1
1. Основні типи рівнянь першого порядку, які розв’язуються у квадратурах.
Р-ня, які пов’язують незалежні змінні, невідому ф-ю та їх похідні називаються диф. рів-ми. Порядком диф. р-ня наз-ть найвищий порядок похідної.
а) Диф. р-ня з відокремлюваними змінними.
( помножимо цю рівність на dx і поділимо на ) – звичайне диф. р-ня першого порядку, розв’язується відносно похідної, права частина цього рівняння є добутком двох функцій одна з яких залежить тільки від х, а друга тільки від у. (1) На ліву і праву частину рівності (1) можна дивитися, як на диференціал. Оскільки диференціали рівні то самі функції відрізняються на сталу. Про інтегрувавши рівність (1) маємо:
Якщо нам вдається в лівій частині знайти первісну , а якщо звідси знайдемо y=ц(x,c) то будем мати загальний розв’язок. Рівняння виду
M(x)dx+N(y)dy=0- рівняння з відокремленими змінними.
- загальний інтеграл.
M1(x)N1(y)dx+M2(x)N2(y)dy=0 – рівняння з відокремлюваними змінними.
Поділимо на
Почленно проінтегрувавши отримаємо загальний інтеграл:
До рівнянь з відокремлюваними змінними зводяться рівняння виду: y’=f(ax+by+c)
позначивши ax+by+c=u через нову змінну u, звідси можна знайти:
б) Однорідна функція.
Функція двох змінних f(x,y) називається однорідною функцією степеня m, якщо для будь-яких x,y,л?0 має місце співвідношення:
f(лx,лy)=лmf(x,y).
Диф.р-ня першого порядку називається однорідним, якщо f(x,y) є однорідною функцією нульового степеня.
y’=(x,y) f(лx,лy)=л0f(x,y)=f(x,y); y’=f(лx,лy)= (2)
Права частина р-ня (2) залежить від відношення , тому введемо нову змінну y=ux; y’=u’x+u. Тоді р-ня (2) запишеться
u’x+u=f(1,u); Розв’яжемо відносно похідної:
u’x=f(1,u)-u
Відокремивши змінні отримаємо:
f(1,u)-u?0
F(u)=ln cx
Якщо останнє р-ня можна розв’язати відносно u, то можна знайти загальний розв’язок, якщо не вдається знайти первісну, то р-ня не розв’язується в нашій квадратурі. F(u)=ln cx
Оз-ня: Розв’язок диф.р-ня, який не одержується із загального розв’язку ні при жодному значені довільної сталої, назив. особливим розв’язком.
- р-ня такого виду зводяться до однорідного, якщо
Зробимо заміну, щоб позбутися сталих c1 і c2
x1=x+б; y1=y+в
Тоді:
-a1б-b1в+c1=0
-a2б-b2в+c2=0
якщо то с-ма має єдиний розв’язок.
якщо то рядки пропорційні
a1=a2k; b1=b2k a2x+b2y=z;
Диференціюючи останню р-сть отримаємо:
a2+b2y’=z’; y’=z’;
- рівняння з відокремленими змінними. M(x,y)dx+N(x,y)dy=0 – р-ня такого виду називається однорідним, якщо ф-ції M(x,y)і N(x,y)
є однорідними ф-ціями однакового степеня. Р-ня такого ж виду називається узагальнено однорідним, якщо при підстановці замість x ->л x, а замість y->лky і dy-> лk-1dy одержимо те саме р-ня. Узагальнено однорідне р-ня зводиться до однорідного р-ня, а дальше до р-ня з відокремленими змінними із відповідною заміною, число k в кожному випадку буде різне.
в) Лінійні р-ня.
Р-ня виду y’+p(x)y=Q(x), де p(x) і Q(x) – задані неперервні ф-ції називають лінійним р-нням першого порядку. Якщо Q(x)=0, то y’+p(x)y=0 назив. лінійним однорідним диф. р-ням. Якщо Q(x)?0, то р-ня називають лін. неоднорідним.
y’+p(x)y=0-р-ня з відокремлюючими змінними. Розв’язання:
Інтегруємо і отримаємо загальний розв’язок р-ня:
Розв’язати р-ня y’+p(x)y=Q(x) можна двома способами:
1-й Метод Лагранжа, шукаємо загальний розв’язок відповідного йому однорідного р-ня(коли Q(x)=0) і у загальному розв’язку сталу c вважають невідомою функцією:
; Загальний розв’язок:
2-й Метод Бернулі. y=u(x)v(x)-розвязок представляємо у вигляді добутку двох невідомих функцій. Підставимо y в р-ня y’+p(x)y=Q(x)
u’(x)v(x)+u(x)v’(x)+p(x)u(x)v(x)=Q(x)-згрупуємо 1-й і 3-й доданки:
v(x)[u’(x)+p(x)u(x)]+u(x)v’(x)=Q(x). (*)
Виберемо функцію u(х) такою, щоб u’(x)+p(x)u(x)=0.
