В ході масової приватизації і акціонування підприємств в наший країні відродився цивілізований фондовий ринок. У зв'язку з цим виникла необхідність у відновленні навиків ринкової поведінки і культури роботи з портфелями цінних паперів з урахуванням сучасного західного досвіду.

Портфель цінних паперів (інвестиційний портфель) - це сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, службовців інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. Принципи формування інвестиційного портфеля визначаються у взаєминах інтересів інвесторів (цілей портфеля), видів цінних паперів і їх інвестиційних якостей.

Стандартними цілями інвестування в цінні папери в класичному західному аналізі є:

- отримання відсотка;

- збереження капіталу;

- забезпечення приросту капіталу.

Для сучасних інвесторів найбільш важливим є збереження і приріст капіталу на основі зростання курсової вартості цінних паперів.

Види цінних паперів, які можуть входити в портфель: акції вітчизняних корпорацій, акції зарубіжних компаній, державні боргові зобов'язання, облігації, ощадні і депозитні сертифікати, векселі банків, фінансові ф'ючерси і ін.

Інвестиційні якості цінних паперів - це оцінка того, наскільки цінний папір ліквідний, низкорискована при стабільній курсовій вартості, оцінка її здатності приносити відсоток, що перевищує або знаходиться на рівні середньорічного відсотка. Під ліквідністю інвестиційних цінностей розуміється їх здатність швидко і без втрат в ціні перетворюватися на готівку. Ризиковані вкладення в цінний папір - це можливість (а точніше, ступінь можливості) того, що наступлять обставини, при яких інвестор зазнає втрат, викликаних інвестиціями в даний актив.

Види ризику, які необхідно враховувати сучасним інвесторам:

капітальний ризик - загальний ризик на всі вкладення в цінні папери; ризик того, що інвестор не зможе в цілому вивільнити, повернути свої засоби, не понезши втрат;

ризик ліквідності - ризик, пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів із-за зміни оцінки її якості, тобто вірогідність того, що ринок відмовиться бачити в даному цінному папері товар;

селективний ризик - ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування порівняно з іншими видами цінних паперів при формуванні портфеля. Це ризик, пов'язаний з невірною оцінкою інвестиційних якостей цінних паперів;

кредитний (або діловий) ризик - ризик того, що емітент, що випустив боргові цінні папери, опиниться не в змозі виплачувати відсотки ним і (або) основну суму довга;

ринковий ризик - ризик втрат від зниження вартості цінного паперу у зв'язку із загальним спадом на ринку;

інфляційний ризик - ризик того, що при високій інфляції доходи, що отримуються інвесторами від цінних паперів, знеціняться.

процентний ризик - ризик втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку із змінами процентних ставок на ринку. Як відомо, зростання ринкового рівня відсотка веде до пониження курсової вартості цінного паперу, особливо облігацій з фіксованим відсотком;

часовий ризик - ризик покупки або продажу цінного паперу в невідповідний час, що неминуче спричиняє за собою втрати;

валютний ризик - ризик, пов'язаний з вкладеннями у валютні цінні папери, обумовлений змінами курсу іноземної валюти;

ризик законодавчих змін - наприклад, мав місце при виході Указу Президента "Про захист прав інвесторів".

Загальноприйнято, що у міру зниження ризику, який несе на собі даний цінний папір, росте її ліквідність і падає прибутковість.

Таким чином, платою за зростання ризику, пониження гарантованості процентних виплат і кінцевих відшкодувань грошових ресурсів, вкладених в цінні папери, є підвищення рівня відсотка при переході від інструментів грошового ринку до акцій зарубіжних компаній.

Методом зниження ризику серйозних втрат служить диверсифікація портфеля, тобто придбання певного числа різних цінних паперів. Ризик знижується, коли капітал розподілений між безліччю різних цінних паперів. Диверсифікація зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи по одних цінних паперах компенсуватимуться високими доходами по інших. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів широкого кругу галузей, не зв'язаних між собою тісним чином.

Управління портфелем цінних паперів - це планування, аналіз і регулювання складу портфеля, здійснення діяльності по його формуванню, достигнення поставлених цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним. Існує два основні способи управління портфелем цінних паперів: пасивний і активний.

Пасивне управління засноване на уявленні, що ринок достатньо ефективний для досягнення успіху у виборі або обліку часу. Сенс пасивної тактики управління полягає в створенні добре диверсифікованого портфеля із заздалегідь певним рівнем риски і тривалим утриманням портфеля в незмінному стані. Пасивний портфель характеризується низьким оборотом, мінімальним рівнем накладних витрат і низьким рівнем специфічного ризику. Проте ця тактика в умовах сучасної економіки неприйнятна, оскільки фондовий ринок в нашиї країни поки що у стадії становлення.

Базові характеристики активного управління:

- вибір цінних паперів, прийнятних для формування портфеля;

- визначення термінів покупки або продажу фінансових активів.

Основне завдання активного управління полягає в прогнозуванні розміру можливих доходів від інвестиційних засобів. Активна тактика припускає пильне відстежування і придбання найбільш ефективних цінних паперів і максимально швидке позбавлення від низкодоходних активів.

Такі у загальних рисах основні способи залучення додаткових фінансових коштів.

ВИСНОВКИ

Проблема ефективного управління активами є притаманною не лише для України. На думку аналітиків в основі краху більшості західних компаній лежить відсутність готівки, а не відсутність замовлень.

При переході до ринкової економіки, коли українські підприємства зіштовхнулися з необхідністю