4. Коефіцієнт реінвестування (капіталізації) чистого потоку грошових коштів (КРчгп) характеризується тією часткою коштів, яка направляється на розвиток підприємства.

Розглянуті показники можуть доповнюватися показниками рентабельності грошових вкладень в активи підприємства. Напри-клад, розраховується коефіцієнт рентабельності середнього залиш-ку грошових вкладень у короткострокові фінансові активи, а також коефіцієнт рентабельності середнього залишку накопичених інвес-тиційних ресурсів або довгострокових фінансових вкладень.

РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАЛУЧЕННЯ
ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ

3.1. Проблема залучення фінансових коштів на підприємствах
туристичної сфери

Будь-яке підприємство в нинішніх економічних умовах стикається з проблемою залучення додаткових фінансових коштів.

На сьогоднішній день існують наступні способи рішення даної проблеми:

1) позика в банку;

2) емісія цінних паперів;

3) залучення державних пільгових кредитів;

4) залучення іноземних інвестицій;

5) управління капіталом.

Розглянемо кожен з цих способів. На перший погляд здається, що найоптимальніший варіант - це позика в банку. Проте практика фінансового менеджменту показує, що для довгострокових проектів залучення кредитів навіть небезпечно. Річ у тому, що кредитна угода обов'язково включає жорстку схему платежів, що забезпечують повернення основної суми боргу і відсотків по кредиту. Тим часом новим, і тим більше вичурним проектам дотримання календарного графіка виплат може бути не під силу із-за проблеми ліквідності в перші роки. Тому для таких проектів переважнішим джерелом фінансування може служити акціонерний капітал.

Акціонерний капітал має більше плюсів в порівнянні з позикою в банку. Нове підприємство в перші роки може взагалі не виплачувати дивіденди, і це не викличе заперечень акціонерів, якщо прибуток не проїдається, а реінвестується в розвиток фірми, а це, у свою чергу, приводить до підвищення курсу її акцій і зміцнення позицій фірми на ринку.

Інша форма емісії цінних паперів - це ф'ючерсні контракти. У своєму класичному вигляді це поняття відноситься до біржової діяльності. Мета ф'ючерсних контрактів - страхування операцій з різними термінами платежу за послуги і самим отриманням цих послуг. Сенс торгівлі ф'ючерсами полягає в тому, щоб купити дешевше, а продати дорожче ф'ючерсний контракт. Виграш або програш існує у формі маржі по кожній операції і визначається по формулі:

М = Р * До * ( Ц - Цт), (1)

де М - маржа;

Р = 1 - для випадку продажу ф'ючерсу;

Р = -1 - для випадку покупки ф'ючерсу;

До - кількість контрактів;

Цт - поточна ціна контракту по операції;

Ц - середня ціна контрактів по всіх операціях, що мали місце протягом торгової сесії або дня торгівлі.

Середня ціна контракту у міру наближення до терміну виконання контракту наближатиметься до валютного курсу, який практично складається на валютному ринку. Ціна контракту в даному випадку - це курс валюти.

Важливо для розуміння сенсу ф'ючерсного контракту те, що при продажі ф'ючерсу продавець зобов'язується купити той або інший актив за ціною, яка встановлена в контракті. Аналогічно покупець контракту зобов'язується продати ф'ючерс за встановленою ціною.

Існує також і інша форма ф'ючерсних контрактів, яким властивий і інший економічний сенс.

Відкривається, наприклад, нова туристична фірма з хорошим потенціалом можливостей за поданням послуг, але у цієї фірми на першому етапі виникають серйозні проблеми із залученням додаткових фінансових коштів. Тоді вона випускає в продаж ф'ючерсні контракти із зобов'язанням за поданням туристських або рекреаційних послуг в терміни, вказані в контракті. Тобто гроші зараз, а послуги пізніше. Виграють обидві сторони: фірма отримує бракуючі оборотні кошти, а покупець страхується від коливання валютного курсу, отже, від зміни вартості турпродукту.

Негативні сторони емісії цінних паперів теж вельми ощутимі. За існуючим законодавством, підприємства не всіх організаційно-правових форм можуть проводити емісію акцій. Так товариства з обмеженою відповідальністю можуть випускати облігації, а ось акції - не можуть. Акціонерні об’єднання, у свою чергу, правомочні випускати акції, але знову ж таки з обмовкою: "...юридичні особи можуть здійснювати залучення на умовах терміновості, поворотності і платності ... тільки за наявності відповідної ліцензії, передбаченої законодавством для банків і кредитних установ або страхових або інвестиційних інститутів."

Інша перепона: "... випуск облігацій будь-яким емітентом допускається тільки після повної сплати його статутного капіталу, оголошеного на дату реєстрації проспекту емісії. Підприємство має право випускати облігаційні позики для публічного розміщення без поручительства або іншого забезпечення третіх осіб не раніше третього року свого існування і за умови публікації затверджених річних балансів за два роки, безпосередньо передуючих випуску позики, підтверджених незалежним аудитором в порядку, встановленому законодавством."

Слід також відмітити, що останнім часом у населення сильно підірвана довіра до різного роду акціонерних об’єднань, страхових компаній, фондам і т.д. Отже справа залучення засобів за допомогою емісії цінних паперів вельми складна і морочлива.

Отримати державний пільговий кредит будь-яке підприємство, звичайно ж, не відмовилося б. Проте кредити держави видаються лише під проекти загальнодержавного значення.

Ще один дуже привабливий напрям залучення додаткових фінансових коштів - це залучення іноземних інвестицій. Якщо статутно капітал спільного підприємства містить в собі 30 відсотків і більш іноземного капіталу, то на це підприємство розповсюджуються пільги по оподаткуванню. Проте, за останніми даними, приплив іноземного капіталу дуже невеликий. Зарубіжних інвесторів лякає економічна і політична нестабільність, що різко підвищує інвестиційний ризик. З іншого боку, найбільший дохід приносять інвестиції з високим ступенем ризику.

Ринок, безперечно, дуже привабливий для іноземного капіталу, проте політична і економічна нестабільність плюс недосконалість нормативної бази гальмують зарубіжні інвестиції.

Варто приділити достатню увагу фінансовому менеджменту.

Фінансовий менеджмент можна визначити як систему раціонального і ефективного використання капіталу, як механізм управління фінансовими ресурсами. Фінансовий менеджмент направлений на збільшення фінансових