2. ХВОРОБА МЕНЬЕРА

Замість традиційної хірургії ультразвук може застосовуватися і при лікуванні хвороби Меньера. Суть хвороби полягає в порушеннях у внутрішньому вусі, що приводить до нападів запаморочення. Мета лікування направлена на зменшення запаморочень при збереженні достатнього рівня слуху. Тонкий ультразвуковий пучок великої інтенсивності прямує на латеральний півкруглий канал вуха для руйнування нєїроепітелія крісти і макули в лабіринті. Для цього методу лікування дуже важлива точна дозиметрія, оскільки поблизу півкруглого каналу проходить лицьовий нерв і руйнування цього нерва веде до лицьового паралічу.

Хоча застосування ультразвука для цієї мети було вперше запропоновано в 1948 р., перший повний звіт про його використовування для виключення вестибулярної функції з'явився тільки в 1952г. Саме тоді Крейси застосував ультразвук істенсивністю 4 Вт/см2 протягом 15 мін для лікування хвороби. Через 11 міс хворий звільнився від шуму у вухах і запаморочень, але при цьому погіршав слух.

Часто використовувана методика описана Арсланом. У сосцевідном відростку скроневої кістки проробляється жолобок, в який вводиться ультразвуковий випромінювач. Це дозволяє опромінити лабіринт. Викликається ністагм, хворий випробовує запаморочення і його очі повертаються в напрямі, в якому він відчуває, що падає. Після руйнування нервових закінчень в лабіринті, ністагм змінює напрям. Це указує на успіх операції. Під час процедури пацієнт знаходиться під местнойанестезієй.

Застосовуючи модифікований метод лікування Арслана, Соренсен і Андерсен знайшли, що 72% хворих на тривалий час позбавляються від нападів запаморочення, при цьому слух більшості пацієнтів залишається без змін. При аналізі результатів лікування хвороби Меньера ультразвуком Себерг показав, що відсоток звільнення від нападів запаморочення високий і складає від 67 до 95%. При цьому слух в основному або не змінюється, або злегка поліпшується. В більшості випадків шум у вухах не пропадав.

Єдиний ризик в методиці лікування хвороби, розвиненої Арсланом, полягає в можливій поразці лицьового нерва, що веде до лицьового паралічу. Щоб зменшити цей ризик, Коссоффом з соавт. був розвинений метод круглого вікна. У групі з 59 пацієнтів ніхто не постраждав від лицьового паралічу і 80% хворих позбавилися запаморочення після одного або двох сеансів опромінювання.

3. ІНСТРУМЕНТАЛЬНА УЛЬТРАЗВУКОВА ХІРУРГІЯ

Ультразвукові хірургічні інструменти складаються звичайно з напівхвильового магнітострикційного або пьезокерамічеського перетворювача, пов'язаного з хвилеводом, що має робочий наконечник, форма якого відповідає виконуваним операціям. Амплітуда коливань наконечника може складати від 15 до 350 мкм, а робоча частота вибирається з діапазону до 30 кГц.

Оскільки тертя між двома поверхнями зменшується, якщо одна з поверхонь коливається, то застосування ультразвукових інструментів для розрізу вимагає менших зусиль в порівнянні з традиційними скальпелями. Висока температура, що досягається на кінці ультразвукового скальпеля, може припікати судину до 2 мм в діаметрі. Це зменшує кровотечу в операційній зоні і, таким чином, полегшує проведення операції.

Перевага ультразвукової техніки в порівнянні з кріохирургічною полягає у тому, що кінчик скальпеля не прилипає до тканини, і поверхні розрізу не випробовують додаткових травм. Перевага ультразвукового скальпеля в порівнянні з лазерною хірургією полягає у тому, що хірург відчуває опір тканини при її розрізі і тому руйнування тканини краще контролюється.

Ультразвукові інструменти знайшли безліч застосувань в клініці, серед яких можна виділити дві великі області. До першої відноситься аспірація (видалення) тканини. Можливо, тут найпоширенішим випадком використовування ультразвука є видалення катаракти з кришталика ока (факоемульсифікація). Кінчик інструменту робиться у формі порожнистої трубочки, яка вставляється в невеликий отвір в оці. Кінчик вібрує, руйнуючи кришталик, і невеликі його фрагменти висмоктуються через трубочку. Аналогічна методика може бути використана і для зменшення об'єму твердої пухлини, наприклад, ректальної.

До другої області застосування ультразвукових інструментів відноситься розрізання тканин. Як вже згадувалося вище, гідністю тут є малі втрати крові. Метод успішно застосовується при операціях на таких багатих судинами органах, як печінка і селезінка. Він використовується також при трахеотомії, тонзіллектомії, при операціях на легенях, бронхах, грудній клітці і оці. Для різання кістки може застосовуватися ультразвукова пила. При порівняльному дослідженні було знайдено, що поверхня розрізу, виробленого ультразвуковою пилою, була шероховатіше, ніж зроблена звичною пилою, проте вона не містила видимих мікротріщин. Вважається, що ультразвукова пила працює легше і плавніше, і з її допомогою легше здійснювати точну остеотомію. Спочатку загоєння кістки після ультразвукових розрізів відбувається повільніше, ніж при звичному розрізі, проте через шість тижнів загоєння відбувається однаково в обох випадках.

Область медичної акустики, заснована на застосуванні ультразвукових хірургічних інструментів є однією з якнайменше вивчених. З існуючих повідомлень, що містять мало кількісної інформації, 'витікає, що такі інструменти дійсно можуть одержати широке практичне використовування. Необхідні ретельні наукові і інженерні розробки, щоб виявити весь потенціал, закладений в цій області.

Література

1. Вашетко Р.В.Морфологія місцевих і загальних паталогічних процесів при гострому панкреатиті. Автореф..д-ра мед.наук. Ст.-Петербург, 1993.

2. Віскунов В.Г. Панкреотози. Автореф..д-ра мед.наук. Новосибірськ, 1996.

3. Костюченко А.Л., Філін В.І. Невідкладна панкреотологія. Ст.-Петербург, 2000.