Отже, алітерацію як одну з найважливіших ознак азбучного вірша, було втрачено з «вини» Григорія Назіанзина, котрий, очевидно, орієнтувався лише на акровірш. Інакше відсутність алітерації в «Алфавітарі» пояснити важко, адже, як запевняє А. Олесницький (посилаючись при цьому на той же 119-й псалом), її «легко можуть помітити в тексті навіть ті, хто не знає старозавітної мови» [17, 36]. Кирило ж, який хоч і знав єврейську мову [17, 37], та орієнтувався, очевидно, лише на твір Григорія Назіанзина, «пройшов» повз цю ознаку давньоєврейської поезії. В результаті азбучний вірш певною мірою втратив цю свою істотну естетичну прикмету.

Далі настав етап транслітерації глаголичного оригіналу «Азбучної молитви» кирилицею [17, 37]. Потім була здійснена її спеціальна переробка з богословською та ідеологічною метою... [17, 37] Отже, було не до алітерації.

І все ж сліди алітерації подекуди збереглися в азбучному вірші.

Скажімо, в тексті азбучного вірша, надрукованому в книзі Й. Добровського, на який посилається І. Франко, найбільш алітерованими виявляються рядки, що відповідають літерам Д, З і С (тут літери повторюються більше двох разів):

Да вдохнетъ в срдци моемъ слово...

Ho mh? ин? пространно слово данже...

Руц? свои выспрь възд?ю прсно... [17, 37]

У рядках, що відповідають літерам В, Г, S, Р, С і Т названі літери повторюються по двічі.

У текстах, доданих до статті Е. Г. Зикова, в обох редакціях алітеровані такі рядки: Д, З і Р:

Да въдъхнеть въ сръдъце ми слово...

Нъ мън? нын? пространо слово даждь...

Роуц? бо свои гор? възд?ю присно... [17, 37]

У рядках В, Г, S, 3, П, С і Т алітерація проявляється слабо – літери також повторюються по двічі.

Інша картина спостерігається в текстах, доданих до статті Н. С. Демкової та Н. Ф. Дробленкової. В першій редакції азбуки «Азъ есмь всему миру св?т» алітерованими виявилися рядки-літери В, С і X:

В?даю всю тайну человеческоую...

Слово твое истинно есть...

Хероувимі предстояху со страхом...;

(в останньому рядку-літері є навіть внутрішня рима: «Хероувимі предстояху со страхом»), менш алітерованими – Г, S, М, П, Т; у другій – алітерованим є тільки рядок-літе-ра В («Вижу всю тайну человеческую...»), менш алітеровано S, M, P і С. В азбуці «Азъ преже о господ? боз? начинаю въщати» алітеровано: S, K, Р, C i T:

Зило бо законъ его и св?т стезям моим...

Како владыческая любы человеколюбив и присваяетны

Покой сынъ всей твари принесе от отца посылаемъ...

Слово пророкъ зъбыстся и апостолы проповїдася.

Твердость святыя троица оувидехом воплощениемъ владычнемъ...;

менш алітеровано З і Ш. В азбуці «Азъ есмъ богъ» алітеровано В, П, С, Т і Ш:

Видех всь мир...

Пилатоу мя предаете...

Слово безаконно возложисте на мя.

Тростію по глав? мя бысте...

Што ми отв?щаете въ второе пришествіе...;

в азбуці «Аз есмь богъ первый» алітеровано: Д, К, M, H, C. T

Добрым и достойным...

Како ли кто не сохранит, осужденъ будет...

Мысляще на мя злая,

Нашедше на мя захот?сте мя оубити.

Словом слепых просветих.

Тверда камени водыцы не непустих вам...

Розкішною в плані алітерації є «Азбука об Адаме»: тут алітеровано В, Г, Д, Л, P і С:

Воведе его в рай, по едему на Востокъ,

Глагола ему от всего древа яже, а от единого же ему – запретие.

Доброту древа вид?въ Адамъ, прельстися...

Люди бо, наречены быте плод чреве своего,

преступлениемъ запов?ди предастъ сотон?.

Рц?те, пророци, славу божию, хотящю на земли от девы родитися.

Слово бо красное, Адамово ж нел?пство на крестї разрю...

слабше – З, H і Ш, на відміну від інших азбук тут у рядках А й О ці літери звучать не лише в першому слові: «Азъ наречется Адам; Во отмщю ти, сотоно» (цікаво, що цей рядок навіть не було потреби починати на О, настільки сильно ця голосна звучить у ньому).

Варто звернути увагу на, так би мовити, нетематичну алітерацію окремих рядків азбучних віршів. Скажімо, рядок Т у вірші «Азъ преже о господь бозъ начинаю въщати»: «Твердость святыя троица оувидехом воплощениемъ владычнемъ» – міг би «прикрасити» й літеру В, а рядок С – «Слово пророкъ зъбыстся и апостолы проповъдася» – одразу і П й О. В азбуці «Азъ преже со господь...» рядок-літера И міг би достойно ілюструвати літеру С: «И на всяку мудрость помыслъ ихъ простирается». Чи в «Азбуці про Адама» [17, 38]:

И сниде господь во щбразії сына божия;

симъ бо словом пишеться Ісусъ, возва и глаголя...,

де виразною є «тема» літери С. Приклади можна множити.

Отже, незважаючи на численні редагування, переписування та інші операції, під перами окремих «авторів», чутливих до евфонічності поезії, ці суто шкільні твори набували додаткової милозвучності, стрункості й довершеності.

В епоху бароко алфавітна модель побудови літературних творів набула нових форм і різновидів. Її покладено в основу «Вінця божої матері» Лазаря Барановича, «Вертограда» Симсопа Полоцького, «Алфавіту єретиків» Іоанникія Галятовського, «Приповістей» Климентія Зіновієва, «Алфавіту...» Іоанна Максимовича, «Разговору...» Григорія Сковороди, численних акровіршевих творів, зокрема панегіриків, серед яких одним із найцікавіших є «Имнологія» (1630) Памва Беринди, Тарасія Земки та ін. Більше того, алфавіт в епоху барокко сприймався навіть як модель світу (ідея, запозичена від Середньовіччя та Ренесансу) [17, 38].

Та вже в XVII-XVIII ст. азбучний вірш став предметом пародіювання для «нищих» студентів:

Коли я, панове, першого дня пришол до школи,

Дали міні їсти і пити доволі:

Зараз мене пан дяк до себе узяв,

Аж третього дня книжку у руки дав

І сказав міні першу літеру: