроз, неврити (діабетичні і ішемічні);
7) деструктивна фаза туберкульозу;
8) стоматологія: парадонтоз, стоматит, гінгівіт, язви слизистих, перелом нижньої щелепи, запалення височно-нижнещелепного суглоба.
Протипоказання:
виражена гіпотонія;
системні захворювання крові;
індивідуальна переносимість;
базедова хвороба;
диенцефальний синдром;
вагітність;
схильності до кровотеч;
ранній постінфекційнний період.
Література
1. Резимов А.Н. Медицинская и биологическая фізика. – М.: Высшая школа, 1987. – с. 288 – 290, 342 – 352.
2. Ливенцев Н.М. Курс физики – М.: Высшая школа, 1978. – Т.П. с. 146-154, 164 – 181.
3. Лабораторні і медичні прилади та апарати. – Івано-Франківськ, 1992. – с. 65 – 74.
4. Ливенцев Н.М., Ливенсон А.П. Электромедицинская аппаратура, - М: Медицина, 1974. – с. 81 – 88, 93 – 99, 148 – 170.