Записуємо загальний розв’язок: , покладемо с=1 і отримаємо підставимо у (*)
підставивши знайдені функції u і v одержимо розв’язок.
г) Р-ня Бернуллі.
y’+p(x)y=Q(x)ym, m?0, m?1 – р-ня Бернуллі.
Р-ня Бернулі зводиться до лінійного р-ня заміною
y’+p(x)y=Q(x)ym| : ym?0
y’y-m+p(x)y1-m=Q(x); y1-m=z; z’=(1-m)y-my’;
Помножимо р-ня y’+p(x)y=Q(x)ym на (1-m)
(1-m)y’y-m+(1-m)p(x)y1-m=Q(x)(1-m)
Враховуючи заміну наше р-ня матиме вигляд:
z’+(1-m)p(x)z=(1-m)Q(x)
- загальний розв’язок р-ня Бернуллі.
Також розв’язок р-ня Бернуллі можна шукати у вигляді добутку двох функцій y=uv;
u’v+uv’+puv=Qumvm. Згрупувавши 1-й і 3-й доданки отримаємо:
v(u’+pu)+uv’=Qumvm. Вбираємо u, як розв’язок р-ня в дужках: u’+pu=0 ->
c=1; - р-ня з відокремлюваними змінними.
д) Р-ня в повних диференціалах.
M(x,y)dx+N(x,y)dy=0 (**) – називається р-ня повного диференціала, якщо ліва частина є диференціал деякої ф-ції двох змінних. d(u(x,y))=0 розвязок якого маєм зразу u(x,y)=c.
Для того, щоб р-ня (**) було р-нням повного диференціала необхідно і достатньо, щоб мала місце така рівність: (A)
Необхідна умова:
Використовуючи теорему Ейлера про рівність мішаних похідних продиференціюємо першу рівність по у, а другу по х:
1) 2)
приходимо до умови (А), якщо покласти, що N(x,y) і M(x,y) неперервно диференційовані в деякій області.
Достатність: Якщо рівність (А) виконується, M(x,y) є похідною по х.
(3)
В останній рівності появилась нова функція ц(у), продиференціюємо цю рівність по у: ; оскільки то
Використовуючи умову (А) одержемо:
; Є така властивість тоді
Підставимо межі N(x,y)=N(x,y)-N(x0,y)+ц’(y)
0= - N(x0,y)+ц’(y); N(x0,y)=ц’(y);
Підставивши в (3) знаходимо функцію u і розв’язок р-ня (**)
де функції M, N- неперервні.
Розвязок можна знайти і іншим способом:
Ейлер показав, що р-ня виду (**) завжди можна звести до р-ня в повних диференціалах домноживши обидві частини цього р-ня на функцію ц(х, у). Ця функція називається інтегрувальним множником.
Задача відшукання інтегрувального множника спрощується, якщо його шукати у вигляді функції однієї змінної, однак вже тоді не кожне р-ня виду (**) можна звести до р-ня в повного диференціала.
Домноживши обидві частини р-ня (**) на ц(х):
ц(х)M(x,y)dx+ц(x)N(x,y)dy=0 – застосуємо до цього р-ня умову (А)
Оскільки ліва частина останньої рівності є ф-цією тільки від х, якщо права частина цієї ф-ції є теж ф-цією від х, то для знаходження ф-ції ц(х) ми можемо почленно проінтегрувати.
, якщо виконується умова:
; с=1 – інтегрувальний множник,
Подібним чином можна шукати інтегрувальний множник, але як функцію від у:
ш(y)M(x,y)dx+ш(y)N(x,y)dy=0
Для знаходження інтегрувального множника ш(у) ми одержали диф. р-ня, розв’яжемо його відносно похідної:
ліва ф-ція залежить тільки від у і якщо права буде теж тільки від у то для знаходження інтегрального множника ш(у) можна почленно проінтегрувати.