Цінними і на сучасному етапі є праці теоретиків та практиків вітчизняної екскурсійної справи 20-х років: Тейтель І.В. Виставочна справа. – X.: Держвидав України, 1927; Погребецький М. Пам’ятка туристові. – X.: Фізкультура, 1930; Погребецький М. Дорожня книжка туриста. – X.: Вісник фізичної культури, 1930; Філянський М. Короткий путівник. – X.: Держвидав України, 1928; Спиридонович Ю. Випробування, розвідки, екскурсії // Культробітник. – 1928. – №8; Філянський М. Короткий путівник. – X.; Держвидав України, 1928; Френкель С. Всеукраїнська екскурсійна нарада // Культробітник. – 1928. – №20; Година М. Екскурсії та туризм у шкільній та піонерській роботі. – К.: Рад. школа, 1932.

Теоретичні дослідження допомагали удосконалювати зміст і організаційні форми методичної роботи, яку активно впроваджували всі керівні органи екскурсійною справою в Україні в 20-х – 30-х роках: Екскурсійно-виставково-музейний відділ НКО, Українське мішане пайове екскурсійне товариство, Всеукраїнське товариство пролетарського туризму і екскурсій.

У 20-х роках відбувався процес формування багатьох напрямків методичної роботи. Значна увага приділялася методичному забезпеченню діяльності керівників екскурсійних груп. З цією метою екскурсійні заклади розробляли методичні плани, програми, інструкції, рекомендації, вказівки, які склали базис сучасних методичних розробок. Підтвердженням цього може бути “Екскурсійний план”, розроблений теоретиком екскурсійної справи М.П.Анциферовим. Він був представником російської екскурсійної школи, вплив якої розповсюджувався абсолютно на всі республіки, отже і на Україну. У плані розкривалися такі питання: тема екскурсії, цільова постанова, до якого циклу і до якої наукової дисципліни відноситься тема, екскурсійні об’єкти, характер роботи (екскурсія: ілюстративна, спостерігаюча, навчально-дослідна), прийоми роботи; використання наочних посібників (карти, схеми, діаграми, плани, картини), склад групи, кількість екскурсантів, тривалість екскурсії, маршрут екскурсії з означенням усіх зупинок. У методичних документах того періоду простежується пошук найбільш дієвих методичних прийомів, використання яких допомагало глибоко розкривати підтеми екскурсії і систематизувати їх відповідно до основної тематики. У такому напрямку досить змістовно було розроблено програму історичної екскурсії по Харкову екскурсійною секцією Музейно-виставково-екскурсійного відділу Харківської Губполітосвіти. Перш за все, у програмі було визначено маршрут, який розпочинався біля Університетської гірки – збірного пункту екскурсантів – і далі охоплював визначні місця та пам’ятки Харкова: Університетську вулицю, корпуси університету, Університетську церкву, Соборну площу, Соборну дзвіницю та інші. Програма складалася з трьох розділів: “Вступу”, “Основної частини”, “Висновку”. В основу кожного розділу було покладено детальний виклад питань, які розкривали зміст екскурсії і спрямовували роботу керівника. Зокрема, від загальної характеристики міста в різні періоди та епохи до конкретного огляду історичних пам’яток. Наприклад, потрібно було розкрити такі питання: “Стародавні поселення на місці Харкова і домонгольський період”, “Заснування Харкова”, “Промисли і заняття населення в 17-18 століттях”, “Ярмаркова торгівля”, “Харків на початку 19-го століття”, “Розвиток капіталізму в Харкові”, “Зріст населення й розвиток міста в другій половині 19-го століття”. Рекомендувалося оглянути картини та інші експонати музею Слобідської України, старовинні будівлі міста, Харківський Колегіум як центр освіти ХVІІ – ХVШ століть, будинок Присутствія тощо. Методичні рекомендації розроблялися для проведення різноманітних за тематикою екскурсій. Наприкінці 20-х років на перше місце були поставлені виробничі. Багато виробничих екскурсій, як міських, так і позаміських, проводило екскурсійне бюро Шевченківської округи. У місті Черкаси – центрі округи – екскурсанти відвідували друкарню, тютюнову фабрику, ливарний завод, пожежну частину, склад сільськогосподарських машин, водогінний парк, пароплавну пристань, цегельний завод, хлібопекарню, депо станції Черкаси, телефонну станцію. В окрузі екскурсанти ознайомлювалися з процесом виробництва на сірниковому заводі міста Кам’янка, фарбовому заводі міста Корсуня, цукровому заводі міста Сміли, садово-дослідній станції села Млієва, парового млина міста Золотоноші, залізничних майстерень станції Бобринська. Черкаське екскурсійне бюро розробило “Методичні вказівки для виробничих екскурсій”. В них відзначалося, що виробничі екскурсії є засобом масової виробничої освіти й виховання. Пропонувався і певний порядок огляду і дослідження підприємства: 1)хронологічно-виробничий, тобто в такому напрямку, в якому працювало саме виробництво: від сировини до випуску фабрикату; 2) систематичний, більш складний, який проводився за детально розробленим планом, коли висхідним моментом дослідження ставало ознайомлення з готовими виробами, заключним моментом виробництва або якою-небудь галуззю виробництва – технічною, економічною, соціальною. Акцентувалась увага на висвітленні історії підприємства, його технічної та економічної еволюції. Методичні вказівки використовувалися для різнопланових виробничих екскурсійних програм.

Екскурсійна методика охоплювала широке коло питань. Крім загальних методичних прийомів, спрямованих на розкриття теми екскурсії, окремо виділялися спеціалізовані. Це, наприклад, такі прийоми, які сприяли активізації екскурсантів. І відмічалося, що увага екскурсантів працює не з однаковим ступенем напруги. Виходячи з цього, керівникам груп рекомендувалося наперед визначати найцікавіші місця екскурсії, насичені цінним матеріалом, а також “вміло співвідносити їх із логічними паузами”. Належне місце в методичній роботі відводилося використанню диференційованого підходу в екскурсійному обслуговуванні. Підкреслювалося, що обслуговування без урахування культурного рівня групи, за шаблоном, негативно відбивається на виконанні завдань екскурсії, її зміст повинен був відповідати інтересам екскурсантів. З цією метою розроблялися спеціальні окремі екскурсії для робітників, службовців, селян.

Екскурсійні заклади на місцях поступово напрацьовували широкий діапазон використання