1
Математичне моделювання
Особливості економетричних моделей, їхня статистична база
Математичне моделювання є вираженням процесу математизації наукового економічного знання. Математика, проникаючи в сут-ність економічної науки, приносить із собою точність та універсаль-ність розв'язків, строгість і довершеність наукових концепцій. З розвитком математики, електронної обчислювальної техніки, загальнометодологічних та економічної наук дедалі ширше викорис-товують математичні моделі.
Математична модель об'єкта (процесу, явища) містить у собі три групи елементів: 1) характеристику об'єкта, який потрібно визначити (невідомі величини), 2) характеристики зовнішніх (щодо модельованого об'єкта) умов, які змінюються, 3) сукупність внутрішніх параметрів об'єкта.
Множини умов та параметрів X і А можуть розглядатись як екзо-генні величини (тобто такі, які визначаються поза рамками моделі), а величини, що належать вектору У, — як ендогенні (тобто такі, які визначаються за допомогою моделі).
Залежно від способу вираження співвідношень між зовнішніми умовами, внутрішніми параметрами та характеристиками, які мають бути знайдені, математичні моделі поділяються на дві групи: струк-турні та функціональні.
Структурні моделі відбивають внутрішню організацію об'єкта: його складові частини, внутрішні параметри, їх зв'язок з «входом» і «виходом» і т. ін. Розрізняють три види структурних моделей.
У моделях першого виду всі невідомі величини подаються у вигляді явних функцій від зовнішніх умов і внутрішніх параметрів об'єкта.
У моделях другого виду невідомі визначаються одночасно із сис-теми рівнянь, нерівностей і т. ін.
В імітаційних моделях невідомі величини визначаються також одночасно із вхідними параметрами, але конкретний вигляд співвід-ношень невідомий.
Моделі першого і другого типу можна розв'язати з допомогою чисель-них алгоритмів. Можливості побудови таких моделей дуже об-межені. Для розв'язування другої моделі, яка не зводиться до задачі першої, необхідно мати спеціальний алгоритм, за яким не тільки зна-ходять розв'язки, а й виявляють загальні властивості розв'язків, які не залежать від конкретних параметрів задачі.
Імітаційні моделі не зводяться до чітко визначених математич-них задач, а тому потрібно знаходити особливі способи для одер-жання розв'язків. Такі моделі виникають при спробах дати матема-тичний опис особливо складних об'єктів (складних систем). Для дослідження цих об'єктів (систем) використовуються порівняно нові математичні методи: теорія випадкових процесів, теорія ігор та ста-тистичних рішень, теорія автоматів і т. ін. Активну роль у процесі такого моделювання відіграють ЕОМ.
Імітаційні моделі не мають чіткого зображення внутрішньої ор-ганізації (структури) об'єкта, і тому їм належить проміжне місце між структурними та функціональними моделями.
Основна ідея функціональних моделей — пізнання сутності об'єкта через найважливіші прояви цієї сутності: діяльність, функ-ціонування, поведінку. Внутрішня структура об'єкта при цьому не вивчається, а тому інформація про структуру не використовується. Функціональна модель описує поводження об'єкта так, що задаючи значення «входу» X, можна дістати значення «виходу» У (без участі інформації про параметри):
У = А(Х).
Побудувати функціональну модель — означає знайти оператор А, який пов'язує X і У.
Відмінності між структурними та функціональними моделями мають відносний характер. Вивчення структурних моделей дає одночасно цінну інформацію про поводження об'єкта. З іншого боку, при вивченні функціональних моделей необхідно сформулювати гі-потези »про внутрішню структуру об'єкта.
Економетричні моделі належать до функціональних моделей. Вони кількісно описують зв'язок між вхідними показниками еконо-мічної системи (X) та результативним показйиком (У). У загальному вигляді економетричну модель можна записати так:
Y = f(X, U)
де X — вхідні економічні показники; и — випадкова або стохастична складова.
Показники X найчастіше бувають детермінованими. Адитивна складова и є випадковою змінною, а отже, з огляду на те, що залеж-на змінна У залежить від u, вона також є стохастичною. Звідси впливає висновок: екопометрична модель є стохастичною.
Побудова і дослідження економетричних моделей мають ряд особливостей. Ці особливості пов'язані з тим, що економетричні моделі є стохастичними. Вони кількісно описують кореляційно-регресійний зв'язок між економічними величинами. Отже, щоб побуду-вати економетричну модель, необхідно:
1) мати достатньо велику сукупність спостережень даних;
2) забезпечити однорідність сукупності спостережень;
3) забезпечити точність вхідних даних.
Багатофакторна економетрична модель. Застосування методу 1 МНК для оцінки вектора параметрів альфа.
Економетрична модель – функція або система функцій, що описує кореляційно-регресійний зв’язок між економічними показниками один чи декілька з яких є залежними змінними, а решта незалежними змінними, включаючи стохастичну залежність.
Матричний вигляд економетричної моделі
У=ХА+Е
У – вектор залежної змінної
Х – вектор незалежної змінної
А – вектор оцінки параметрів
Е – стохастична складова. Яка акумулює діє усіх факторів, які не ввійшти в модель.
Матричний запис системи нормальних рівнянь
Х*?ХА=Х*У
Оцінка параметрів
А=(Х*Х)^(-1)Х*У
Оцінки параметрів мають такі властивості:
незміщенність
обгрунтованність
ефективність
Оцінки залежать від вибірки. Чим вона більша, тим точніші наші оцінки. Не зміщення вибіркова оцінка – це вибіркова величина.
Чим більша вибірка, тим краще ми пояснюємо вибіркову оцінку.
3. Поняття часового лагу. Моделі з лагами
Для багатьох економічних процесів є типовим той факт, що ефект від впливу одного показника на інший виявляється не відразу, а поступово, через деякий період часу. Це явище називається лагом (запізненням). Кількісний вираз взаємозв'язку між капітальними вкладеннями і введенням основних фондів, між затратами виробни-чих ресурсів і обсягом виробництва, між доходами і витратами і то-що має базуватись на врахуванні запізнення впливу, або лагу.
Вимірювання зв'язку між економічними показниками з вра-хуванням лагу виконується на основі побудови економетричної моделі розподіленого лагу:
Коефіцієнти а], і = 0,1,2, 3..., називаються коефіцієнтами лагу, а послідовність а = { а]у і = 0,1,2, 3...} — структурою лагу.
Якщо економетрична модель включає не тільки лагові змінні, а й змінні, що характеризують поточні умови функціонування еконо-мічних систем, то така модель називається узагальненою моделлю розподіленого лагу і записується у вигляді
Оскільки параметри ах стосуються однієї і тієї самої лагової змінної, що впливає на залежну змінну