конус вулкана в нинішньому вигляді. Виверження 1914 р. були короткочасним, тривали всього 20 хвилин. Жителів селища розбудив сильний грім. На висоту до 40... 60м з вулкана викидалися скупчення грязі розмірами в зростання людини. Виник грязьовий потік завдовжки 420...460, шириною 120 і завтовшки до 2м. Над вулканом піднялися біла хмара пари і темний стовп диму. Температура грязі була +12...12,5°С при температурі повітря +16°С. На вершині сопки утворився провал завглибшки 4,5 і поперечником 40...50 м. Виверження Джау-Тепе відбувалися також в 1925, 1927 і 1942 рр. У подальший час Джау-Тепе активності не проявляв.
Дау-Тепе – найбільший грязьовий вулкан Керченського півострова. Має форму асиметричного горба, абсолютна його висота 119,8м. Грязьовий вулкан являється геологічною пам’яткою природи республіканського значення (з 1975). Рослинність представлена типчаково-ковиловим степом.[3,13]
2.5. Специфіка їх відвідування
Відвідування грязьових вулканів Кримської області зокрема Керченського півострова можливе у літній, весняний і осінній періоди року. Відвідування їх є досить небезпечним, адже ми не знаємо коли вулкани можуть проснутися, коли вони можуть дати про себе знати. Можна проводити екскурсійні маршрути по даним геооб’єктам, це досить цікаво, адже не кожний день людина може побачити такий витвір мистецтва. Бродити серед грязьових вулканів потрібно акуратно - зазівавшись, можна по коліно піти в грязь. Але не більше того - ніхто з людей в грязьових вулканах ніколи не тонув, не це Грімпенська трясовина, що засмоктує під землю.[4]
Грязьові вулкани Криму цікаві і з ще однієї точки зору, скажімо так, споживчій. У продуктах вулканічних вивержень присутній бір - сировина, що цінується не тільки в медицині, але і в сталеливарній промисловості (добавка бору в сталь додає їй особливу міцність).
Між іншим, до Великої Вітчизняної війни на місці одного з грязьових вулканів стояв борний заводик, причому випаровували бір на газі, який викидав все той же вулкан. До речі, німці під час окупації Керченського півострова цим заводиком дуже цікавилися, навіть намагалися реанімувати його. А на Чокрацькому озері знову таки до Великої Вітчизняної була грязелікарня.
Колись там діяв грязьовий вулкан, після загасання якого утворилися високоякісні лікувальна грязі і сірчановодневі джерела - унікальне в лікувальному відношенні поєднання.
Сьогодні Чокрацьке озеро забуто і покинуте, хоча тут можна було б побудувати лікувальний комплекс. Поки ж грязьові вулкани сприймаються лише як прикра перешкода - ні очисні споруди на цих болотах не можна побудувати (у радянські часи були такі спроби), ні для сільськогосподарських потреб пристосувати.
На самій же справі у нас в буквальному розумінні під ногами знаходиться клад, яким ми просто не уміємо скористатися.[11]
3. ТРУДНОЩІ І ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ГЕООБ’ЄКТІВ У ТУРИЗМІ
Ще з далеких 80-х років в пам'ять запали випуски новин про численні виверження на Камчатці і Курилах. Ключевськая сопка, гейзери - десь далеко, загадково і дуже небезпечно. А теплі береги Криму і Кавказу, хоч і обкреслені молодими горами, ну ні як не асоціюються з вулканами. Проте не бути їх тут не могло. І вони насправді є і в дуже великій кількості. Це і Фіолент, і Кара-даг, і Піляки, але від вулканічної діяльності нам залишилися тільки їх величні сліди. І про те, що тут були вулкани, нам підказують тільки дослідження геологів. Але не все так сумно. Є, виявляється, в Криму і все ще діючий вулкан. Та не один, і навіть не два-три, а цілих п'ятдесят!!!
Всіх їх об'єднує одна особливість. Є грязьовий вулкан - шукайте нафту або газ. Помічали скільки на Керченському півострові газових веж?! У Криму присутні два основні види вулканів - це грязьові фумароли (Булганакськіє джерела поблизу Керчі) і грязьові вулкани (до яких і відноситься сопка Джау-тепе).
Відвідаємо грязьовий вулкан Джау-Тепе. А не відмітити його не можливо. Подорожуючи уподовж Аккозського валу не можна не обернути увагу на конусовидну сопку, яка явно підноситься над навколишньою рівниною. Хоча неінформований мандрівник і пройде поряд не зупиняючись - сопка як сопка, тільки дивні сліди натікань на схилах можуть порушувати картину звичайного горба. Але ми те знаємо, що перед нами канал глибиною в 5кілометрів, який пов'язує поверхню з надрами. І хай в даний момент цей канал запечатаний «пробкою». (А це ще одна особливість грязьових вулканів. Він може сам себе запечатати і розвантажувати тиск тільки за допомогою виходу газу. От чому іноді над такими сопками виникають вогненні факели прямо із землі. Чи не тому назвали так Джау-тепе - «Враж’я гора»?!)
Указанні координати приведуть вас до таблички з назва сопки. Поряд, мабуть, стояла якась будка або сарай дослідників. Залишилася прямокутна бетонна яма, типу фундаменту. Ось вам і потрібно буде узяти стандартну коробку Аудіо диска (чому так, а тому, що піші туристи сюди не забрідають,) і його короткою стороною поміряти коротку сторону цього прямокутника. Ось адже забавний вигляд буде у шукачів скарбів. Зате потім з'являться які-небудь легенди. Типу, треба принести компакт-диск прикласти його до сопки і потім його слухати - і буде тобі щастя. :-) Не лайтеся сильно.[12]
До уваги туристів пропонується також відвідання найбільшої в Криму групи вулканів – Карадаг. Руїни двох стародавніх вулканів складають відособлений живописний гірський масив Карадаг площею 25 кв. км, розташований на березі Чорного моря між Коктебельськой і Отузськой долинами (у районі селищ Коктебель, Курортне і Щебетовка).
Найбільший в Криму масив вивержених порід - Аюдаг. Знаходиться на