Гази, особливо в основній магмі, виділяючись з неї, утворюють пузиристу пуромагму і можуть захоплювати її по тріщинам або трубоподібним каналам до земної поверхні. При цьому, якщо магма малов'язка, то виділення газів і переміщення основної магми відбуваються досить легко і швидко. У кислій же магмі унаслідок її більшої в'язкості виділення газів набагато повільніше. Крім того, при утворенні тріщин в крівлі магматичного вогнища в ньому раптово зменшується тиск, завдяки чому починається сильне виділення з магми розчинених в ній газів, які захоплюють з собою магму, що виливається потім на поверхню Землі достатньо пористою або пузиристою лавою.

Магма і зосереджені у верхній частині вогнища пори води і газ, що знаходяться під великим тиском, починають поступово охолоджуватися, унаслідок чого кристалізується магма і зменшується її об’єм, але у зв'язку з цим посилюється виділення газів, що скупчуються у верхній частині вогнища. Цей процес, створюючи сильний тиск газів у верхній частині вогнища, триває до моменту утворення тріщин. При цьому тиск газів у верхній частині вогнища сильно зменшиться, а тиск газів магми, що кристалізується, спочатку стане рівним тиску газів у верхній частині вогнища, а потім і більше його. Відбудеться бурхливе виділення газів, як би скипання магми, що кристалізується, і в результаті почнеться виверження магматичної речовини, що знаходиться у момент виверження в трьох агрегатних станах, - газоподібному, рідкому і твердому.

Основними рушійними силами вибухових вивержень є гази. В результаті яких же причин вони відбуваються? Магматичні вогнища, якщо в них наблюдається виверження, є і вулканічними вогнищами. Вони, мабуть, містять різні кількості газів, серед яких переважає пара води. Вибуховість магми залежить від її в'язкості і частково кислотності, а головним чином від кількості газів і створюваного ними тиску, а в деяких випадках від складу гірських порід, з якими магма і гази стикаються.[7]

Активна діяльність Джау-Тепе зафіксована ще в середньовічних переказах. Катастрофічне виверження в кінці XVII в. знищило селище на схилі гори. Виверження в XVIII в. сформувало конус вулкана в нинішньому вигляді. Виверження 1914 р. були короткочасним, тривали всього 20 хвилин. Жителів селища розбудив сильний грім. На висоту до 40... 60м з вулкана викидалися скупчення грязі розмірами в зростання людини. Виник грязьовий потік завдовжки 420...460, шириною 120 і завтовшки до 2м. Над вулканом піднялися біла хмара пари і темний стовп диму. Температура грязі була +12...12,5°С при температурі повітря +16°С. На вершині сопки утворився провал завглибшки 4,5 і поперечником 40...50 м.

Виверження Джау-тепе відбувалися також в 1925, 1927 і 1942 рр. У подальший час Джау-тепе активності не проявляв.[12]

2.4. Їх опис, характерні особливості

Розглянемо групу вулканів Карадаг. Карадаг – гірський массив у сх. частині Головного пасма Кримських гір, у межах Судацького району Кримської області. Лежить на узбережжі Чорного моря, до якого обривається крутим уступом. За походженням – де згаслий вулкан юрського періоду. Висота до 577м (Свята гора). Являє собою гірську групу, що включає кілька крутосхилих хребтів (Карагач, Хоба-тепе, Магнітний хребет, Кок-Кая) та куполоподібних вершин. Складається з лав і туфів, трапляються лавові потоки, брекчії, дайки, мінеральні жили, вулканічні бомби. Поширені оригінальні форми вивітрювання (башти, стовпи, піски). Багатий на виробне каміння (знайдено понад 50 мінеральних утворень – відмін кварцу). Для масиву характерне поєднання лісової (дуб пухнастий, граб східний, яловець високий та ін.), лісостепової та субсередземноморської рослинності. Основними частинами Карадага являються Береговий хребет довжиною 5км (найвища точка Хоба-тепе — 440м над рівнем моря) і уособленна Свята гора (577м), які складаються із різноманітних вулканічних порід і туфів. У берегових обривах висотою 220... 240м і у гірських кручах оголені сильні потоки лав монолітного, глибокого будівництва, пласти і лінзи вулканічних туфів. Ця шарова товщина прорізана внедреніями лави у вигляді розсипчастих куполовидних і плитовидних тіл. Тут в серединоюрську епоху (150.170млн. років назад) діяли вулкани Хоба-тепе і Свята гора. Спочатку на дно моря виливалися легко розтікаючі лави щитовидного вулкану Хоба-тепе висотою більше 600м і поперечником близько 4км. На іншому етапі виверження відбувалося на суходолі, сформувавши шаровий конус із туфів і лав висотою 700…800м поблизу невеликих паразитичних вулканів, виливавши невеликі потоки лави. Два могутніх вибуха знищили вершину вулканічного конуса. Далі в жерло вулкану уввійшла лава, упровадилася лава, утворивши свого роду "пробку". Вулканічна діяльність почала затухати, циркулюючи в лавах і туфах гарячі водні розчини залишили після себе мінеральні жили з кварцем, сердоліком, кальцитом і іншими мінералами. На третьому етапі діяв вулкан Свята гора заввишки 500...600м, складений короткими потоками лав кислого складу і вулканічними куполами і трасами (звареними вулканічними туфами кислого складу). Що піднялися з вулканічного вогнища гарячі гази і вода утворили в трасах скупчення морденита (мінерал з групи цеолитов). Що відбувалися пізніше деформації земної кори зрадили положення викопних вулканів, потоки лав і пласти туфів зайняли похиле положення, а Свята гора розломами була розділена декілька частин. Біля східного підніжжя – курорт Фланерське. Карадазьке відділення Біології південних морів інституту. З 1963 – пам’ятка природи республіканського значення, з 1979 – Карадазький заповідник.[1,13]

Самий найбільший в Криму масив виверження порід – Аюдаг. Масив виник в серединоюрський період (близько 160млн. років назад) при внедренії магми (розплавленого тіла в глибині Землі) в піщано-глинисті породи таврійської серії. . Не пробившись до поверхні, магма застигла під товщею