Керівні органи екскурсійної справи піднімали питання про те, що необхідно наблизити вартість екскурсій до матеріальних можливостей пересічно-забезпеченого робітника. Рада Народних Комісарів УСРР 26 квітня 1928 року прийняла постанову “Про оперплан роботи Народного Комісаріату Освіти УСРР на 1927/28 рр.” У ній розглядалося питання і про розвиток туристсько-екскурсійної справи. Зокрема, відмічалося: “Констатуючи наявність великого тяготіння широких мас і молоді до культурно-освітніх екскурсій і до туристики, вважати за конче потрібне підвести матеріальну базу під цю форму роботи і добитись збільшення кількості пільгових квитків”.

Асигнування з центрального і місцевих бюджетів не забезпечували вимог екскурсійної роботи в УСРР. Вихід із такої складної ситуації був можливий лише за умови надання пільг учасникам екскурсій. Питання пільгового забезпечення екскурсантів хоч і з великими труднощами, але поступово вирішувалося. Особлива увага в пільговому забезпеченні приділялася школам, середнім і вищим навчальним закладам. Вже у 1923 році було затверджено інструкцію “Про порядок застосування екскурсійного тарифу, встановленого Постановою тарифного комітету НКШС”. Встановлений тариф у розмірі 75% знижки на проїзд екскурсантів залізницею, внутрішнім водним (річковим) шляхом УСРР розповсюджувався на учнів всіх навчальних закладів. І, що особливо було важливим, тариф розповсюджувався також на наукових і педагогічних працівників навчальних закладів. Для отримання пільгових квитків потрібно було дотримуватись відповідних правил. Кожний Головний комітет Наркомосу виділяв відповідального представника для керівництва екскурсійним рухом груп для розподілу наданих даному Головному комітету фонду екскурсійних одиниць. Для одержання пільгових посвідчень організатору екскурсії потрібно було подати до Наркомосу (через відповідний Головний комітет і Відділ) письмову заяву, де вказати: 1) мету екскурсії; 2) кількість екскурсантів (окремо учнів і учителів) з додаванням поіменного списку; 3) назву станції відправлення, всі пункти зупинок із зазначенням тривалості кожної зупинки; 4) яким чином група буде відправлятися від однієї зупинки до іншої (залізницею, пароплавом, на конях, пішки), із зазначенням тривалості переїзду або переходу на кожній ділянці шляху; 5) термін від'їзду екскурсії; 6) термін повернення.

Одержані з Наркомосу посвідчення, які надавали право користуватися квитками за пільговим тарифом, пред’являлися у каси станцій і причалів разом із талоном до них, на якому проставлявся номер. Талон також скріплювався штемпелем “пільга”. Посвідчення й талон до нього ще скріплювали печатками Наркомосу та центрального фінансового управління й підписом відповідальної особи. Такий пільговий тариф давав право на чотири зупинки під час екскурсійної поїздки, яка могла тривати до двох місяців.

Пільговий тариф надавався екскурсійній учнівській групі у складі не менше 10 чоловік, учителів і наукових співробітників – не менше 5 чоловік. Звичайно, пільги стосувалися проїзду в твердих вагонах залізницею, у найнижчому пасажирському класі внутрішнім річковим шляхом. Вказана знижка робилася лише з вартості проїзду, місця для сидіння і лежання потрібно було сплачувати на загальних підставах. Але встановлення такого пільгового тарифу вже на початку 20-х років надало поштовх до загального розвитку екскурсійної діяльності, збільшення кількості екскурсійних груп і регіонального розширення маршрутів. У1927 році фінансово-економічним управлінням Наркомосу була прийнята інструкція “Про користування пільговим екскурсійним тарифом”. У ній відмічалося, що кожне посвідчення Наркомосу з правом пільгового проїзду видається тільки на одну особу. Талон і посвідчення можна використовувати лише для однієї екскурсійної поїздки. В інструкції, у зв’язку з такими обмеженнями, надавалася рекомендація: “Щоб найдоцільніше використати пільгові квитки, проводити переважно далекі екскурсії”. Пільгові тарифи з часом переглядалися тими відомствами, які їх запроваджували: залізниця, пароплавство або керівні туристсько-екскурсійні структури. З початком діяльності Українського мішаного пайового екскурсійного товариства Колегія Народного Комісаріату освіти 23 березня 1928 року прийняла рішення, яке було підтверджене в червні того ж року про те, що всі екскурсійні квитки зосереджуються в УМПЕТі й видаються організаціям за їх замовленнями для проведення організованих екскурсій. Колегія визнала за потрібне, щоб УМПЕТ широко рекламував та інформував усі організації, зокрема ОкрІно та РайНО, про порядок отримання й розповсюдження квитків та про можливість УМПЕТу щодо обслуговування екскурсантів. УМПЕТу було доручено розробити диференційований порядок оплати за кожний квиток та віднайти можливість надання певних пільг для організованих дитячих екскурсій. Було вирішено про те, що в тих випадках, коли ВУЗи або школи мають певний план щодо проведення екскурсій і самі забезпечують свою екскурсію заздалегідь підготовленим приміщенням та їжею, не користуючись базами УМПЕТу, УМПЕТ видає квитки цим організаціям безоплатно (не стягуючи 2-х карбованців за кожний квиток). Наркомос також запропонував УМПЕТу вжити негайних заходів, щоб квитки, призначені Соцвиху, використовувалися обов’язково цими закладами і негайно були надіслані на місця. Коле-гія постановила вважати за можливе видавати квитки одному представникові з місць без обов'язкового приїзду всіх екскурсантів.

УМПЕТ розробив спеціальні правила проведення екскурсій за маршрутами, встановленими на 1929 рік. В Окрінспектури, навчальні заклади, установи були розповсюджені проспекти з описом маршрутів, правилами запису на екскурсії та інформацією про кількість пільгових літер (квитків). Пільгові екскурсійні літери з 50% тарифом Українське екскурсійне товариство видавало, якщо екскурсії проводилися з його обслуговуванням. Для того, щоб записатися