Досліджуючи природу податків, вчені-економісти XVIII-XIX століть підкреслювали такі їхні особливості:

необхідність, яка зумовлена існуванням держави. Податки - це частина доходу від землі та промисловості, яку піддані віддають державі (Д. Рікардо);

законність і відповідність доходам — податки розглядали-ся як періодичні, встановлені законом внески громадян, зроб-лені ними відповідно до їхніх доходів на потреби держави (Л. Штейн);

обов'язковість — податки — це примусові платежі;

перерозподільчий характер — за допомогою податків пе-рерозподіляється національний дохід (А. Вагнер).

Найвичерпніше визначення податків було запропоноване у XIX ст. німецьким професором А. Вагнером, який писав, що "Налоги суть принудительньїе взносьі частньїх хозяйств, отчасти идущие на покрьітие общественньїх (государствен-ньіх) расходов, отчасти являющиеся средством изменения распределения народного дохода".

Підставою для стягнення податків вважалося існування та діяльність держави, зокрема надання нею таких послуг, як ос-віта та охорона здоров'я населення, підтримка непрацюючих членів суспільства, охорона правопорядку, захист кордонів тощо. У XVIII — на початку XIX ст. принцип "послуги — від-шкодування" був визнаний головною мотивацією щодо зби-рання податків. На основі цього доходили висновку: окремі члени суспільства повинні платити податок пропорційно одержаним вигодам від тих послуг, що надає держава.

Проте поширення ідей справедливого оподаткування, су-мірного з доходами платників, змусило економістів відмови-тися від обгрунтування податків як плати за державні послу-ги та надати перевагу принципу платоспроможності, який характеризується залежністю суми сплачених податків від розмірів доходів платників. Отже, податки, побудовані за та-ким принципом, є засобом перерозподілу доходів між багати-ми та бідними членами суспільства.

Нинішні системи оподаткування передбачають застосу-вання двох зазначених вихідних підстав для обкладання, хоча сфера дії у них різна. Принцип платоспроможності частіше застосовується у загальнодержавному оподаткуванні. Держава вирішує макроекономічні проблеми, піклується про добробут населення та організовує оподаткування на основі реальної здатності населення сплачувати податки. Для місцевого опо-даткування більшою мірою характерно застосування принци-пу "послуга — відшкодування", адже саме на рівні місцевих господарств найпомітнішим є безпосередній зв'язок між сплатою податків і цілями, заради яких вони стягуються.

У конкретних територіальних громадах люди задовольня-ють майже усі свої найважливіші потреби: користуються пос-лугами лікувальних, освітніх, побутових та інших закладів, використовують засоби сполучення та зв'язку, відпочивають у спеціально облаштованих місцях тощо. Для населення подат-ки асоціюються з необхідністю оплати цих послуг. Крім того, очевидним постає взаємозв'язок між величиною податку і рівнем та якістю послуг, які надаються місцевими властями.

Зусилля багатьох вчених ще за часів виникнення фінансо-вої науки були спрямовані на пошук можливих форм поєд-нання зазначених двох мотивацій для податків, на обгрунту-вання засад оптимального оподаткування. А. Сміт у 1776 р. у фундаментальній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" визначив чотири основні правила оподат-кування. Так, він писав, що:

по-перше, всі громадяни повинні брати участь в утриман-ні уряду пропорційно своїм доходам, які вони одержують під захистом та опікою держави. Тобто, треба дотримуватися рів-ності оподаткування;

по-друге, податки повинні бути чітко визначені, а не до-вільні. Це означає встановлення строків сплати, способів пла-тежу, сум податків, зрозумілих для платника та всіх інших осіб;

по-третє, податки повинні стягуватися тоді та в такий спосіб, щоб це було вчасно та зручно для платника. Ця необ-хідна умова оподаткування передбачає зручність справляння;

по-четверте, кожен податок має бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понад той дохід, який він приносить у скарбницю, тобто забезпечити дешевизну справляння податків. Великі витрати на збирання податку роблять сам податок недоцільним.

У ХІХ ст. класичні засади обкладання були розвинуті та доповнені. Швейцарський економіст С. де Сісмонді обгрунтував за-стосування в обкладанні неоподатковуваного мінімуму дохо-дів (згідно з нинішньою термінологією). Крім того, важливим правилом оподаткування він вважав те, що податки не повин-ні спріияти відтоку багатства з країни.

Загальновизнаними з боку нинішньої фінансової науки є такі вимоги щодо системи оподаткування:

Економічна ефективність, яка полягає у тому, що по-даткова система не повинна перешкоджати ефективному роз-поділові ресурсів.

Адміністративна простота — податкова система повин-на бути простою та відносно недорогою.

Гнучкість — здатність швидко (в деяких випадках — ав-томатично) реагувати на зміну економічних обставин.

Політична відповідність — податкова система повиннабути спроектована так, аби індивіди були переконані у до-цільності своїх податкових виплат.

Справедливість — податкова система повинна бути справедливою до всіх індивідів.

Законом України "Про систему оподаткування" визначено засади побудови та призначення вітчизняної системи оподат-кування, які значною мірою зумовлені основними напрямка-ми сучасної фінансової політики України, а також віддзерка люють найважливіші проблеми у сфері оподаткування. Зако-ном зокрема зазначено, що основними принципами системи оподаткування є:

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності за допомогою введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток вироб-ництва;

обов'язковості — впровадження норм щодо сплати подат-ків і зборів та встановлення відповідальності платників подат-ків за порушення податкового законодавства;

рівнозначності та пропорційності у справлянні податків з юридичних осіб через вилучення певної частки від одер-жаного прибутку, сплата рівних податків за однакових роз-мірів прибутку, пропорційно більших податків із більших прибутків;

рівності - недопущення проявів податкової дискриміна-ції, застосування однакового підходу до всіх суб'єктів госпо-дарювання;

соціальної справедливості, тобто надання підтримки ма-лозабезпеченим верствам населення за допомогою запровад-ження обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого та прогресивно-го оподаткування громадян, які отримують високі доходи;

стабільності — забезпечення незмінності податків, зборів, їхніх ставок, пільг протягом бюджетного року;

економічної