Платниками податку можуть бути й неризиденти, тобто особи, які є громадянами інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України.Резидентами і неризидентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, проте при розгляді питань оподаткування до-ходів фізичних осіб ці терміни застосовуються лише щодо фі-зичних осіб.

Фізична особа є резидентом насамперед тоді, коли постій-но проживає в Україні.Якщо особа має місце постійного проживання також в іно-земній державі, вона вважається резидентом, якщо має тісні особисті чи економічні зв'язки, тобто центр життєвих інтересів в Україні.

У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр жит-тєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або Ті реєстрації як су-б'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, то фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином .України.

Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин Ук-раїни має також громадянство іншої країни, то з метою оподат-кування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кор-доном, передбаченого законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на те-риторії України, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Самозайнята особа — це платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професій-ну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприєм-ницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність — діяльність, шо полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, ху-дожній, освітній або викладацькій діяльності так само, як діяль-ності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адво-катів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які прирівнюються до найманої особи.

Наймана особа — фізична особа, яка безпосередньо влас-ною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітУ ної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються працедавцем.

Фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприєм-ницької діяльності та надає послуги іншій особі в межах цивіль-но-правового договору, прирівнюється до найманої особи з від-повідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору перед-бачають надання таких послуг чи робіт на постійній та регуляр-ній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та отримання усіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням або нснаданням, та-кою іншою особою — замовником послуг або робіт.

Не вважається з метою оподаткування найманою фізич-на особа, яка передоручає виконання зазначеної трудової функції третім особам як за згодою її працедавця, так і без такої згоди.

Працедавець — юридична особа, її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво або фізична осо-ба — суб'єкт підприємницької діяльності, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки зі сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд опла-ти праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Якщо платник податку не відповідає наведеним вище вимо-гам, то він є нерезидент і сплачує податок з доходів, отриманих на території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує дохо-ди з джерелом їх походження з території України і має дип-ломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаєм-ності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержува-них ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Якщо платник податку помирає або визнається судом по-мерлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податко-вий період справляється з активів такого платника податку (на-рахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ

Цей Закон визначає розміри та порядок плати за викорис-тання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність плат-ників та контроль за правильністю обчислення і справляння зе-мельного податку.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки зе-мель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, спла-чують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орен-дна плата.

Плата за землю запроваджується з метою фор-мування джерела коштів для фінансування заходів щодо раці-онального використання та охорони