Профспілки були одними з ініціаторів організації екскурсій українських письменників до робітничих районів. Для практичного вирішення такої ініціативи 25 травня 1928 року було прийнято Постанову Наркомосу УСРР “Про екскурсії до робітничих районів”. У ній констатувався той факт, що мало вживалося заходів для безпосереднього знайомства робітництва з красним письменством та його творами. Було визнано доцільним скликання спеціальної наради з цього питання у складі заступника Народного Комісара освіти, Голови Всеукраїнського товариства культурного зв’язку із закордоном, Голови культвідділу ВЦРПС, редактора газети “Пролетар”, завідувача Агітпропа ЦК, завідувачів культвідділами ВЦВК гірняків, металістів та хіміків. Завдання наради полягало у сприянні активізації екскурсій письменників, музикантів до робітничих районів і планове їх проведення. Такі екскурсії було організовано до Криворіжжя, Артемівська, Сталіно.

Розширення екскурсійної роботи вимагало від профспілок чіткої організації та планування. Вони вирішували багато питань у цьому напрямку. Почав запроваджуватися інститут організаторів екскурсій на підприємствах і в установах, що не виключало права і можливості кожного з працюючих отримувати поради і довідки про екскурсійні подорожі в центральних екскурсійних закладах. Але практика показала, що загальні довідки про екскурсійні подорожі зручніше отримати на підприємстві. До обов’язків організаторів входило інформування робітників та службовців про маршрути і умови екскурсій, проведення запису на екскурсії тощо. Місцеві комітети доповідали Окружним комітетам про роботу організаторів. Це питання обговорювалося на спеціальних нарадах. Велика увага приділялася також роботі керівників екскурсій, які супроводжували групи, зустрічали їх у місцях прибуття. Від них вимагалося глибоке пізнання тієї місцевості, куди направлялася група. Вони проводили з екскурсантами бесіди попереднього ознайомлення з тими місцями, до яких планувалося проведення екскурсій. Керівні профспілкові органи добивалися наявності чітко розроблених планів організації екскурсій в усіх без винятку місцевкомах. У практику запроваджувалося попереднє оформлення плану кожної екскурсії окремо, який заздалегідь роздавали екскурсантам. Створювалися спеціалізовані організаційні комісії, які через пресу сповіщали про екскурсію жителів тих міст, куди прибували екскурсанти. У туристських поїздах для керівництва екскурсіями формувалися і працювали спеціалізовані штаби. Окрпрофкомітети вирішували питання і проте, щоб у туристському поїзді обов’язково був медпрацівник. Екскурсійна справа на підприємствах заохочувалася. Підкреслювалося, що коли з підприємства в подорож ще компактна група, її можна як слід обслужити, пристосуватися до культурного рівня саме цієї групи. І ця група стане активом заводу. Заводський колектив зуміє зажадати від групи інформації.

Профспілки вивчали і узагальнювали досвід своєї екскурсійної діяльності, використовуючи розроблені ними анкети – звіти, які складалися з п’ятнадцяти питань і глибоко розкривали зміст проведеної роботи. В анкеті потрібно було вказати, з якою метою проводилася екскурсія, які засоби пересування використовувалися, скільки чоловік брали участь в екскурсії, скільки осіб керувало екскурсією, як була розподілена робота між організаторами, в чому визначалася підготовча робота з технічної та організаційної сторони, як була погодинно розподілена програма екскурсії, за які кошти вона проводилася і яка сума була на неї витрачена, чи були зроблені підсумки про позитивні та негативні моменти, що виявилося непередбаченим під час підготовки і проведення екскурсії.

Керівні профспілкові організації проводили статистичні дослідження екскурсійної діяльності своїх низових ланок, зокрема фабрично-заводських місцевих комітетів. І статистика підтверджує постійне зростання екскурсійної діяльності профспілок, спрямованої на загальний розвиток туристсько-екскурсійної справи в Україні. Так, у 1927 році фабрично-заводські місцеві комітети провели 36954 заходи, екскурсії склали від них 1,8%, в 1928 році – 20216 заходів, екскурсії склали 2,7%, у 1929 році – 28981 захід, екскурсії склали 3,5%.

Своє першочергове завдання профспілки вбачали в тому, щоб вплинути на екскурсійний рух, надати екскурсійній справі і туризму певну установку, знайти організаційні форми, які б забезпечували об’єднання і координування всієї екскурсійної роботи в республіканському масштабі, переведення стихійного екскурсійного руху на рейки планово-культурно-виховної роботи.

Таким чином, активна екскурсійна діяльність профспілок сумісно з екскурсійними закладами сприяла загальному розвитку екскурсійної справи в Україні в 20-30-х роках.

1.3. У культурному будівництві України на початку 20-х років питання організації освіти займало важливе місце, адже саме в той період відбувався складний процес формування радянської освітньої політики. Велика увага приділялася як ліквідації неписьменності, так і підготовці пролетарських кадрів із вищою освітою. Основне завдання більшовицької влади полягало в тому, щоб змінити й перебудувати організаційні форми навчання й виховання, вкласти в них новий зміст. У середній трудовій,