Концентрація розчину ліків для електрофорезу становить від 1—2 до 5—10 %, а роз-чину сильнодіючих речовин (атропін, адреналін та ін.) — 0,1 %. В останньому випадку на процедуру використовують зазвичай максимально допустиму одноразову дозу. Ан-тибіотики вводять з розрахунку в середньому 500—1000 ОД на 1 см2 площі прокладки. Наприклад, якщо площа прокладок 100 см2, то на процедуру беруть 5000—100 000 ОД, роз-чиняючи їх в ізотонічному розчині натрію хлориду з розрахунку 5000 ОД на 1 мл розчину.

Лікувальні речовини, які вводять за допомогою постійного струму, утворюють у шкірі йонне депо.

Йони медикаменту, маючи електричну активність, уже в шкірному депо вступають у контакт з нервовими рецепторами, зумовлюючи їх постійне і тривале подразнення. Струм змінює умови збудження клітин та їх електричний режим. Подразнення рецеп-торного апарату рефлекторним шляхом через нервові механізми змінює рівень функціонального стану нервової системи.

Гуморальні впливи при електрофорезі лікарських засобів вмикаються при повільно-му, рівномірному переході медикаменту з шкірного депо в русло крові та лімфи. Звідти ліки розносяться по всьому організму.

Ефективність дії електрофорезу можна посилити, поєднуючи його з іншими чинника-ми, що підвищують проникність судин: вакуум-елекгрофорез, електрофонофорез, індук-тотермоелектрофорез та ін.

Істотним недоліком цього методу є неможливість точного визначення кількості ре-човини, що потрапляє в організм внаслідок електрофорезу.

Показання до електрофорезу визначаються фармакологічною дією медикаменту з ура-хуванням показань до використання постійного струму.

Протипоказання ті самі, що й до гальванізації. Крім того, протипоказане введення медикаментів, які хворий не переносить і які спричинюють у нього алергійну реакцію.