У результаті прискоренню оборотності оборотних засобів зменшується потреба в них, щ0 дає змогу підприємству вивіль-

нити певну суму коштів з обороту. Розрізняють абсолютне та відносне вивільнення коштів.

Величина абсолютного вивільнення коштів з обороту (АВ'"''3С) внаслідок зміни оборотності оборотних засобів визна-чається за формулою

де О.зв - обсяг реалізованої у звітному періоді продукції за оп-товими цінами, грн.;

Дк - кількість календарних днів у звітному періоді; іоб.баз та і0б.зв - тривалість одного обороту оборотних засобів у базовому та звітному періодах відповідно, дні. Величину відносного вивільнення коштів з обороту.

Од.баз та (2д.зе - денна реалізація продукції у базовому та звіт-ному періодах відповідно, грн.

Прискорення оборотності оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати діяльності підприємства, зокре-ма на приріст прибутку та рівень рентабельності [39].

Суму приросту прибутку (або збитків) підприємства (ЛП), одержану внаслідок зміни оборотності його оборотних засобів, Подбаз - прибуток, одержаний підприємством від операцій-ної діяльності у базовому періоді, грн.;

Озв, (2баз - обсяги реалізації продукції у звітному та базово-му періодах відповідно, грн.;

Во.з.бт, Во.з.зв - вартість середньорічних залишків нормова-них оборотних засобів підприємства у базовому та звітному періодах відповідно, грн.

Зміна рентабельності підприємства (АК) під впливом ефективності використання оборотних засобів підприємства визначається за формулою

де Пп а те - прибуток від операційної діяльності у звітному пе-ріоді, грн.;

„

Во.ф.т - середньорічна вартість основних виробничих фон-дів підприємства у звітному періоді, грн.;

Во.з.зн - вартість середньорічних залишків нормованих обо-ротних засобів підприємства у звітному періоді, грн.; АВЦ"3С - сума абсолютного вивільнення оборотних засобів у результаті прискорення оборотності оборотних засобів під-приємства, грн.;

1.5 Зміст і форми фінансової діяльності туристичного підприємства

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків[7, 5].

Головний зміст фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

передбачає наступні джерела фінансування туризму.

"Туристична діяльність здійснюється за рахунок:

- власних фінансових ресурсів суб'єктів туристичної діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;

- позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;

- позабюджетних фондів;

- коштів фонду розвитку України, що формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;

- іноземних інвестицій;

- надходжень від туристичних лотерей;

- інших джерел, не заборонених законодавством України".

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Також розрізняють фінансування за рахунок власних і залучених коштів.

Важливою формою фінансування є кредит - платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов'язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами.

Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію. Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення обсягу продажу послуг чи продукції.

Оренда - спеціальна форма довгострокового кредиту, яка передбачає передачу майна в договірне строкове володіння і користування за прийнятну для обох сторін орендну плату[14, 21].

Поширеним у світовій практиці різновидом оренди с лізинг, коли орендодавець - лізингова компанія - купує об'єкти оренди у підприємств-виробників і передає їх в оренду на певних умовах.

Фінансова діяльність туристичного підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства є першою і найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

Отже, найприйнятнішим і найважливішим джерелом фінансування туристичної діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток - позитивний фінансовий результат основної діяльності туристичного підприємства. Це - різниця між грошовими надходженнями та повною собівартістю реалізованих послуг. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету комерційної (підприємницької) діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку.

Насамперед - загальний прибуток і прибуток після оподаткування.

Загальний прибуток - це прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим[10, 48].

Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально надходить у розпорядження підприємства, має поширену назву - чистий прибуток.

Останнім часом все частіше використовують такі поняття, як валовий, операційний та маржинальний прибуток.

Валовий прибуток -