При цьому обіг інтелектуальної власності має свої особливості. Так, правоволоділець передає іншим особам не саму інтелекту-альну власність, а право користуватися нею.

2.13. Інтелектуальна власність і поняття володіння та користування

Щодо нематеріальних благ, якими є всі продукти інтелекту-альної діяльності, незастосовна правомочність володіння: не мож-на фізично володіти ідеями й образами. Не можна прямо застосо-вувати до нематеріальних об'єктів і майнову правомочність ко-ристування.

Науково-технічні об'єкти та художні образи можуть бути вод-ночас у користуванні необмеженого кола суб'єктів.

3. ОСНОВНІ ІНСТИТУТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1. Загальні положення

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає за-кріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяль-ності у промисловій, науковій, літературній і художній галузях.

За усталеною традицією інтелектуальну власність поділяють на промислову власність і авторське право.

Промислова власність передбачає охорону винаходу за допо-могою патентів, захист певних комерційних інтересів за допомо-гою законодавства про торговельні марки та комерційні найме-нування, а також законодавства про охорону промислових зразків.

Авторське право надає авторам та іншим творцям творів (на-ука, література, мистецтво) певні права дозволяти або забороня-ти протягом обмеженого періоду часу використовувати їхні твори в той чи інший спосіб. З авторським правом тісно пов'язані суміжні права.

3.2. Авторське право та суміжні права

Авторське право стосується творів. У більшості європейських мов англійський термін «копірайт» (дослівно право на виготов-лення копій) заміняє словосполучення «авторське право». Термін «копірайт» наголошує на дії, яку щодо літературних або художніх творів може здійснювати тільки сам автор або інша особа з його дозволу. Мова йде про виготовлення примірників твору. Термін «авторське право» наголошує на особі творця літературного або художнього твору, підкреслюючи, що автор має певну право-мочність щодо свого твору.

Суміжні права зазвичай об'єднують три різновиди прав: права виконавців на виконання, права виробників фонограм на фоно-грами та права організацій ефірного мовлення на радіо- та те-левізійні програми.

3.3. Патенти та споріднені поняття

Патенти на винаходи. Винахід - це таке оригінальне технологічне (технічне) вирішення (втілення ідеї), яке дозволяє на практиці розв'язати певну проблему в області техніки, і відповідає умовам патентоздатності. Тому, відповідно до законодавства у сфері винахідництва, для того, щоб яка-небудь ідея могла стати об'єктом правової охорони (бути патентоспроможною), вимагається, щоб вона була новою у тому значенні, що не було ніяких відомостей про те, що вона вже була опублікована, або публічно використана; повинна бути неочевидною у тому значенні, що не виникла б у будь-якого фахівця відповідної області промисловості, якби його попросили знайти рішення даної конкретної проблеми; повинна бути відразу придатна для застосування у промисловості в тому значенні, що вона може бути вироблена або використана промисловим способом.

Іншими словами - винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

Об’єктам промислової власності державна охорона надається документом, який зветься патентом, і видається Державним департаментом інтелектуальної власності.

Патент – це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід, корисну модель, або промисловий зразок.

Патентами охороняються: продукти - пристрої, речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин або тварин; способи - процеси здійснення дій у будь-якій сфері технології над матеріальними об'єктами за допомогою матеріальних засобів; результати творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Об’єкт, який охороняється патентом, повинний бути новим у тому значенні, що не було ніяких відомостей про те, що об’єкт вже був опублікований, або публічно використаний.

Обов’язковою умовою патентоздатності такого об’єкту також є його промислова придатність у тому значенні, що він може бути використаний у промисловості, або в іншій сфері діяльності.

Патенти видаються на термін років (патенти на винаходи) і 10 років (деклараційні патенти на корисні моделі і промислові зразки).

20-річний і 10-річні патенти, у рівній мірі, охороняють виключне право їх власника.

Визначивши об’єкт, на який передбачається отримати охорону, необхідно вибрати потрібний вид цієї охорони, і того, на кого буде оформлений охоронний документи, тобто – хто буде власником об’єкту, а значить, і власником виключних на нього прав.

Патентовласниками в Україні можуть бути як юридичні так і фізичні особи, або групи осіб.

Корисні моделі. Другий спосіб охорони винаходів полягає в реєстрації або видачі патенту на корисну модель.

Корисна модель — таке нове і промислово придатне конструктивне втілення ідеї, яке дозволяє на практиці розв'язати певну проблему в області техніки.

Поняття «Корисна модель», в патентному праві України, відноситься як до пристрою, так і до способу та речовини.

Корисна модель є новою, якщо сукупність її істотних ознак не відома з рівня техніки, тобто будь-яких опублікованих у світі відомостей про засоби того ж призначення, що і заявлена корисна модель, а також відомостей про їх застосування в Україні, що стали загальнодоступними до дати пріоритету корисної моделі.

Корисна модель є промислово придатною, якщо вона може бути використана у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Промислові зразки. Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Об’єктом промислового зразку може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Умовами патентоспроможності промислового зразку є новизна та промислова придатність.

3.4. Засоби індивідуалізації товарів і послуг

Товарні знаки та торговельні марки. Під товарним знаком розуміється відмітне позначення, що ідентифікує визначені товари чи послуги, вироблені чи надані конкретною особою чи підприємством.

Товарні знаки застосувалися здавна – ще з тих часів, коли ремісники позначали свої вироби, ставлячи на них власні підписи, або певні знаки