Основи дискретної математики (теорія)
Основи дискретної математики (теорія)
Метод Квайна – Маккласкі
У методі Квайна є істотна незручність , пов’язана з необхідністю повного попарного порівняння імплікант на етапі визначення простих імплікант. Із зростанням числа мін термів , що визначають ДДНФ заданої функції , збільшується кількість цих порівнянь. Це збільшення характеризується факторіальною функцією. Тому при досить великому числі мін термів застосування методу Квайна стає важким. У 1956 році Маккласкі запропонував модернізацію першого етапу методу Квайна, яка істотно зменшує кількість порівнянь мін термів. Якщо записати мін терми у вигляді їхніх двійкових номерів, то всі номери можна розбити за числом одиниць у цих номерах на непересічні групи. При цьому в і-ту групу ввійдуть усі номери, що мають у своєму двійковому запису і одиниць. Попарно порівнювати можна тільки сусідні за номером групи, оскільки саме вони різні для тих мін термів, що входять у них, в одному розряді. При створенні мін термів з рангом, вищим від нульового, в розряди, які відповідають вилученим змінним, записують знак „тире”. Така модифікація на практиці дуже зручна, оскільки дає змогу уникнути виписування громіздких мінтермів та імплікант , замінюючи виписування їхнім двійковим номером.
Приклад.
Функцію в ДДНФ задано мін термами з номерами 0,1,2,3,4,7,8,9,11,15. Записати ці мін терми по групах у двійковому коді:
Нульова група 0000
Перша _”_0001,0010,0100,1000
Друга_”_0011,0110,1001
Третя_”_0111,1011
Четверта_”_1111
Порівнюючи сусідні групи, визначаємо по групах мінтерми першого рангу :
Нульова група 000-,00-0,0-00,-000
Перша_”_00-1,-001,001-,0-10,01-0,100-
Друга_”_0-11,-011,011-,10-1
Третя_”_-111,1-11
Тепер знаходимо мінтерми другого рангу:
Нульова група 00-,-00-,0-0
Перша_”_ -0-1,0-1-
Друга_2_ -11
Складаємо таблицю міток: |
0000 | 0001 | 0010 | 0011 | 0100 | 0110 | 0111 | 1000 | 1001 | 1011 | 1111
00- | v | v | v | v
-00- | v | v | v | v
0-0 | v | v | v | v
-0-1 | v | v | v | v
0-1- | v | v | v | v
-11 | v | v | v | v
Подальша мінімізація функції за методом Маккласкі збігається з мінімізацією за методом Квайна. Для ДНФ, що розглядається , мінімальна форма має такий вигляд:
F(x1x2x3x4)=
Основне поняття і властивості відношень. Відношення еквівалентності
Відношення означає яки й не-будь зв'язок між предметами або поняттями. Відношення між парами об’єктів називається бінарними. Приклади бінарних відношень:
Відношення належності;
Включення множин;
Рівність дійсних чисел;
Нерівності;
Загалом відношення записується у вигляді співвідношень хАу, де А- відношення , яке встановлює зв'язок між елементом хХ і елементом уУ.
Бінарним відношенням А, що діє з множини Х у множину У, називається деяка підмножина Х У(АХУ).
Властивості відношень.
Нехай А-бінарне відношення у множині Х(АХХ). Тоді відношення А є:
Рефлексивним, Якщо ЕА, тобто іншими словами, воно завжди виконується між елементом і ним самим (.
Анти рефлексивним, якщо А, тобто якщо співвідношення хіАхj виконується, то хіхj.
Симетричним , якщо А=А-1, тобто при виконанні співвідношення хіАхj виконується співвідношення хjАхі .
Асиметричним , якщо АА-1=0, тобто із двох співвідношень хіАхj й хjАхі щонайменше одне не виконується.
Антисиметричним , якщо АА-1Е, тобто обидва співвідношення хіАхj й хjАхі одночасно виконуються тоді й тільки тоді , коли хі = хj.
Транзитивним , якщо AAA, тобто з виконанням співвідношень хіАхj й хjАхк випливає виконання співвідношення хіАхк .
Відношення еквівалентності є експлікацією таких слів як „подібність”, „нерозрізненість”, „взаємозвязаність”, „рівносильність”.
Бінарне відношення в множині Х називається відношенням еквівалентності якщо виконуються такі властивості:
Рефлективність(х~х);
Симетричність (х~уу~х);
Транзитивність (х~уу~zx~z).
Найважливіше значення відношення еквівалентності полягає в тому , що воно задає ознаку для розбиття множини Х на неперерізні підмножини. Приклади відношень еквівалентності:
„Проживати у одному будинку” у множині людей.
„Подібність трикутників” у множині всіх трикутників на площині.
„Паралельність прямих” у множині всіх прямих на площині.