На території України є на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені грязьові вулкани на захід та південь Севастополя в акваторії Чорного моря (рис. 2.1.). Серед діючих грязьових вулканів виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Діючі грязьові вулкани пов’язані з зонами активного Південно-Азовського розлому. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Активізація грязьових вулканів у зоні Південно-Азовського розлому сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки.[5]

Рис. 2.1. Карта розміщення грязьових вулканів Керченського півострова.

Грязьові вулкани першої групи знаходяться у склепінчастих частинах антиклінальних нафтових структур (Апшеронський, Таманський, Керченський півострови). Зокрема, на Керченському півострові грязьовий вулканізм є наслідком наявності антиклінальних складок, в ядрах яких залягають пластичні глини. Гази, які вириваються з глибин 5-7км по розривних порушеннях (метан, вуглекислий газ, сірководень), викидають на поверхню перем’яту глинисту масу з уламками різних гірських порід (брекчію), яка утворює поля вулканічних сопок. Грязьові вулкани розміщені поодинці або групами зі спільним живильним осередком. Найбільша активність грязьового вулканізму Керченського півострова припадає на минулі геологічні епохи, переважно на неоген. Виверження постійно діючих вулканів відбувається спокійно. Вони знаходяться в овальних улоговинах, на дні яких підносяться конуси з глинистої брекчії заввишки 1,5-2,0м, і мають грязьові озера. Періодично діючі вулкани вивергають значні маси густої брекчії один раз на кілька або десятки років. Виверження відбувається впродовж кількох діб, супроводжується вибухами, локальними землетрусами, іноді самозайманням газу. У рельєфі – це конічні горби або похилі підвищення заввишки до 60м. Згаслі грязьові вулкани спостерігаються у викопних відкладах. Із багатьма з них пов’язані прогини, заповнені вапняками та вулканічною брекчією, що утворилися внаслідок виносу з надр продуктів виверження, деякі з них зайняті озера (у Криму – Чокрацьке, Тобецьке, Узунларське та ін.).[11]

Великі грязьові вулкани мають діаметр 5-6км і досягають 400-500м заввишки. Так, периметр основи вулкана Горлая Могила на березі Таманської затоки сягає 3км.

Грязьові вулкани другої групи під час виверження викидають вулканічний попіл, насичений водою.

Булганацьке грязьовулканічне вогнище|осередок| знаходиться|перебувати| в 8-10км. північніше м. Керч, на схід від озера Чокрак, на південному крилі Бондаренківської антикліналі, в безпосередній близькості від берега Азовського моря. Він займає|позичати,посідати| площу|майдан| в 4кмІ, причому в центральній його частині|частка| розташований|схильний| величезний грязьовулканічний солончак (рис. 2.1.2.).

рис. 2.1.2.

Рис. 2.1.2. Грязьовулканічний солончак.

Його глибина перевищує 25 - 30м, центральна частина|частка| безперервно вирує|бурлити| і поставляє на поверхню більше 100 м3/сут. вуглеводневих газів і близько 5000л рідкої грязі|грязюка,бруд| ( Шнюков і ін., 1986). У північній частині|частка| вогнища|осередок| розташовуються сальзи або сопки Андрусова, Павлова, Тіщенко, Абіха, Вернадського, в південній частині|частка| - сопки Обручева, Булганака і Ольденбургського, а на заході - Трубецького і Шилова. Найкрупніша сопка Андрусова підноситься|височіти| над місцевістю на 5 - 7м, має діаметр підстави|основа,заснування| в 300м і майданчик кратера в 50м. Геологічна будова|споруда| району, прихованого Булганацьким полем грязьобрекчії, багато в чому неясно. Е.Ф.Шнюков припускає,|передбачати| що тут існували синклиналі, яка прихована могутнім чохлом сопкових брекчій. Також тип грязьових вулканів представлений|уявлений| синклиналями Керченського п-ова, що втиснули, і порсугелями Челєкіна. Синклиналі, що втиснулись, є грязьовулканічною структурою другого порядку|лад|, зазвичай|звично| ускладнюючою присвоючою частиною|частка| антиклиналі; тут по розломах, що обмежують жерло вулкана, здійснюється опускання частини|частка| грязьовулканічної споруди, в якій чергуються сопкові брекчії і нормальні осадові|осадовий| відкладення. Такі провали особливо типові для грязьових вулканів і складок Керченського півострова, хоча зустрічаються також в межах західно-кубанського прогинання і у ряді|в ряді| інших грязьовулканічних провінцій миру|світ|. Ще в позаминулому столітті|вік| Н.А.Головкінській припустив|передбачив|, що такі вторинні|повторний| опускання ділянок структури пов'язані з виверженням великої маси грязьобрекчій і відповідним спадом об'ємів|обсяг| порід на глибині. В даний час|нині| після|потім| робіт К.А.Прокопова, Г.А.Личагіна, а також Е.Ф.Шнюкова прийнято рахувати, що грязьовий вулканізм забезпечує надлишок маси грязьобрекчій на поверхні і дефіцит її на глибині; унаслідок|внаслідок| ситуації, що створилася, починається|розпочинається,зачинається| формування кільцевих розломів і грабенів, що залучають до процесу опускання фрагментів нормально залягаючих осадових|осадовий| відкладень, грязьобрекчій і обвалів|оповзень|. У розвитку переважної більшості грязьових вулканів можна виразно|чітко| розрізнити три стадії: 1) стадію формування грязьовулканічного вогнища|осередок|, обумовлену особливостями розвитку елізіонної системи; 2) стадію виверження грязьового вулкана, що в значній мірі|значною мірою| відображає|відбивати| склад і умови залягання грязьовулканічного вогнища|осередок|; 3) стадію пасивної грифонно-сальзової діяльності, видозмінюючі наслідки виверження грязьового вулкана і що готує наступне|такий| його виверження.[3]

Перша стадія протікає на тлі|на фоні| акумуляції терригенно-глинистих відкладень, поглиблення западин і надходження|вступ| флюідогенерирующих глин в області підвищених температур і тиску|тиснення|. При цьому первинні властивості захоронюючих глин зумовлюють ті співвідношення компонентів у флюїдах грязьовулканічного вогнища|осередок|, які грають велику роль у визначенні типу виверження і навіть морфогенетичного типу грязьового вулкана; в