Керченський півострів – східний виступ Кримського півострова Кримській області. Омивається Азовським (на Пн.) та Чорним (на Пд.) морями, що з’єднуються Керченською протокою. Простягається із заходу на схід на 90км. Площа – 2850кмІ. Довжина берегової лінії 292км. Берегова лінія розчленована затоками (Арабатська затока, Казантіпська затока, Феодосійська затока) і бухтами (Керченська бухта); є миси. Переважають абразійно-обвальні, абразійно-бухтові, абразійно-скидові вирівняні та первинно-акумулятивні деградовані береги. Висота до 189м. Рельєф Пн. і пн.-сх. частин півострова горбисто-пасмовий, на пд.. зх. – рівнинний. Складається з глин, вапняків і маргелів. Багато діючих, періодично діючих і згаслих грязьових вулканів (Джау-Тепе, Восходівський, Булганацька група грязьових вулканів). Корисні копалини: залізна руда, флюсові вапняки, гіпс та ін. Є мінеральні джерела. В узбережній частині – солоні озера (Комиш-Бурунське озеро, Чокрацьке озеро, Тобечицьке озеро, Узунларське озеро та ін.). Поширені степові ландшафти. Заказники Астанінські Заплави та пам’ятка природи Джау-Тепе (обидва – республіканського значення). На Керченському півострові – місто Керч.[1]
2. ГЕОЛОГІЧНІ ОБ’ЄКТИ АР КРИМ
2.1. Грязьові вулкани як об’єкт геотуризму
Грязьовий вулкан (сальза), (рос. грязевой вулкан, сальза, макалуба, анг. mud volcano, air volcano, macaluba, нім. Schlammvulkan m, Salse f) – геологічні утворення над тріщинами в осадових відкладах, що вміщають поклади газу з високим тиском. З ними пов’язане постійне або періодичне виверження грязьових мас, горючих газів тощо. Грязьові вулкани переважно приурочені до регіонів, де у розрізі присутні глинисті породи, галечники, відклади підводних зсувів, глини, піски та неконсолідовані осади, тобто породи, що є характерними для молодих, наприклад, теригенних відкладів. На поверхні грязьові вулкани виражені у вигляді грязьових конусів, що мають кратери, через які періодично або безперервно викидається газ. Окремі конуси або групи конусів можуть займати територію у десятки км2, а їх висота може сягати 300-400м, хоча, як правило, вона не перевищує перших десятків або кількох метрів. Діаметр основи грязьових вулканів – до 5-6км. Більшість грязьових вулканів, особливо, найбільші з них, утворюються у місцях розвитку антикліналей, тектонічних розривів або діапірових складок. Найчастіше грязьові вулкани виникають над антиклінальними структурами, у верхній частині розрізу яких залягає потужна пачка спресованих глин. У суху погоду глини зневоджуються і розтріскуються. Якщо тріщини досить глибокі, через них починає виділятися газ. У процесі підйому з надр він змішується з глиною і пластовою водою, що призводить до утворення грязі, яка викидається на поверхню. У діяльності грязьових вулканів виділяють 2 стадії: експлозивну (короткочасна з досить сильними виверженнями) і грифонну (більш тривала і більш спокійна в проміжках між виверженнями). Виверження грязьових вулканів супроводжується потужними викидами газів (г.ч. метану та його гомологів), твердих уламків та грязюки, які іноді підіймаються на висоту до декількох км. У грифонну стадію з грязьових вулканів повільно витікає рідкий бруд, іноді густа маса перем’ятої породи - сопкова брекчія. Наявність йоду і брому у водах грязьових вулканів та сірководню в газах надає грязям цілющих властивостей.[11]
Грязьові вулкани в Криму (рис. 2.1.1.) розташовані|схильний| майже тільки|лише| на Керченському півострові.
Рис. 2.1.1. Вигляд кримського грязьового вулкану .
Зовні грязьові вулкани дуже подібні до справжніх, проте відрізняються від них значно меншими розмірами та продуктами виверження. Під час їх виверження викидаються глинисті породи, насичені водою й перетворені на грязь різної текучості. Залежно від причин виникнення грязьові вулкани можна поділити на: 1) пов’язані з виділенням горючих газів; 2) пов’язані з проявами магматичного вулканізму і зумовлені викидами магматичних газів. Грязьові вулкани є досить широко поширеним геологічним явищем. Виверження починаються з вибуху газів в кратері, руйнування пробки|корок| кратера і надходження|вступ| на поверхню потоків напіврідких грязьобрекчій. Одночасно |із| жерла вулкана викидаються тверді уламки і |брила| порід, |незрідка| |походить| самозагорання вуглеводневих газів і над кратером |появляться| полум'я, що горить. Його висота може досягати декількох сотень метрів. Маси грязьобрекчій, що містять|утримувати| великі кількості води, нафти, сірководня і розсіяних|неуважний| сульфідів, розтікаючись на площі|майдан|, надбудовують старий конус. При цьому об'єми|обсяг| твердих викидів величезні. Виверження вулкана зазвичай|звично| триває декілька днів, супроводжується|супроводитися| землетрусом, могутнім підземним гулом і |інколи| розпадається на окремі фази, протягом яких переважають то одні, то інші продукти грязьовулканічної діяльності. Пізніше вулкан надовго затихає. На майданчику кратера його з'являються|появлятися| численні|багаточисельний| сальзи і грифони, що безперервно поставляють на поверхню рідку грязь|грязюка,бруд|, газ, воду, а іноді|інколи| і нафту. Тут у|в,біля| кожного джерела, що пробивається на поверхню, відкладається маса щільних глинистих кірок|скоринка|, які нарощуючись, перетворюються на мініатюрну подібність|подоба| вулкана. Такі сальзи розмірами не більше 2-3м заввишки зустрічаються в кратерах у величезних кількостях. Одночасно на схилах вулканічного конуса починається|розпочинається,зачинається| окислення і ерозія грязьовулканічних споруд. Сірі і зеленувато-сірі глини, що містять|утримувати| розсіяні|неуважний| сульфіди окислюються|окислятися| і перетворюються на бурі, червонувато-бурі породи, збагачені гідроксидами заліза і марганцю. Схили покриваються мережею|сіть| глибоких ярів (баран косів), радіально розташованих|схильний| по відношенню до майданчика кратера; по ним переміщаються як глибинні води вулканів, що поступають|надходити| з|із| грифонів і
