Електроенергетика вкрай потрібна галузь для сучасного суспільства. Однак крім великої користі вона приносить чимало екологічних проблем. Використання лише традиційних джерел енергії (нафти, газу, ядерного палива) руйнує і забруднює землю, водні ресурси й повітря. Спробуємо розглянути їх та визначити можливі шляхи їх вирішення.

Гідроенергетичні технології мають багато пере-ваг, але є й значні недоліки. Приміром, дощові се-зони, низькі водні ресурси під час засухи можуть сер-йозно впливати на кількість виробленої енергії. Це може стати значною проблемою там, де гідроенер-гія складає значну частину в енергетичному комп-лексі країни; будівництво гребель є причиною бага-тьох проблем: переселення мешканців, пересихан-ня природних русел річок, замулення водосховищ, водних суперечок між сусідніми країнами, значної вартості цих проектів. Будівництво ГЕС на рівнин-них річках призводить до затоплення великих тери-торій. Значна частина площі водойм, що утворю-ються, — мілководдя. У літній час за рахунок со-нячної радіації в них активно розвивається водяна рослинність, відбувається так зване «цвітіння» води.

Зміна рівня води, яка подекуди доходить до повного висушування, призводить до загибелі рослинності. Греблі перешкоджають міграції риб. Багатокаскадні ГЕС уже зараз перетворили річки на низку озер, де виникають болота. У цих річках гине риба, а навко-ло них змінюється мікроклімат, ще більше руйную-чи природні екосистеми.

Щодо шкідливості ТЕС, то під час згоряння палива в теплових двигунах виділяються шкідливі речовини: закис вуглецю, сполуки азоту, сполуки свинцю, а також виділяється в атмосферу значна кількість теплоти. Крім того, застосування парових турбін на ТЕС потребує відведення великих площ під ставки, в яких охолоджується відпрацьована пара. Щорічно у світі спалюється 5 млрд. тонн вугілля і 3,2 млрд. тонн нафти, це супроводжується викидом в атмосферу 2-10'°Дж теплоти. Запаси органічного палива на Землі розподілені вкрай нерівномірно, і за теперішніх темпів споживання вугілля вистачить на 150—200 років, нафти - на 40—50 років, а газу приблизно на 60 років. Весь цикл робіт, пов'язаних з видобутком, перевезенням і спалюванням органіч-ного палива (головним чином вугілля), а також ут-воренням відходів, супроводжується виділенням великої кількості хімічних забруднювачів. Видобуток вугілля пов'язаний із чималим засоленням водних резервуарів куди скидаються води із шахт. Крім цьо-го, у воді, що відкачується, містяться ізотопи радію і радон. ТЕС, хоча й має сучасні системи очищення продуктів спалювання вугілля, викидає за один рік в атмосферу за різними оцінками від 10 до 120 тис. тонн оксидів сірки, 2—20 тис. тонн оксидів азоту, /700—1500 тонн попелу (без очищення — в 2т-3 рази більше) і виділяє 3—7 млн. тонн оксиду вуглецю. Крім того, утворюється понад-300 тис. тонн золи, яка містить близько 400-т токсичних металів (Арсену, кадмію, свинцю, ртуті). Можна відзначити, що ТЕС, яка працює на вугіллі, викидає в атмосферу більше радіоактивних речовин, ніж АЕС такої самої потужності. Це пов'язано з ви-кидом різних радіоактивних елементів, що містяться у вугіллі у вигляді вкраплень (радій, торій, полоній та ін.). Для кількісної оцінки дії радіації вводиться по-няття «колективна доза», тобто добуток значення дози на кількість населення, що зазнало впливу радіації (він виражається у людино-зівертах). Виявилося, що на початку 90-х років минулого століття щорічна колективна доза опромінення населення України за рахунок теплової енергетики становила 767 люд/зв і за рахунок атомної— 188 люд/зв.

У наш час в атмосферу щорічно викидається 20—30 млрд. тонн оксиду вуглецю. Прогнози свідчать, що при збереженні таких темпів у майбутньому до середини століття середня температура на Землі може підвищитися на декілька градусів, що призведе до непередбачених глобальних кліматичних змін. Порівнюючи екологічну дію різних енергоджерел, необхідно врахувати їх вплив на здоров'я людини. Високий ризик для працівників у випадку викорис-тання вугілля пов'язаний із його видобутком у шахтах і транспортуванням і з екологічним впливом про-дуктів його спалювання. Останні дві причини стосу-ються нафти й газу та впливають на все населення. Встановлено, що глобальний вплив викидів від спа-лювання вугілля й нафти на здоров'я людей діє при-близно так само, як аварія типу Чорнобильської, що повторюється раз на рік. Це - «тихий Чорнобиль», наслідки якого безпосередньо невидимі, але постійно впливають на екологію. Концентрація токсичних домішок у хімічних відходах стабільна, і врешті-решт усі вони перейдуть у екосферу, на відміну від радіо-активних відходів АЕС, що розпадаються.

У цілому реальний радіаційний вплив АЕС на природне сере-довище є набагато (у 10 і більше разів) меншим при-пустимого. Якщо врахувати екологічну дію різнома-нітних енергоджерел на здоров'я людей, то серед не відновлюваних джерел енергії ризик від нормаль-но працюючих АЕС мінімальний як для працівників, діяльність яких пов'язана з різними етапами ядер-ного паливного циклу, так і для населення. Глобаль-ний радіаційний внесок атомної енергетики на всіх етапах ядерного паливного циклу нині становить близько 0,1 % природного фону і не перевищить 1 % навіть при найінтенсивнішому її розвитку в майбут-ньому.

Видобуток і переробка уранових руд також пов'язані з несприятливою екологічною дією. Колек-тивна доза, отримана персоналом установки і насе-ленням на всіх етапах видобутку урану й виготов-лення палива для реакторів, становить 14 % повної дози ядерного паливного циклу. Але головною про-блемою залишається поховання високоактивних відходів. Обсяг особливо небезпечних радіоактивних відходів становить приблизно одну стотисячну час-тину загальної кількості відходів, серед яких є висо-котоксичні хімічні елементи та їх стійкі сполуки. Розробляються методи їх