прав інтелектуальної власності.
Наявність ефективної правової охорони інтелектуальної діяль-ності визнано важливою умовою динамічного розвитку економі-ки будь-якої країни, оскільки правильна державна політика в цій галузі стимулює творчу діяльність.
На відміну від звичайних товарів продукти творчої діяльності, якщо їм не забезпечено спеціальну правову охорону з боку держа-ви, не в змозі приносити їх володільцям гарантованого прибутку. Після того як продукти творчості стають відомими суспільству, вони перестають бути об'єктами володіння однієї або кількох осіб. За відсутності спеціальної правової охорони кожний член суспіль-ства, маючи необхідні економічні ресурси, міг би використати їх для одержання прибутку, тому засобом запобігання такій ситуації є інститут виключного права на продукти творчої діяльності.
2.6. Інститут виключного права
Під виключними правами розуміють тільки майнові права. Сам термін «виключне право» походить з часів середньовіччя, коли окремим особам як виняток із загального права надавали деякі права. Буржуазна система, проголосивши загальну рівність, ска-сувала поняття виключного права, проте нині щодо об'єктів інте-лектуальної власності воно відродилося.
Виключне право - це абсолютне право на нематеріальний об'єкт. Виключне право виконує для нематеріальних об'єктів ту саму функцію, що й право власності для матеріальних об'єктів, хоча вона і не вичерпує значення першого.
2.7. Строковість права інтелектуальної власності
Володілець права інтелектуальної власності має виключні по-вноваження щодо використання відповідного об'єкта протягом певного строку, встановленого державою. Тобто право інтелек-туальної власності має строковий характер.
Строки, протягом яких діють виключні права на результати інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації, розрізня-ють залежно від виду об'єкта інтелектуальної власності або засо-бу індивідуалізації. їх встановлює ЦК або спеціальне законо-давство.
Після закінчення певного строку, встановленого законодав-ством, зазначені об'єкти стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди правоволодільця та виплати відповідної винагороди. При цьому слід дотримуватися особис-тих немайнових прав творців об'єктів інтелектуальної власності, які є невідчужуваними та діють безстроково.
2.8. Специфіка результатів інтелектуальної діяльності
Об'єкти інтелектуальної власності нематеріальні, їх можуть одночасно використовувати кілька осіб. Такі об'єкти є результа-тами або виявленнями розуму.
Всі об'єкти інтелектуальної власності мають вартісну оцінку, як і інші результати людської праці. Особа, здійснюючи інтелек-туальну діяльність, реалізує свою правочинність володіти, кори-стуватися та розпоряджатися результатами цієї діяльності. Ви-никле право за своєю правовою природою абсолютне: ніхто не має права порушувати його.
2.9. Інтелектуальна та промислова власність
Інтелектуальну власність слід відрізняти від промислової, яка, будучи складовою першої, характеризується тим, що її об'єкти знаходять застосування у виробничій діяльності (винаходи, про-мислові зразки тощо).
Поняття «промислова власність» було вперше вжито в тексті ст.1 Паризької конвенції про охорону промислової власності на Гаванській конференції 1925 р. Для об'єктів права промисло-вої власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об'єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об'єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як прави-ло, патентним відомством).
Необхідність спеціальної реєстрації об'єктів промислової влас-ності зумовлена тим, що для них на відміну від творів, які охоро-няє авторське право і для яких переважне значення має форма втілення, важливіший зміст. Якщо форма твору унікальна і за за-гальним правилом не може бути відтворена іншою особою, то об'єкти промислової власності можуть створити незалежно одна від одної кілька осіб. У зв'язку з цим необхідна реєстраційна сис-тема, яка засвідчила б першість творця.
Охоронні документи (патент, свідоцтво) діють протягом пев-ного строку, по закінченні якого об'єкти промислової власності стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди правоволодільця і без виплати винагороди. Разом із тим, деякі права (наприклад, право на позначення найменування то-вару) не мають часових обмежень.
2.10. Об'єкти права інтелектуальної власності
Традиційно інтелектуальна власність охоплює дві правові сфе-ри: авторське право та промислову власність.
Авторське право надає авторам та іншим творцям інтелектуаль-них творів (наука, література, мистецтво) певні права, відповідно до яких вони можуть протягом обмеженого періоду часу дозволя-ти або забороняти використовувати їхні твори в той чи інший спосіб. З авторським правом пов'язані суміжні права (права виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення).
Промислова власність передбачає охорону винаходу, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства про комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазна-чення, а також законодавства про промислові зразки, компону-вання (топографії) інтегральних мікросхем, сорти рослин і поро-ди тварин, комерційну таємницю.
Відповідно до ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності інтелектуальна власність містить права щодо:
•
літературних, художніх і наукових творів;
•
виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- та те-левізійних передач;
•
винаходів у всіх галузях людської діяльності;
•
наукових відкриттів;
•
промислових зразків;
•
товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень;
•
захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях».
Відповідно до ст. 420 ЦК до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:
•
літературні та художні твори;
•
комп'ютерні програми;
•
компіляції даних (бази даних);
•
виконання;
•
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мов-лення;
•
наукові відкриття;
•
винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
•
компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
•
раціоналізаторські пропозиції;
•
сорти рослин, породи тварин;
•
комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (зна-ки для товарів і послуг), географічні зазначення;
•
комерційні таємниці.
2.11. Суб'єкти права інтелектуальної власності
Суб'єктами права інтелектуальної власності є передусім творці об'єктів права інтелектуальної власності (автори, виконавці, ви-нахідники тощо). Творцем інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Вона є первинним суб'єктом права інтелектуальної власності, що на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб -правонаступників, які є похідними суб'єктами права інтелекту-альної власності.
2.12. Інтелектуальна власність і зобов'язальне право
Результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалі-зації можуть бути предметом різних зобов'язальних правовідно-син, і у зв'язку з цим на
