Двері розуму свого відкрийте,

Коли нині ви придбали зброю,

Що кують її Господні Книги

На погибель головам лукавим.

Хто збагне священних літер мудрість...

Душу укріпить тому Христос

Святі Апостоли й Пророки...

А хто їхнє Слово промовляє,

Здатен буде ворога здолати,

Богові явити перемогу,

Уникаючи гнилизни плоті,

Плоті, що живе, немов у сні,

І не впавши, а достойно ставши

Одесную від Престолу Божого,

Коли Він з вогнем народи судить,

З ангелами радісно поставши,

Бога Милостивого величить

У навчанні книжному і співі,

Славлючи людинолюбця Бога!

Через те Йому навіки слава,

І хвала, і честь навіки Богу,

Іменем Отця й Святого Духа

І од тварі всякої навік.

Амінь. [10, 115-117]

Висновки

Отже, «Костянтинова абеткова молитва» – твір водночас і абсолютно оригінальний, незвичайний, і глибоко фундаментальний, тобто такий, що є наріжним каменем нашої духовної культури. Оригінальний – тому що це справді найперший віршовий твір, відомий у слов'янських мовах. Нічого давнішого у слов'янській поезії ми не знаємо: датується він IX століттям по Різдві Христовому. Фундаментальний – тому що фундаментом, підвалинами культури є книжна писемність, а фундаментом книжної писемності І: абетка (алфавіт, азбука). Віршована абеткова молитва слов'ян написана у формі акростиха, тобто кожен новий рядок вірша-молитви починається новою літерою абетки, від початку до самого її кінця.

«Абеткову молитву» ретельно досліджували видатні вчені Слов'янщини – О. Бодянський, І. Срезневський, О. Соболевський, а найбільше – Великий Каменяр Іван Франко. Зміст молитви виразно поділяється на п'ять частин. У першій автор звертається до Бога і прохає його послати на землю Святого Духа для проповіді Божого Слова. У другій частині автор говорить про слов'янське плем'я, готове прийняти християнство. У третій частині автор молить Бога дарувати йому сили та мудрості, аби він міг довершити нелегку справу – проповідь Слова Господнього серед слов'ян. У четвертій частині йдеться про перешкоди, що їх людська слабість ставить на шляху високого призначення поста-проповідника. П'ята, остання частина з'ясовує, що автор готується йти до людей, щоб вони зробилися культурним народом і збагнули Божу науку.

Хто ж був автор «Абеткової молитви»? Тут думка вчених не є одностайною. Відомо, що автора звали Костянтин, але в історії південних слов'ян IX століття було двоє Костянтинів, кожен з яких міг бути автором вірша. Перший – це Костянтин (Кирил) Солунський, первовчитель слов'ян, який разом зі своїм братом Методієм створив кириличну абетку, що нею ми користуємось і сьогодні, хоч і в трохи зміненому вигляді. Другий – це Костянтин Преславський, учень і послідовник Костянтина (Кирила) та Методія. Остаточної ясності в цьому питанні досі немає.

Українською мовою «Костянтинову абеткову молитву» зі старослов'янської переклав свого часу Іван Франко, а вже в наші дні Роман і Лубківський. їхні переклади становлять велику цінність, але є у них і один істотний недолік: при перекладі не дотримано форми акростиха, тобто не вийде абетки, якщо читати згори вниз перші літери кожного рядка.

Новий переклад Дмитра Білоуса – взірець віртуозного і натхненного переборення формальних труднощів, з якими не впоралися названі вище перекладачі. Відтепер «Костянтинова абеткова молитва» в усьому своєму блиску, в усій повноті свого високого смислу та звучання набуває прав громадянства в сучасній українській мові, літературі, духовній культурі.

Література

1. Возняк М.С. Історія української літератури. У двох книгах: Навч. вид. – Львів, 1994. – Кн. 2. – 560 с.

2. Грушевський М.С. Духовна Україна. – К.: Либідь, 1994. – 34 с.

3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 1991. – Т. 7., Т. 8

4. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6-ти т. 9 кн. – Т. 5. Кн. 2 / Упоряд. і приміт. С.К. Росавецького. – К.: Либідь, 1995. – 256 с.

5. Дзюба О.М., Павленко Г.І. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні (X – середина XVII ст.): Посібник-довідник. – К.: «АртЕк», 1998. – 200 с.

6. Дорошенко Д.І. Історія України в 2-х т. Т. 1-2. – К.: Глобус, 1991. – 349 с.

7. Драгоманов М.П. Вибране. / Упоряд. Р.С. Міщук.– К.: Либідь, 1991.– 688 с.

8. История русской литературы: в 4-х т. – Т. 1. – Ленинград: Наука, 1980. – 810 с.

9. Історія української літератури: У 8 т. – К: Наук. думка, 1968. – Т. 1. – 534 с.

10. Костянтин-Кирил або ж Костянтин Преславський “Молитва абеткова” // Всесвіт. – 1993. – № 9-10. – С. 115-121.

11. Крип’явич І. П. Історія української культури. – Київ: Либідь, 1999. – 650 с.

12. Мишанич О. В. Українська література XVIII ст. // Українська література XVIII ст. – К. : Наук. дум­ка, 1983. – С. 5–28.

13. Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій В.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. – К.: Наукова думка, 1991.

14. Полонська-Василенко Н. Історія України: в 2-х т. Т. 2. – К.: Либідь, 1992. – 608 с.

15. Радзикевич В. Історія української літератури. – у 2-х т. – Т. 1. – Детройт, 1987. – 249 с

16. Сулима М.М. «Азбучна молитва» Костянтина Преславського // Слов’янське віче. – 1996. – № 3. – С. 125-128.

17. Сулима М.М. До питання про особливості азбучних віршів XI-XVIII ст. // Писемність Київської Русі. Становлення української літератури. – К.: Наукова думка, 1988. – С. 32-40.

18. Франко І. [Причинки до історії церковнослов'янської літератури] Костянтинова азбучна молитва  //