ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ НА УРОКАХ ФІЗИКИ.

ПЛАН

1. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ НА УРОКАХ.

2. Образотворча наочність і ТЗН на уроках фізики.

1.1.

1.2.

1.3.

1.5.

3.

4. Організація роботи кабінету фізики у після урочний час з використанням інноваційних технологій.

1. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НОВИХ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ

ПРОЦЕСІ НА УРОКАХ.

Під засобами навчання розуміють предмети, які формують навчальне середовище та беруть участь у навчальній діяльності, відтак матеріальні структурні складові навчального середовища, включені у навчально-виховний процес для досягнення певних, заздалегідь сформульованих цілей, набувають ознак засобів навчання, контекстно виступаючи і як засоби діяльності, і як знаряддя праці, і як джерела інформації, і, врешті-решт, як оргтехнічне приладдя.

Навчальне середовище — це таке штучно сформоване середо-вище, структура й складові якого сприяють досягненню цілей нав-чально-виховного процесу. Можна сказати, що навчальна діяль-ність у правильно сформованому навчальному середовищі певною мірою сприятиме вирішенню проблеми оволодіння суб'єктом нав-чання особистою поведінкою.

Засоби навчання формують навчальне середовище, суттєво впливають на діяльність суб'єкта навчання й організацію навчаль-ного процесу, їм притаманна пізнавальна, формуюча та прогно-стична функції, які реалізуються у взаємозалежному розвиткові суспільства й освіти. Засоби навчання завжди виступають як засоби пізнання, тоді як з усієї сукупності технічних засобів таку функцію має тільки їх невелика частина, яку можна визначити як знаряддя науки. Проте вплив саме знарядь науки, методів наукового мис-лення, дослідницької діяльності на формування спектра засобів навчання, методику їх використання в навчальному процесі є най-вагомішим.

Еволюція засобів навчання визначається рівнем психолого-педагогічних та методичних досліджень, потребами педагогічної практики, а їх розвиток спрямовується на задоволення цих потреб. При цьому засоби навчання не можуть передувати тим технічним засобам, які притаманні даному суспільству на конкретному етапі його розвитку, вони, певною мірою, є їхньою підмножиною.

У свою чергу, технічні засоби, як матеріальне втілення науко-во-технічного прогресу, формують те технологічне середовище, в якому існує людина, впливають на відносини між людиною та дов-кіллям, визначають рівень можливостей людства на конкретному етапі науково-технічного прогресу, дають змогу прогнозувати по-дальший розвиток як суто технічних засобів, так і суспільства в цілому, певною мірою визначають цілі цього розвитку.

Найяскравішим прикладом розвитку технологій у XX ст. є роз-виток електроніки, зокрема в галузі інформаційних технологій, до-сягнення якої не тільки вивели її на провідні позиції у галузях науки, техніки, виробництва, а й змінили уявлення людини про мож-ливості використання найсучасніших досягнень науки як у профе-сійній діяльності, так і в повсякденному житті. Тобто, говорячи про засоби навчання як матеріальне відображення технічного процесу на всіх етапах розвитку освіти, треба сказати і про появу принци-пово нових засобів навчання, які здатні формувати навчальне сере-довище на базі нових інформаційних технологій (НІТ).

Опосередкована присутність у навчальному середовищі зов-нішнього інтелекту, який реалізовано апаратно та програмно, на-дає сучасним інформаційним технологіям як засобам навчання та-кої властивості як дивергентність, тобто можливість використання тих самих засобів при вивченні різних навчальних предметів на всіх рівнях і напрямах, відповідно змінюючи змістове наповнення.

У реальному навчально-виховному процесі робота із засобами НІТ конкретизується передовсім у роботі з персональним ком-п'ютером (ПК) та програмним засобом (ПЗ), що управляє роботою ПК. Одне із завдань ПК — автоматизація інтелектуальної праці, підвищення ефективності діяльності людини. Головною особли-вістю ПК є забезпечення можливості роботи з такими ПЗ, які орієнтовані на користувача, що не володіє мовами програмування. Такий підхід уможливлює подолання бар'єра, що відокремлює лю-дину від комп'ютера, поширення множини користувачів та сфери використання ПК у навчальному процесі.

До таких ПЗ належать комп'ютерні прикладні програми, які дають можливість здійснювати математичну підтримку процесу розв'язування задач, що використовуються при вивченні різних навчальних предметів (математика, фізика, хімія, біологія).

Застосування ППЗ дають змогу унаочнювати процес розв'язування задачі завдяки автоматичній побудові гра-фічних залежностей на екрані комп'ютера за математичною моделлю, яка, на думку об'єкта, описує ситуацію, про яку йдеться в за-дачі. Зокрема, використання ППЗ на уроках фізики показує, що цей програмний засіб дає змогу знаходити такі харак-теристики фізичного явища, які принципово неможливо відшукати при вивченні фізики в середній школі на базі тих знань з математи-ки, якими володіє учень на момент вивчення того чи того розділу фізики. При цьому теоретичний матеріал не виходить за межі зміс-тового наповнення шкільного курсу фізики.

Педагогічні спостереження, що були проведені при застосу-ванні ППЗ в процесі розв'язування задач з фізики, показу-ють деякі особливості використання учнями графічних образів, по-будованих ППЗ на підставі табличних значень або математичної моделі.

Операції, які здійснює учень у процесі розв'язування задачі (ре-алізації вибраної стратегії розв'язування), лежать у межах відомих учню теоретичних уявлень, які записуються в доступній для учня знаковій формі. Використовуючи звичні для себе засоби матема-тичних перетворень, учень внаслідок цих перетворень отримує ма-тематичний вираз, який він інтерпретує як результат розв'язування задачі, що була поставлена (до етапу аналізу фізичної суті роз-в'язку). При цьому ймовірність отриманих результатів визначаєть-ся правильністю вибраних теоретичних уявлень, стратегії розв'я-зування в цілому, математичних перетворень.

При використанні ППЗ до цього переліку включають фак-тор оперування графічним відображення; функціональної залеж-ності (екранним образом, екранною подією), що включає:

аналіз екранної події (розпізнавання, ідентифікацію, класифіка-цію тощо);

наповнення графічного образу змістом згідно з контекстом предметної галузі та умовами задачі;

призначення (розумове найменування) осей координат, мас-штабу осей координат;

переконструювання графічного образу відповідно до мети діяль-ності, вибраної стратегії розв'язування та можливостей ППЗ.

2. Образотворча наочність і ТЗН на уроках фізики.

1. Одним