Унікальна знахідка твердого вуглеводня у виверженій породі У вивержених породах, що виникли при застиганні вогненно-рідкої магми, вуглеводні не утворюються. Тим дивовижніше за знахідку твердого вуглеводня в порожнечах порфиритів мису Партеніт в однойменному селищі на Південному березі Криму. Невеликий мис правильної куполовидной форми утворився при впровадженні магми основного складу в глини і пісковики таврійської серії. Масив вивержених порід отпрепарирований від вміщаючих гірських порід і, разом з тим, не зруйнований. Його зовнішня частина складена порфиритами з округлими пустотками поперечником до 2...3 см, заповненими молочно-білим кварцем, кальцитом і іноді чорним блискучим мінералом середньої твердості. Це і є мінерал антраксоліт. Ззовні він нагадує антрацит, в полум'ї свічки не горить, в органічних рідинах не розчинимо. По хімічному складу — вуглеводень (зміст вуглецю 90,0...91,8 масових відсотка, водню 3,33...3,81%). Антраксоліт виник при впровадженні магми в навколишні темні, багаті органікою, глинисті породи. При високій температурі органічна речовина глин переганялася, потрапляла в гідротермальні розчини і потім відкладалася в порожнечах зовнішньої частини масиву разом з кварцем і кальцитом.[13]
. Булганакські вулкани влаштувалися в улоговині площею в 3кмІ. Булганацька група грязьових вулканів приурочена до округлої улоговини площею 4кмІ. Висота до 65м. Включає сопки: Андрусову сопку, Обручеву сопку, Вернадського, Павлова, Центральне озеро та ін., що діють постійно, активізуючись узимку. Продукти виверження вулканів – гази (головним чином метан), глиняна брекчія з уламками сидериту та інших порід. Грязьова сопка Центральне озеро (найбільша) викидає до 100мі газу і понад 5 тис. л розрідженої грязі за добу. До Булганацької групи грязьових вулканів приурочені поклади бору; сопкові брекчії використовують при виготовленні керамзиту, розріджену грязь – з лікувальною метою. Найбільш могутній в Булганакській групі - вулкан Андрусова, або, як його ще називають, сопка Андрусова. Кратер цієї сопки досягає в діаметрі 50метрів, але існує там і безліч маленьких сопок. Всі вони постійно вирують, вивергають грязь і газ. А в центрі всієї цієї дихаючої улоговини знаходиться озеро, що постійно міняє свої розміри і контури. Правда, бродити серед грязьових вулканів потрібно акуратно - зазівавшись, модно по коліно піти в грязь. Але не більше того - ніхто з людей в грязьових вулканах ніколи не тонув. ГРЯЗЬОВІ СОПКИ імені академіків Н.І.Андрусова, В.А.Обручева, В.І.Вернадського Три заповідні грязьові сопки на північному сході Керченського півострова названі на честь видатних учених - геологів і географів, що багато років проводили дослідження в Криму. Кожна з сопок має свої особливості. На основному конусі сопки Андрусова розташовуються, немов набряклі нирки, часом до 10-15 грифонів - дочірніх кратерів. Під час виверження 1927 років з сопки вилилося близько 10 тисяч кубічних метрів грязі. Один із великих грязьових вулканів на Керченському півострові. Має форму зрізаного конусу заввишки 7м, у діаметрі до 150м. Складається з уламків сидериту пісковиків, вапняків та інших порід. Схилі порізані ярами і вимоїнами. У центральній частині вулкану – кратер діаметром до 15м, з якого періодично відбувається виверження грязьових мас. За проміжок години між виверженнями вона висихає і розбивається на полігональні окремості. На поверхні конуса Андрусевої сопки постійно діють грифони (окремі невеликі центри виверження, до 5-12 щорічно), що виділяють гази, воду і грязь. Пам’ятка природи місцевого значення. Сопка Вернадського рясно виливає грязі з своєрідного грязьового "озерця". У міру висихання і вивітрювання грязь буріє і розтріскується, утворюючи обширні поля багатокутників, званих тут земляною чечевицею. Сопка Обручева, одна з найбільших на півострові, підноситься над місцевістю на 20метрів. Сопкова грязь - брекчія - висихаючи і розтріскується, утворює своєрідні полігональні утворення.
Це крупний горб, підведений над навколишньою рівниною на 60м з абсолютною відміткою вершини 119м. У нижній частині прорізаний численними ярами. Грязьовий вулкан складений шарами сопкової брекчії. Площа грязьовулканічних відкладень — 1,5 кмІ, об'єм 55 млн. мі. Вулкан відноситься до склепінної частини Вулканівської антикліналі. Джау-Тепе на кримськотатарському означає "вражья гора", по версії Н. Н. Клепініна — вершина, що "закінчується". Активна діяльність Джау-Тепе зафіксована ще в середньовічних переказах. Катастрофічне виверження в кінці XVII в. знищило селище на схилі гори. Виверження в XVIII в. сформувало
