З усієї різноманітності завдань, які вирішуються за допомогою статисти-чних групувань, прийнято виділяти найголовніших три:

1) розподіл всієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення соціально-економічних типів явищ;

2) вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

3) дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками суспільних явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють три види групувань: типологічні, структурні, аналітичні Слід зауважити, що наведена класифікація статис-тичних групувань за завданнями, які вирішуються ними, носять дещо умов-ний характер, оскільки в практиці статистичної роботі вони застосовуються в комплексі. Це зумовлено багатогранністю процесів, які проходять в суспіль-ному житті.

Типологічне - це групування, за допомогою якого виділяють соціально-економічні типи явищ, визначають істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного гру-пування зумовлена перш за все потребою теоретичного узагальнення пер-винної статистичної інформації та одержання на цій основі узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовуються при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при розподілі суспі-льного виробництва за економічним призначенням продукції, при групуван-ні населення за суспільними групами та ін. Прикладом типологічного групу-вання є поділ держав за рівнем затрат праці на виробництво 1 ц сільсько-господарської продукції, (табл. 3.1.).

Одним з найбільш важливих і складних питань типологічного групуван-ня є вибір групувальної ознаки чи ознак, істотних для формування типів. Це повинні бути ознаки, які найповніше виражають сутність, якісні характерис-тики того чи іншого типу явищ. Складність у виборі істотних ознак часто пов'язана з тим, що складні економічні, соціальні, політичні, технічні і інші категорії необхідно перекласти на мову лічильних категорій. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має гру-пування підприємств на передові, середні і відстаючі. Враховуючи переваги крупних підприємств перед малими, прийнято ділити підприємства на круп-ні, середні і малі. Але для того, щоб так згрупувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність названих і інших подібних категорій та виразити їх статистично.

Таблиця 1.1. Затрати праці на виробництво 1 ц сільськогосподарської продукції в Україні та США*

(людино-годин)

Вид продукції | Україна 1981-1985 pp. | США 1978-1982 pp.

Кукурудза (зерно) | 1,2 | 0,12

Картопля | 3,1 | 0,3

Цукрові буряки | 0,9 | 0,11

Молоко | 8,5 | 0,66

Приріст живої ваги ВРХ | 48,1 | 2,43

Приріст живої ваги свиней | 34,1 | 0,88

Яйця (100 шт.) | 1,0 | 0.2

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структур-них лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної су-купності на групи за певною ознакою. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень. Структурні групування застосо-вуються при вивченні підприємств за галузями виробництва, величиною ос-новних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю пра-цюючих, обсягом продукції; склад населення - за статтю, віком, національ-ністю, освітою та іншими ознаками.

Структурні групування як і типологічні, можуть здійснюватися за атри-бутивними і кількісними ознаками. При групуванні за атрибутивною озна-кою групи відрізняються між собою не величиною, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначає-ться кількістю різновидностей атрибутивної ознаки. Так, групування праців-ників за статтю передбачає дві групи, а групування працівників за професія-ми дозволяє утворення такої кількості груп, скільки є професій.

При здійсненні структурних групувань на основі кількісних ознак необ-хідно визначити оптимальну кількість груп. При цьому необхідно стежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.

Прикладом структурного групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працюючих (табл. 3.2.).

Таблиця 1,2. Групування промислових підприємств за кількістю працюючих

Групи підприємств за кількістю працюючих працівників | Кількість підприємств

одиниць | в % до підсумку

До 50 | 662 | 48,0

51-200 | 482 | 34,9

201-500 | 180 | 13,0

501-1000 | 36 | 2,6

Понад 1000 | 20 | 1,5

Разом | 1380 | 100,0

На основі проведеного групування можна зробити висновок про те, що майже половина підприємств - це малі підприємства з чисельністю працю-ючих до 50 чол., дещо більше третини підприємств з кількістю працюючих від 51 до 200 чоловік. Питома вага підприємств з чисельністю працюючих понад 1000 чоловік складає лише 1,5 відсотка.

Аналітичними називаються групування, за допомогою яких виявляють і вивчають взаємозв'язок між показниками. Структурні групування є описо-вими, за їх допомогою не можна пояснити причини виявлення закономірностей і їх зміни в часі та просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими ме-тодами, серед яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їх ознаки тісно пов'язані між собою і за-лежать одне від одного. У підприємницькій діяльності зустрічаються різно-манітні взаємозв'язки між ознаками, які можуть виступати в ролі причини або наслідку явища. З них можна виділити такі:

1) коли в ролі фактора виступає кількісна ознака, а наслідку - якісна (стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв'язків з постачальниками матеріальних ресурсів і їх якістю);

2) коли в ролі факторної ознаки виступає якісна ознака, а результативної - кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

3) коли в ролі фактора і результату виступають якісні ознаки, (наприклад, категорії працівників і їх освіта);

4) коли в ролі