2.1. Поняття інтелектуальної власності

Інтелектуальна діяльність була властива розумним істотам від моменту їх появи. Проте в економічному обігу результати інте-лектуальної діяльності взяли участь тільки в кінці XVIII ст.

Перше згадування про інтелектуальну власність сягає часів Великої французької революції XVIII ст., коли поширення набу-ла теорія природного права. Відповідно до останньої все зробле-не людиною, чи то матеріальні об'єкти, чи то результати творчої праці, визнається її власністю. А сама людина має виключне пра-во розпоряджатися результатами власної творчої праці.

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Інтелектуальна (англ. Intellectual property) - у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

Основу інтелектуальної власності становлять галузі ав-торського та патентного права, проте вони не вичерпують це по-няття, оскільки воно охоплює також право на торговельну мар-ку, комерційне найменування, географічне зазначення, комер-ційну таємницю.

Термін «інтелектуальна власність» застосовують у правових доктринах розвинених країн і в міжнародно-правових угодах, про-те внутрішнє законодавство більшості країн не містить поняття інтелектуальної власності.

2.2. Поняття права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності охороняє великий спектр прав різного характеру. Деякі з них, що є результатом інтелекту-альної творчості, визначають як її стимул і винагороду, інші, чи йдеться про інтелектуальну творчість, чи ні, надають із метою ре-гулювання конкуренції між виробниками.

Право інтелектуальної власності належить до нематеріальних цінностей. У широкому розумінні право інтелектуальної влас-ності означає закріплені законом права, що є результатом інте-лектуальної, творчої діяльності у промисловій, науковій, літера-турній і художній галузях.

Породження людського розуму, такі як ідея, що стоїть за ви-находом, музичний твір або торговельна марка, не можуть, на відміну від матеріальних об'єктів, бути об'єктом охорони від ви-користання іншими особами через той факт, що хтось ними во-лодіє. Після того як результат інтелектуальної, творчої діяльності стає надбанням суспільства, творець не в змозі здійснювати кон-троль за його використанням.

Цей основоположний факт, а саме нездатність охороняти об'єкт шляхом самого лише володіння ним, є наріжним каменем законодавства в галузі права інтелектуаль-ної власності. До того ж це право відносять не до матеріального об'єкта, у якому може бути втілений результат інтелектуальної діяльності, а до породження людського розуму як такого.

2.3. Специфіка права інтелектуальної власності

Процеси розумової діяльності як такі перебувають за межами правового регулювання. Результати ж цієї діяльності, що містять елементи творчості, стають об'єктами правового впливу.

Спільним для цих об'єктів є те, що вони мають ідеальну приро-ду, тобто є нематеріальними, проте можуть бути втілені у фізичні (матеріальні) предмети, які становлять певну економічну цінність.

Відповідно до ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності - це право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної діяльності, визначе-ний законом.

Не кожний результат творчої діяльності визнають об'єктом права інтелектуальної власності, а лише той, який охороняють ЦК та інші закони України про інтелектуальну власність. Результа-ти творчої діяльності, які з тих чи інших причин не стали об'єктом охорони права інтелектуальної власності, можуть бути визнані об'єктами цивільного права. За законом до об'єктів права інте-лектуальної власності можна віднести торговельні марки та інші нетрадиційні об'єкти, які прирівняно до перших та які охороняє право інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немай-нові та майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права визначає закон.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків, передбачених законом. Суб'єкт майнового права інтелектуальної власності може з власної волі відмовитися від нього або погодитися на його обмеження.

2.4. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

Правовий режим власності, який традиційно пов'язаний із тілесними об'єктами і включає правомочність володіння, корис-тування та розпорядження цими об'єктами, не можна беззасте-режно застосовувати до нематеріальних результатів розумової діяльності. Він прийнятний лише для матеріальних носіїв резуль-татів творчості. Тому до продуктів інтелектуальної творчості за-стосовують режим виключних прав, який полягає в тому, що тільки творці цих продуктів, за винятком випадків, прямо зазначених за-коном, мають право користуватися та розпоряджатися ними.

Володілець має безстрокове й абсолютне право на матеріаль-ний об'єкт, у той час як виключне право на об'єкт інтелектуаль-ної діяльності є строковим і в передбачених законом випадках може зазнавати обмеження. Виключне право на результат інте-лектуальної діяльності обмежене у просторі, а право на творчий результат нерозривно пов'язане з особою творця.

Економічна функція у права інтелектуальної власності така сама, як і у звичайного права власності. Проте юридичний інстру-ментарій, застосовуваний для захисту, інший.

Право власності — це володіння, користування та розпоряд-ження майном, система правовідносин, які закріплюють і охоро-няють належність майнових благ і зміст права власника на на-лежне йому майно, способи та межі здійснення цього права.

Поняття «право інтелектуальної власності» вживають у двох зна-ченнях: як цивільно-правовий інститут і як сукупність суб'єктивних прав творця на результат його інтелектуальної, творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності як цивільно-правовий інсти-тут - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, використання й охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Суб'єктивне право інтелектуальної власності - це право суб'єкта на володіння, користування та розпорядження належним йому відпо-відно до закону результатом інтелектуальної, творчої діяльності.

2.5. Правова охорона інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність є досить гострою проблемою сучас-ного суспільства у зв'язку з великою кількістю випадків неправо-мірного використання результатів інтелектуальної діяльності, які охороняє закон, та інших порушень